Економічна суть та характеристика витрат на виробництво

Тема 7

Витрати виробництва та собівартість

Економічна суть та загальна характеристика витрат на

Виробництво

1.1 Значення витрат та їх класифікація

1.2 Основні завдання і принципи обліку затрат на виробництво

1.3 Особливості формування собівартості продукції

Бухгалтерський облік прямих витрат

2.1 Облік матеріальних витрат

2.2 Особливості обліку трудових витрат

2.3 Методи обліку затрат на виробництво

Методика аналізу і контролю прямих витрат

3.1 Аналіз матеріальних витрат

3.2 Аналіз витрат на оплату праці

3.3 Зниження собівартості продукції і підвищення ефективності

виробництва

3.4 Методика контролю прямих витрат на виробництво

Найбільш важливе питання в системі бухгалтерського обліку є організація виробничого обліку і, перш за все, розрахунок витрат на виробництво кожного виду продукції, яка випускається і їх співставленні з плановою, чи нормативною собівартістю.

В умовах ринкових відносин облік затрат – є одним з найважливішим інструментів управління даними підприємствами. Необхідність обліку затрат зростає по мірі того, як ускладнюється господарська діяльність підприємства і зростають потреби у підвищенні рентабельності.

Всі фірми щоб втриматись на сучасному ринку постали перед фактом обов’язкового зниження собівартості продукції і одержання максимального прибутку. Цього можна досягти, якщо ввести суворий контроль і аналізувати чіткий облік прямих затрат, оскільки їх частка в собівартості продукції найважливіша.

Слід зазначити, що прямі витрати – це витрати матеріальних ресурсів, які включаються у собівартість прямим шляхом. Якщо облік прямих витрат зробити більш оперативним, це дасть можливість впливати на більшу частку витрат, а отже зменшувати їх, цим самим збільшувати прибуток.

Економічна суть та характеристика витрат на виробництво

У відповідності до основних положень про склад витрат виробництва і

формування фінансових ресурсів на підприємствах передбачено групування витрат, що включаються до собівартості продукції за двома ознаками:

а) за економічними елементами;

б) за статтями калькуляції.

Елементи витрат – це відносно однорідний вид витрат, який характеризує

використану форму речовини та сил природи.

Витрати, які включаються до собівартості продукції, групуються відповідно до їх економічного змісту за наступними елементами:

1. Матеріальні витрати (за виключенням з собівартості зворотних відходів);

2. Витрати на оплату праці;

3. Відрахування на соціальні заходи;

4. Амортизація основних засобів;

5. Інші витрат, тобто вартість матеріальних ресурсів, які включаються до собівартості продукції за ціною їх придбання для урахування податку на додаткову вартість, за винятком випадків, коли це передбачено законодавчими актами, націнок або надбавок, комісійних винагород, сплачених постачальницькими і зовнішньоекономічними організаціями; вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги, витрат на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями. Витрати, пов’язані з транспортною доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів і персоналу підприємства, включаються до відповідних елементів (втрати на оплату праці, амортизація, матеріальні витрати).

Класифікація витрат на виробництво за елементами використовується з метою:

визначення розміру оподаткованого прибутку;

визначення суми національного доходу держави;

планування витрат (складання кошторисів);

розрахунок різних економічних показників (матеріальності, трудомісткості, структури витрат на виробництво).

Облік витрат на виробництво за економічними елементами дає змогу

визначити, що саме витрачається на виробництво продукції ї на яку суму.

За економічними елементами складається кошторис витрат у грошовому

вираженні.

Ця класифікація дає відповідь на питання, що втрачено на виробництво,

але не дає відповіді, з якою метою зроблені витрати. Тому ця

класифікація, хоча і має певне значення в економічній роботі, вона

повинна доповнюватись класифікацією витрат на виробництво за статтями

калькуляції.

Витрати, пов’язані з виробництвом і збутом продукції (робіт, послуг),

при плануванні обліку і калькуляції собівартості продукції ґрунтуються

за статтями з урахуванням галузевих особливостей і структури

виробництва.

Групування витрат за статтями повинно забезпечувати відокремлення тих

витрат, які пов’язані з виробництвом окремих видів продукції і можуть

прямо включатись до їх собівартості, а також тих, що збираються протягом

місяця на окремих рахунках бухгалтерського обліку, а в кінці місяця

розподіляються між окремими видами продукції пропорційно певній базі

(заробітній платі, нормативним ставкам, вартості перероблених

матеріалів, тощо). З метою забезпечення єдності в плануванні і обліку

витрат на виробництво та їх співставленні на інших підприємствах

використовується групування витрат за статтями калькуляції витрат за статтями калькуляції.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції (товарів,

послуг) або виконані роботи за встановленою номенклатурою затрат з

урахуванням місця їх виникнення і призначення.

Калькуляції складаються за даними бухгалтерського обліку затрат на

виробництво за такими статтями:

1) сировина та матеріали;

2) покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги

виробничого характеру;

3) паливо та енергія на технологічні цілі.

4) зворотні відходи;

5) основна заробітна плата;

6) додаткова заробітна плата;

7) відрахування на соціальне страхування;

8) витрати, пов’язані з підготовкою та освоєння виробництва продукції;

9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового

призначення та інші спеціальні витрати;

10) витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

11) загальновиробничі витрати (рах. 91 “Загальновиробничі витрати”)

поділяються на постійні та змінні.

