Держаний борг 1 страница

Функціонування і розвиток державного кредиту веде до утворення державного боргу, який визначається як загальна сума заборгованості держави, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, які вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Поточний борг - це загальна сума заборгованостей і процентів по них, що підлягають у сплаті у поточному році.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентних витрат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди.

Виходячи з того, що внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держава, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень.

Розрізняють номінальну суму державного боргу і його реальну величину.

Номінальний борг визначається як величина заборгованості виражена в грошовій формі в розрахунку на поточний період.

Реальний рівень боргу залежить від грошової політики центрального банку.

За способами використання державний борг поділяється на активний і пасивний. Джерелами погашення зовнішнього боргу є:

- бюджет;

- золотовалютні резерви;

- кошти, отримані від приватизації державного майна;

- нові запозичення;

Методами управління державним боргом є:

- конверсія - це зміна дохідності позики;

- консолідація - збільшення строків випущеної раніше позики;

- уніфікація позик - це об'єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обміняються на облігації нової позики;

- обмін облігації - кілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової облігації;

- анулювання боргів - держава повністю відмовляється від зобов'язань по боргах, що може бути зумовлено її фінансовою неспроможністю.

34 Економічна сутність страхування

Страхування є складовою частиною фінансів, однією із ланок фінансової системи. Та, якщо фінанси пов'язані із формуванням, розподілом і перерозподілом прибутків та заощаджень, то страхування охоплює лише сферу перерозподілу. В цьому його специфіка.

Страхування - це сукупність замкнутих перерозподільчих відносин між суб'єктами з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливої шкоди, завданої юридичним і фізичним суб'єктам господарювання у зв'язку з наслідками страхових випадків.

Сутність страхування проявляється у його функціях:

- ризикова (перерозподіл вартості у зв'язку з настанням страхових подій);

- попереджувальна (використання частини страхового фонду на зменшення, страхового ризику);

- контрольна (строго цільове формування і використання коштів).

35 Організація страхування та характеристика страхових коштів

Життєдіяльність людини, як і підприємницька діяльність в умовах ринку пов'язана з наявністю постійних ризиків-природних, підприємницьких, фінансових. В результаті стихійних лих, падіння ринкової кон'юнктури чи будь-яких інших непередбачуваних обставин фізичними та юридичними особам може бути завдано шкоди чи збитку.

Можливі два варіанти джерел відшкодування збитків:

а) фінансові ресурси, що знаходяться в обігу підприємства чи фізичної особи (цей шлях занадто ризиковий і пов'язаний із скороченням обсягів виробництва або повним припиненням його);

б) спеціальні цільові ресурси - резервні страхові фонди (більш прогресивний).

Другий варіант - створення резервних страхових фондів може існувати у трьох формах:

- фонди самострахування;

- централізоване страхове забезпечення;

- колективні страхові фонди.

Характерні риси страхової справи:

- надійність (високі гарантії відшкодування збитків);

- раціональність (ефективне використання тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку).

Страхування - найбільш доцільна, економна, ефективна і раціональна форма створення страхових фондів.

Організація страхової справи засновується на виділенні:

- суб'єктів страхування;

- об'єктів страхування (форм страхових відносин).

Основними суб'єктами страхування виступають:

- страховик;

- страхувальник;

- застрахований;

- отримувач страхового відшкодування.

36 Класифікація галузей, видів і форм страхування

Галузева класифікація здійснюється за об'єктами страхування.

Галузі страхування: майнове, особове, соціальне, медичне, відповідальності, ризиків.

Таблиця 2.2

Страхування може проводитись у формах обов'язковій і добровільній.

37 Фінансовий ринок і його елементи

Фінансовий ринок - це система грошових відносини, що виникає у процесі купівлі - продажу фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси виступають у вигляді грошей і капіталів, які є товаром. Отже, фінансовий ринок складається з:

- ринку грошей (коротко строкових боргових зобов'язань);

- ринку капіталів (інструментів, що відображають права власності, та довгострокових торгових зобов'язань);

Метою фінансового ринку є акумулювання та перерозподіл коштів для ефективного і швидкого їх розміщення у відповідних галузях економіки, на відповідних територіях, між суб'єктами різних країн.

Товар “гроші” на ринку має ціну - процент за користування короткотерміновим кредитом.

Ціною ресурсів на фондовому ринку (ринку капіталів) є:

- дивіденди;

- курсові різниці;

- процент за довгостроковими позиками.

За організацією торгівлі фінансовий ринок може бути представлений як:

- кредитний ринок (на основі кредитних угод);

- ринок цінних паперів (випуск і торгівля цінними паперами).

