Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Етика як наука про мораль.






2. Службовий етикет як один з різновидів етикету.

Література.

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування.. Навч. пос. – К..Вікар, 2002р.

 

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми та роль у суспільстві. Іншими словами про правильне і неправильне у поведінці.

Уже в ранньому віці в дитини закладаються основи її культури, у тому числі й культури її поведінки та спілкування. Найбільш яскраво людина виявляється в діяльності з іншими під час виконання професійних обов’язків. Від культури поведінки, говоріння, слухання та мови часто залежать результати професійної діяльності. Людина, займаючись якимось видом діяльності, не тільки виявляє свої моральні якості, а й впливає через них на інших, йдуичи до пставленої мети. Коли говорять про професійну етику, то мають на увазі, що це такі моральні обов’язки, в яких відбивається ставлення представника певної професії до об’єкта праці, до колег за професією, до партнерів, до суспільства загалом. Це, насамперед, усвідомлення своєї мораьної відповідальності та готовність виконувати свій професійний обов’язок. Центральним поняттям професійної моралі є поняття професійного обов’язку, яке поєднується з поняттям відповідальності. Культура спілкування має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішню сторону – етикет.

Етикет – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших людей, форми звертання, поведінку, манери).

Попри універсальний характер етикету є певні особливості його прояву в сім’ї, у громадських місцях, на роботі. Є певні особливості етикету в організаціях, де працюють люди. Тут різновидом етикету є службовий. Службовий етикет – це сукупність найдоцільніших правил поведінки людей там, де відбувається їхня професійна діяльність. Дотримання правил і вимог етикету є обов’язковими для всіх, адже це сприяє створенню сприятливого клімату для людей. Доведено, що добрий настрій позитивно впливає як на здоров’я людини, так і на продуктивнісь її праці. Не випадково великі фірми та корпорації створюють власні Кодекси честі чи Правила поведінки, в яких передбачено етичні норми взаємин та правила службового етикету. На роботі людина проводить більшу частину свого життя, а тому їй приємніше працювати там, де панує взаємоповага й усі дотримуються норм та правил етикету. У службових стосунках доречною формою спілкування є звертання до вссіх на Ви.

У багатьох зарубіжних фірмах багатоуваги приділяється саме створенню сприятливого морально-психологічного клімату шляхом утвердження та дотримання правил етикету.

Однією зі сторін службової етики є взаємовідносини установи з клієнтами та партнерами по бізнесу. Правила етикету закладаються в тій установі, яка хоче мати ділові стосунки з іншими організаціями, залучити їх до ефективного співробітництва й мати від цього прибутки. Етика та етикет службових взаємин зобов’язують працівників бути однаково ввічливими та уважними до будь-якого клієнта, щиро готовими взяти участь у вирішенні його справ. Від того як кожен працівник ставиться до людей, з якими він має справу, залежить імідж установи. Думка клієнта або партнера по бізнесу про окремого праційника може стати думкою про фірму взагалі.

Якщо ви не відповідаєте на телефонні дзвінки та на листи, якщо в останню хвилину й без поважних причин відміняєте зустріч або спізнюєтесь, то якої думки буде про вас клієнт? Він не буде впевнений, що ви вчасно виконаєте його замовлення. З такою компанією він більше не буде мати справу.

Як свідчать психологічні дослідження, у 85 випадках зі 100 люди після першого знайомства складають для себе образ людини за її зовнішнім виглядом. Перша хвилина зустрічі є вирішальною у створенні соціального та психологічного портрета, вона й визначає характер подальших взаємин. Змінюється така думка потім важко. Будь-які зустрічі мають мають починатися вчасно. На всі телефонні дзвінки та листи клієнтів потрібно обов’язково та своєчасно давати відповідь. Прийняті рішення мають виконуватись у встановлений строк.

Неабияке значення у взаємовідносинах з клієнтами має зовнішній вигляд працівника установи. На роботі треба бути в діловому костюмі і чоловікам і жінкам. Гарний охайний одяг будь-якого працівника підкреслює повагу фірми дотих, з ким вона спілкується.

 

 

Тема №9 Спеціальна термінологія та професіоналізми.

План.

1. Професіоналізми. Способи творення професійних слів. Сфера використання професійних слів.

2. Терміни. Правила вживання термінів у документах.

Література.

1. Зубков М.Г. Сучасна українська літературна мова..- Х.. Торсінг, 2003р.

2. Н.Ботвина Ділова українська мова.. Навч. посібник – К..2001р.

 

Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними. Ними користуються в усіх сферах життя та діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях господарства, науки, культури.

Слова або звороти, мовленню людей певної професії називають професійними.

Професійні слова або професіоналізми – назви поняять певної галузі виробництва, роду занять і. т. д. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. З мовлення рибалок: кльов, улов, насадка.

Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів.

Як утворюються професіоналізми?

1. Завдяки вживанню слова загальновживаної мови у специфічному значенні. Наприклад вікно у мовленні вчителів – незаповнений між уроками час. Човник – засіб для пересування по воді, деталь швейної машини.

