Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Соціальний захист працівників.






    Соціальний захист – необхідний елемент функціонування будь-якої досить розвиненої держави. Сама система соціального захисту в широкому змісті – це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, що представляють умови для забезпечення засобів існування:

    1) працездатним громадянам – за рахунок трудового внеску, економічної самостійності і підприємництва;

    2) соціально уразливим прошаркам – за рахунок держави, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.

    Соціальний захист – це система законодавчих, соціально-економічних і морально-психологічних гарантій, засобів і мір, завдяки яким створюються рівні для членів суспільства умови, що перешкоджають несприятливим впливам середовища на людину, що забезпечують гідну і соціально прийнятну якість їхнього життя.

    Соціальний захист являє собою, з одного боку, функціональну систему, тобто систему напрямків, по яких вона здійснюється, а з іншого боку – інституціональну, тобто систему інститутів, що її забезпечують (державу, суд, профспілки й інші громадські організації).

    У повному своєму прояві соціальний захист повинен охоплювати наступні напрямки:

    § забезпечення членам суспільства прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об'єктивних причин вона необхідна, захист від чинників, що знижують життєвий рівень;

    § створення умов, що дозволяють громадянам безперешкодно заробляти собі на життя будь-якими, що не суперечать закону способами;

    § створення умов, що забезпечують задоволення визначеного мінімуму (в об'ємі суспільних можливостей із урахуванням національно-історичної специфіки) потреб громадян в освіті, медичній допомозі і т.п.;

    § забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів індустріального виробництва;

    § забезпечення екологічної безпеки членів суспільства;

    § захист громадян від злочинних зазіхань;

    § захист цивільних і політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової; демократичної держави;

    § створення умов, що виключають збройні соціальні і міжнаціональні конфлікти;

    § захист від політичного переслідування й адміністративного свавілля;

    § забезпечення вільного духовного життя, захист від ідеологічного тиску;

    § створення сприятливого психологічного клімату в суспільстві в цілому, в окремих осередках і структурних утвореннях, захист від психологічного пресингу;

    § забезпечення максимально можливої стабільності громадського життя.

    Розглянемо основні принципи механізму соціального захисту, котрий:

    - повинний бути вбудований в систему економічних відносин, базуватися на ефективній праці працюючих;

    - не може бути обмеженим гарантіями тільки в якій-небудь одній сфері життя;

    - повинен опиратися на національні та культурні традиції народів, враховувати їх;

    - повинен базуватися на іншому принципі мислення. Громадяни в першу чергу повинні прагнути захистити себе самі, а не чекати або домагатися визначених політичних рішень з даного питання;

    - активно розвиває і формує в людині елементи самозахисту. Адже ніхто і ніщо так надійно не захистить працівника, як він сам. Працівник, нарівні із суб’єктом – державою, повинен нести відповідальність за себе.

    Будь-який соціальний захист будується на соціальних гарантіях, що також являють собою визначену систему. Гарантії повинні:

    1) регулювати ринок робочої сили через замішання виникаючих суперечок між її попитом і пропозиціями;

    2) сприяти повній зайнятості всіх працездатних членів суспільства (ніхто не повинен проти своєї волі залишатися без роботи);

    3) розраховуватися на всі категорії працездатного населення, особливо виділяючи при цьому потребуючих.

    Система гарантій повинна враховувати структуру населення конкретного регіону, що по трудовому потенціалу може бути розділена на наступні групи:

    § придатних для роботи в сучасних умовах;

    § тих, хто може бути використаний лише після відповідної професійної підготовки;

    § хто може працювати, лише при створенні відповідних умов праці;

    § хто взагалі не може працювати;

    хто не прагне працювати.







    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.