38 Структура фінансового ринку

Структура фінансового ринку як сукупність відповідних інституцій складається з кредитно-фінансових установ та інститутів ринку цінних паперів.

Фінансові ринки класифікують за різними ознаками. За загальною сегментацією фінансові ринки поділяють на первинні і вторинні; ризикові і без ризикові; місцеві, регіональні, національні, міжнародні та світові.

За ступенем організованості кожний сегмент фінансового ринку поділяють на організований і неорганізований.

За основними групами фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:

1 Валютний ринок

а) ринки певних інвалют;

б) ф'ючерсний ринок і ринок валютних опціонів

в) ринок валютних інвестицій.

2 Ринок дорогоцінних металів і каменів:

а) ринки золота, срібла, тощо.

3 Ринок цінник паперів:

а) ринок корпоративних цінних паперів;

б) ринок державних цінних паперів;

в) ринок муніципальних цінних паперів;

г) ринки інших видів цінних паперів.

4 Грошовий ринок:

а) ринок короткострокових депозитно-позикових операцій;

б) ринок торгівельно-комісійних операцій;

в) ринок грошових сурогатів;

г) ринок короткострокових міжбанківських кредитів;

д) ринок трансферних операцій.

5 Кредитний ринок:

а) ринок середньо-та довгострокових фінансових кредитів;

б) ринок середньо-та довгострокових міжбанківських кредитів;

в) ринок кредитів для комерційних цілей та інших банківських послуг.

6 Страховий ринок

а) ринок добровільного страхування майна;

б) ринок добровільного особистого страхування;

в) ринок добровільного страхування відповідальності;

г) ринок обов'язкового страхування;

д) ринок ануїтету.

Ринок нерухомості:

а) ринок житла;

б) ринок земельних ділянок під будівництво;

в) ринок природних комплексів для експлуатації.

39. Суб'єкти фінансового ринку.

Суб'єктами фінансового ринку є фізичні та юридичні особи, а також фінансові посередники.

Суб'єкти фінансового ринку поділяються на господарюючі; домогосподарства, державу, місцеві органи влади, а за функціями - на емітентів; інвесторів; фінансових посередників; інститути інфраструктури ринку; державні регулюючі органи.

40 Інструменти фінансового ринку

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що обслуговують їх.

Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.

Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів.

Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж, а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти: короткострокові і довгострокові.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на такі:

- без подальших фінансових зобов'язань;

- боргові.

За гарантованістю рівня доходності фінансові інструменти поділяться на такі:

- з фінансовим доходом;

- з невизначеним доходом;

За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:

- безризикові;

- з низьким рівнем ризику;

- помірним рівнем ризику;

- дуже високим рівним ризиком.

2.3 Зміст семінарських занять

Таблиця 2.3 – Зміст лабораторних (Л), практичних (П),

семінарських (С) занять

2.4 Плани семінарських та практичних занять і методичні

рекомендації до них

ЗМ 1 Суть фінансів, їх функції та роль

С 1.1 Необхідність, суть і роль фінансів в умовах ринкової економіки (2 год)

1 Об’єктивна необхідність фінансів.

2 Суть фінансів, їх специфічні ознаки.

3 Функції фінансів.

4 Фінансові ресурси: суть, структура, види.

5 Призначення і роль фінансів.

Методичні вказівки

Вихідним положенням для поняття сутності фінансів є розуміння того, що фінанси – це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов’язане з об’єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу вартості валового суспільного продукту. У процесі розподілу формуються та використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільних і особистих потреб.

Історичний характер фінансів як об’єктивної економічної категорії підтверджує той факт, що її посутні характеристики не можуть кардинально змінюватися із зміною суспільно-економічної формації. Будучи історичною наукою, фінанси незалежно від суспільної формації завжди направлені на розробку ефективної системи формування і використання фондів і доходів, які мають забезпечувати виконання державою своїх функцій. Разом із тим, не зважаючи на спільність посутніх характеристик, у кожній з формацій фінанси мають свої відмінності за соціальною направленістю, роллю у суспільному виробництві, за конкретними формами фінансових відносин тощо.

Вивчаючи цю тему необхідно засвоїти, що фінанси, породжені розподільчим процесом, тобто економічними відносинами, пов’язаними з розподілом вартості валового суспільного продукту, використовуються на всіх стадіях його руху: виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Об’єктами фінансів є ВВП, а в окремих випадках об’єктом фінансів є національне багатство (в умовах критичного стану).

Суб’єктами фінансів є держава, юридичні і фізичні особи.

Характерними рисами сучасних фінансів є грошова форма (на відміну від натуральних (бартерних) відносин) та розподільчий характер, розподіл ВВП через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу, тобто відсутній еквівалентний обмін).