Змінні – це обслуговування та управління виробництвом, що змінюються

прямолінійно до зміни об’єму діяльності. Змінні загальновиробничі

розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу

(заробітної плати, обсягу діяльності) виходячи з фактичного потужності

звітного періоду.

Постійні – це витрати на обслуговування управління виробництвом, що

залишаються не змінними, або майже не змінними при зміні обсягів

діяльності.

На відміну від класифікації витрат за економічними елементами,

класифікація витрат за статтями більш складна.

Кожна з статей носить комплексний характер (за виключенням – основна

заробітна плата виробничих робітників і відрахування на соціальні

заходи).

Навіть стаття “сировина і матеріали” включає в себе крім елемента

“матеріали” і інші елементи (заробітна плата за

вантажно-розвантажувальні роботи, витрати, пов’язані з оприбуткуванням

матеріалів, амортизація техніки).

Більшість статей калькуляції носить комплексний характер через те, що

вони містять у своєму складі різні елементи витрат.

Комплексними статтями витрат є витрати на підготовку і освоєння

виробництва, загальновиробничі витрати, адміністративні, витрати

внаслідок технічно неминучого браку, інші витрати операційної

діяльності.

Для контролю за комплексними витратами відкриваються відповідні рахунки

бухгалтерського обліку, а в кінці місяця розподіляються між окремими

видами продукції.

По кожні комплексній статті розробляються кошториси за місяць, чи

квартал і зіставляються кошторисні і фактичні дані про витрати по тій,

чи іншій статті. На підставі відхилень від кошторисних даних роблять

висновок про рівень контролю за дотриманням кошторису.

Витрати підприємства за своїм характером різні. Вони можуть бути

пов’язані з виробничим процесом безпосередньо, або можуть бути з ним не

пов’язані, але з точки зору суспільних потреб є обов’язковими, тобто

неминучими.

Разом з тим, слід відмітити, виробничі підприємства можуть займатися не

тільки виробництвом та збутом продукції, але і рядом інших видів

діяльності, підготовку кадрів, науково-дослідні та інші потреби підготовку кадрів, науково-дослідні та інші потреби своїх працівників.

Вся ця діяльність пов’язана з використанням різних речовин та сил

природи, тобто пов’язана з витратами.

Для правильного обліку витрат і обчислення собівартості кожного

виробництва важливого значення набуває класифікація виробничих витрат:

1. За єдністю складу витрати поділяються на:

а) одноелементні - складаються з одного елемента витрат;

б) комплексні-складаються з кількох економічних показників.

2. Щодо технічного процесу:

а) основні - пов’язані з технологічним процесом виробництва продукції;

б) накладні - пов’язані з організацією, обслуговуванням і управлінням

виробництвом.

3. За участю у виробничому процесі:

а) виробничі - пов’язані з виготовленням продукції;

б) позавиробничі - пов’язані з реалізацією продукції.

4. За доцільністю витрачення:

а) продуктивні-передбачені технологією і організацією виробництва;

б) непродуктивні – не обов’'81fязкові, які виникають в результаті певних

недоліків в організації виробництва, порушенні технологічного процесу.

5. Щодо обсягу виробництва:

а) змінні – витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягів

виробництва;

б) умовно-постійні – витрати, які не залежать від зміни обсягів

виробництва.

6. За періодичністю виникнення:

а) поточні – витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції

даного періоду;

б) одночасні – витрати, які виникають не періодично, у міру необхідності

їх у виробництві.

7. За місцем виникнення витрати групуються по підрозділах підприємства

(цехах, службах, відділах).

8. За економічним змістом витрати поділяються на витрати живої і

уречевленої праці. До витрат живої праці належать витрати на оплату

праці, нарахування соціального страхування на заробітну плату. До витрат

уречевленої праці відносять вартість використаних у процесі виробництва

оборотних і основних засобів

9. За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції

витрати поділяють на:

а) непрямі-належать до двох і більше видів продукції;

б) прямі-належать до одного виду продукції (сировини, основних

матеріалів, покупних виробів, напівфабрикатів), які можуть бути

безпосередньо включені до їх собівартості. Прямі витрати – це суто

індивідуальні витрати. Вони залежать від особливостей технології,

організації, виду продукції, конкретного виробництва. До прямих витрат

належать затрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на

технологічні цілі, основна і додаткова заробітна плата виробничих

робітників, відрахування на соціальні заходи.

Більшість основних затрат є прямими. В загальному, прямі витрати можна

поділити на прямі матеріальні і прямі трудові.

Майже у всіх виробництвах місце та вага прямих витрат у собівартості

продукції дуже значні. Прямі затрати включаються в собівартість

продукції бухгалтерськими записами:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 66 “Розрахунки з оплати праці”, 65 “Розрахунки зі страхування”.

Аналітичний облік виробничих затрат ведеться по картках, вільних

аркушах, книжках. Облік здійснюється по кожному об’єкту: залишок

дійснюється по кожному об’єкту: залишок

незавершеного виробництва на початок місяця, витрати за місяць і залишок

незавершеного виробництва на кінець місяця.

Слід відмітити, що організація синтетичного і аналітичного

бухгалтерського обліку витрат на виробництво може бути успішною, коли

головний бухгалтер розробить проект організації обліку, в якому чітко

вказується, за якими ознаками побудований синтетичний і аналітичний

облік та чітко описано метод збору інформації про витрати і формування

собівартості продукції. Класифікація витрат потрібна для ціноутворення:

для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат. Важливого

значення класифікація витрат набуває в управлінні і, перш за все, для

здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб

управління.