2. Усічення основ слів. Кібер.- кібернетик, вет.- ветиринар, бух. обл.- бухгалтерський облік.

3. Зміни в наголошенні слів.

4. шляхом зміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, олії, жири. В інших випадках такі іменники мають лише форму однини.

5. Професійні слова можуть з’явитися на основі відомих шляхом префіксації та суфіксації. Наприклад: недовнесок, недопромисел (префікс недо-), пливучість, бойовитість (суфікс –ість), типаж (суфікс –аж), маршрутизація (суфікс –ація).

Де вживаються професіоналізми?

Найчастіше в усному та неофіційному мовленні людей певної професії. У писемному мовленні професіоналізми вживаються у професійних виданнях призначених для фахівців (журналах, буклетах, інструкціях). Найбільше інформації прфофесіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. У практиці ділового спілкування треба бути обережним щодо їх уживання в документах. Він може перетворитись з офіційного в неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Крім професіоналізмів існує ще група вузьковживаних слів – терміни. Термінами послуговуються науковий та діловий стилі.

Термін – це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Ці значення фіксують державні стандарти, спеціальні словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої теміни. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя.

Одні слова- терміни є власне українськими, а інші – іншомовними за походженням. Трапляється, що “чуже”слово знаходить синонім у мові, до якої прийшло, тоді утворюються терміни-дублети: експорт – вивіз.

Правила вживання термінів.

1. Укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому загалу.

2. Терміни в діловому стилі повинні вживатися у тому значенні, яке відоме фахівцям певної галузі господарсва.


 

Тема №12 Точність і доречність мовлення. Складні випадки словживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.

План.

1. Пароніми та омоніми у професійному мовленні.

2.Добір слів із синонімічного ряду.

Література.

Н. Ботвина Ділова українська мова. Навч. посібник – К.. 2001р.

 

Пароніми – це слова близькі за звучанням, але мають різні значення.

Генітальний – пов’язаний.

Геніальний – щось розумне, шедевр.

Автоподій – дистальна ділянка вільного відділу.

Автоподіл – клітина.

Ендодерма – внутрішній листок тришарового зародка.

Епідерма – зовнішній тонкий шар шкіри.

Інволюція – втратвв структури та функцій окремих органів.

Еволюція – розвиток.

Омоніми – це слова, які пишуться й звучать однаково, але мають різне значення.

Тканина – м’язова тканина.

Тканина для пошиття одягу.

Ковадло – 1. Одна зі слухових кісточок середнього вуха.

2. Предмет коваля.

Орбіта – 1. Очна ямка.

2. Орбіта, по якій пересуваються планети.

Секрет – 1. Секрет залоз.

2. Таємниця.

Міст – 1.Вентральна частина заднього мозку.

2. Міст через річку.

Вузли – 1. З нитки.

2. Ниркові, грудні.

Синоніми – це слова, які пишуться та звучать по-різному, але мають однакове значення.

Треба зазначити, що серед лексичних синонімів виділяють і такі, які відрізняються відтінком у значенні, наприклад: розглядати та аналізувати.

Перше слово більш загальне за значенням, друге відзначається, насамперед, належністю до наукової термінології. Існують і стилістичні синоніми, наприклад: говорити, балакати. Перше- стилістично нейтральне, друге – для розмовного стилю. Їжа та живлення. Перше – стилістично нейтральне, друге – для наукового стилю.

Правильне, точне вживання слова забезпечує належну передачу інформації. Добираючи слово із синонімічного ряду для досягнення точності висловлювання, слід враховувати.

1. Якому стилю належить висловлювання, слово.

2. Яке емоційно – експресивне значення слова: піднесене, знижене, інтимне, ласкаве, офіційне, урочисте, жартівливе.

3. До якої групи лексики воно належить.

4. Це слово функціонує в активному чи пасивному словниковому складі.

Усе це зобов’язує мовця добре знати мову. Якщо офіційному та науковому стилям емоційно-експресивна точність не властива, то для інших стилів потрібні обидві форми точності. У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявиися аж надто прямолінійним. Тоді йому підшукують синонімічну заміну. Наприклад, у некролозі не вживається слово помер. Його замінюють описовими зворотами: перестало битися серце, пішов від нас, наша наука втратила...

У текстах ділового стилю уникають емоційно забарвлених висловів, натомість вживають описові звороти нейтрального характеру.


 

Тема №15 Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.

План.

1. Особливості вживання іменників у професійному мовленні.

2. Особливості вживання прикметників й займенників у професійному мовленні.

3.Особливості вживання числівників у професійному мовленні.

4. Прийменники у професійному мовленні. Безособові конструкції з дієсловами на –но, -то.

Література.

1. Ботвина Н.В. Ділова українська мова.. Навч. посібник. 3-є вид., доп. та перероб. –К “АртЕк”, 2001р.

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова – 4-е вид.- Х..Торсінг, 2003р.

 

Іменники, які означають назви статусу. професії, посади, звання (у більшості випадків) вживаються у чоловічому роді, наприклад:






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.