Вивчаючи функції фінансів, необхідно зрозуміти, що функція економічної категорії – це прояв її у дії, вияв притаманних категорії властивостей. Функції завжди є похідними від сутності, яку вони виражають, і показують як, яким чином реалізується суспільне призначення даної економічної категорії. Оскільки специфічним суспільним призначенням фінансів є забезпечення розподілу і перерозподілу вартості валового продукту, вираженої у грошовій формі, між різними суб’єктами господарювання і напрямами цільового використання, сутність фінансів виявляється, перш за все, через розподільну функцію. Фінанси з допомогою розподільчої функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні рівні управління економікою (загальнодержавний і регіональний), різні сфери суспільного життя (сфера матеріального виробництва, сфера обігу і споживання). Фінансовому розподілу притаманні й різні види розподілу – внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний.

Слід звернути увагу на дискусійні питання щодо сутності й функцій фінансів, на різні погляди вчених економістів щодо економічної природи і меж фінансових відносин, характеристики якісних ознак, що визначають специфіку фінансів як економічної категорії, визнання поряд з розподільною і контрольною функціями таких функцій фінансів, як виробнича, стимулююча, регулююча тощо.

В процесі розподілу ВВП у держави, підприємств, організацій формуються доходи і грошові нагромадження, які є основою фінансових ресурсів. Поняття фінансові ресурси визначають як грошові фонди, які створюються в процесі розподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період часу (макрорівень) та визначають також як акумульовані підприємством з різних джерел грошові кошти, які надходять в його обіг і призначені для покриття потреб підприємства (мікрорівень).

Слід також звернути увагу на те, що докорінні зміни у відносинах власності та більш активне використання економічних регуляторів в умовах розвитку ринкових відносин потребують радикального перегляду і переосмислення традиційних форм і методів впливу фінансів на суспільне виробництво. Саме з цих позицій слід розглядати такі форми впливу фінансів на суспільне виробництво як:

1) забезпечення джерел економічного розвитку на основі розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів згідно із заданими структурними пропорціями розвитку матеріального виробництва, невиробничої сфери та соціальними цілями;

2) регулювання шляхом застосування різних фінансових методів формування фінансових ресурсів та їх використання.

При цьому, чим вищий рівень розвитку суспільства та його народного господарства, тим значнішою є роль фінансового регулювання.

Слід пам’ятати, що фінанси відіграють важливу роль і в розвитку соціальної сфери. Від розмірів, порядку формування та використання різних централізованих і децентралізованих грошових фондів значною мірою залежить соціальний розвиток країни.

Запитання до теми:

1 Які є соціально-економічні передумови виникнення фінансів?

2 У чому полягає сутність фінансів?

3 Які специфічні ознаки притаманні фінансам і в чому їх відмінність від грошей?

4 Дайте характеристику функцій фінансів як виявлення їх найважливіших ознак, властивостей і суспільного призначення?

5 Що являють собою фінансові ресурси? Склад та джерела фінансових ресурсів.

6 Яку роль відіграють фінанси в економічній системі?

ЗМ 2 Фінансова система

С2.1 Структура і принципи побудови фінансової системи (1 год)

1 Поняття фінансової системи та її функції.

2 Сфери та ланки фінансової системи.

3 Організаційні основи функціонування фінансової системи.

Методичні вказівки

Необхідно розрізняти поняття “фінансова система” і “фінансовий апарат”. Якщо перше поняття включає в себе фінансові відносини (такі, що відносяться до економічного базису), то друге – це частина загальнодержавного управлінського апарату, на який покладено управління фінансовою системою (надбудова суспільства).

Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою структурою і за організаційною будовою.

Якщо за основу структуризації фінансів взяти суб'єкти фінансових відносин - державу, юридичних і фізичних осіб, то у фінансовій системі можна виділити такі складові: загальнодержавні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання і фінанси домогосподарств (сімейні фінанси).

Якщо в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної системи, то фінансова система за внутрішньою будовою може бути визначена як сукупність відносно відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. До сфер фінансових відносин включають: фінанси суб'єктів господарювання (рівень мікроекономіки); державні фінанси (рівень макроекономіки); міжнародні фінанси (рівень світового господарства); фінансовий ринок; страхування. Останні (фінансовий ринок і страхування) є забезпечуючими сферами.

Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансових відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів або специфічних форм і методів мобілізації та використання фінансових ресурсів.

Вивчаючи особливості тієї чи іншої сфери фінансових відносин, необхідно усвідомити, що вихідною ланкою фінансової системи є фінанси підприємств і що від цієї ланки залежить фінансове становище держави в цілому.

Структура фінансової системи визначається такими принципами:

- єдність – ґрунтується на єдиній економічний і політичній основі суспільства, погоджених засадах фінансової політики, що реалізується через фінансову систему;

- функціональне призначення – передбачає, що в кожній ланці фінансової системи вирішуються певні завдання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів і апарат управління.

Ефективне функціонування кожної із складових фінансової системи можливе за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії. Разом з тим рух грошових коштів повинен бути скоординованим через управління фінансовими потоками, що забезпечується фінансовим апаратом.

Запитання до теми:

1 Що являє собою фінансова система за внутрішньою структурою?

2 У чому сутність фінансової системи за організаційною структурою?

3 Назвіть функції фінансової системи. Якими принципами визначається структура фінансової системи?

4 Який існує зв’язок між окремими сферами і ланками фінансової системи?

5 Які фінансові органи і фінансові інституції здійснюють управління фінансами в Україні?

ЗМ 3 Фінансова політика і фінансовий механізм

С 3.1 Фінансова політика: суть та основи організації. Фінансовий механізм і його складові елементи (1 год)

1 Фінансова політика, її зміст і завдання. Фактори, які впливають на фінансову політику.

2 Стратегія і тактика фінансової політики.

3 Складові фінансової політики: податкова, бюджетна, грошово-кредитна, митна та валютна політики.

4 Фінансовий механізм і його складові елементи.

5 Управління фінансами в Україні.

6 Фінансове планування: суть, принципи, методи, завдання.

7 Фінансовий контроль: суть, види, форми та методи.

Методичні вказівки

Фінансова політика як особлива сфера економічної діяльності держави направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави. Фінансові відносини – це основа фінансової політики. Разом з тим, хоч фінанси і фінансова політика тісно взаємопов’язані, між ними існують суттєві відмінності, а саме:

q фінанси як специфічна форма виробничих відносин складають елемент базису; фінансова політика держави відноситься до надбудови;

q фінансові відносини як елемент базису об’єктивні і незалежні від людської свідомості; фінансова політика – форма свідомої діяльності людей. Вона потребує законодавчого оформлення у відповідних нормативних актах.

Фінансова політика має враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні й фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретно-історичних умов і завдань, що стоять перед суспільством. Мета фінансової політики – оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення та територіями.

Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання пред’являють до фінансової політики, слід зосередитися на дуже важливому висновку – фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї вимоги призводить до значних втрат в народному господарстві. Про це свідчить наша історія. Своєчасне внесення змін у фінансову політику на основі врахування особливостей поточного моменту дає можливість в більш короткі строки і з меншими втратами розв’язувати завдання, які стоять перед державою.

Фактори, які впливають на фінансову політику поділяють на зовнішні (залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів та інших видів ресурсів, а також обміну технологіями; залежність від експортних можливостей самої держави; рівень інтеграції держави з світовими економічними системами) та внутрішні (форма власності на засоби виробництва; структура економіки; соціальний склад населення; рівень добробуту населення; стан розвитку і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці; розвиток форм кредитування).

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

У свою чергу, складовою частиною фінансової політики є встановлення фінансового механізму, за допомогою якого відбувається здійснення всієї діяльності держави в галузі фінансів. Вивчаючи сутність і складові елементи фінансового механізму, слід виходити з того, що його функціонування відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси випливає, що складниками фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій та установ, страховий механізм і механізм функціонування державних фінансів.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через певні організаційні структури, а саме: фінансове планування (прогнозування), управління фінансами, фінансовий контроль і правову регламентацію фінансової діяльності.

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави, а результатом – складання різних видів фінансових планів і прогнозів, бізнес-планів. Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою.

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом із застосуванням особливих прийомів і методів.

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій з перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. Залежно від суб’єктів, що його здійснюють, розрізняють фінансовий контроль: загальнодержавний, муніципальний, галузевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський; залежно від методів контролю (прийомів і способів його здійснення) – перевірки, обстеження, аналіз, ревізії.

Правова регламентація полягає у розробці й прийнятті законодавчих актів щодо організації фінансової діяльності.

Розглядаючи фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне виробництво, виділяють такі функціональні ланки: мобілізація ресурсів, фінансування, стимулювання, регулювання.

Елементи фінансового механізму – форми, види, методи організації фінансових відносин – складають “конструкцію фінансового механізму”, яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного елементу, тобто визначенням ставок і норм вилучення коштів, обсягу фондів, рівня видатків тощо.

Запитання до теми:

1 У чому полягає сутність фінансової політики, які внутрішні та зовнішні фактори впливають на неї?

2 Які існують типи фінансової політики і в чому їх призначення?

3 Які складові фінансової політики?

4 Дайте характеристику фінансового механізму як сукупності форм і методів організації фінансових відносин.