Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ушкоджений психічний розвиток






Характерною моделлю ушкодженого психічно­го розвитку є органічна деменція. її етіологія пов'я­зана з перенесеними інфекціями, інтоксикаціями, травмами нервової системи, спадковими дегенератив­ними, обмінними захворюваннями мозку.

На відміну від олігофренії..., деменція виникає або починає прогресувати у віці після 2-3 років... До цього віку значна частина мозкових структур виявляється відносно сформованою, тому вплив шкідли­вості викликає їхнє пошкодження, а не лише недо­розвиток. Затримка психічного розвитку церебраль­но-органічного генезу від органічної деменції відріз­няється значно меншою масивністю пошкодження нервової системи... В залежності від динаміки хво­робливого процесу розрізняють резидуальну орга­нічну деменцію, при якій слабоумство являє собою залишкові явища пошкодження мозку травмою, інфекцією, інтоксикацією, і прогресуючу деменцію, зумовлену плинними органічними процесами...

Фактор динаміки хворобливого процесу набу­ває вирішального значення для можливості психіч­ного розвитку...

Особливості патогенезу резидуальної органічної деменції зумовлюють специфіку її клікіко-психологічної структури. Структура дефекту при органічній деменції визначається передусім фактором пошкод­ження мозкових систем, на відміну від клініко-психологічної структури олігофренії, яка відображає явища психічного недорозвитку.

Тому тут немає тотальності, немає ієрархічності порушення психічних функцій, властивих олігофренії. Навпаки, на перший план виступає парціальність розладів. В одних випадках це грубі локальні кор­кові та підкіркові порушення..., недостатність яких іноді більш виразна ніж нездатність до узагальнення та абстрагування... При органічній деменції істотно страждають нейродинамічні процеси, через що має місце інертність мислення, важка виснажливість, персеверативні явища. Наявність грубих нейродинамічних розладів дезорганізує психічну діяльність.

Велике значення у структурі дефекту при орга­нічній деменції мають порушення цілеспрямованості мислення..., критичності, відсутність розуміння і пе­реживання своєї неповноцінності, байдужість до оцін­ки, відсутність планів на майбутнє...

Зміни особистості в одних випадках виступа­ють виразно і проявляються у відсутності прив'яза­ності до близьких, відсутності почуття сорому, жа­лості та інших симпатичних емоцій. В інших випад­ках особистісні зміни виражені менш грубо, ніж інте­лектуальні. Більш грубо, ніж при неускладненій олігофренії виражені у одних — адинамія, млявість і аспонтанність, слабкість спонукань, у інших — пси­хомоторна розгальмованість, ейфорія або дисфорія з пригніченістю, злобністю, схильністю до агресії, па­тологія потягів...

Якщо при олігофренії енцефалопатичні розла­ди характерні лише для ускладнених форм, то для органічної деменції... є обов'язковими...

Г.Є.Сухарєва, виходячи із специфіки клініко-пси-хологічної структури дефекту, виділяє 4 типи органіч­ної деменції у дітей. Перший характеризується переважанням низького рівня узагальнення. У другому - на передній план виступають нейродинамічні роз­лади, різка сповільненість і погане перемикання мис-лительних процесів, важка психічна виснажливість, нездатність до напруження. Відмічається порушення логічності мислення, виразна схильність до персеверацій. Третій тип органічної деменції передусім ха­рактеризує недостатність спонукань до діяльності з млявістю, апатією, різким зниженням активності мислення. У центрі клініко-психологічної картини четвертого типу знаходяться порушення критики і цілеспрямованості мислення, з грубими розладами уваги, " польовою поведінкою". Найчастіше зустріча­ються два останніх типи деменції.

В органічній деменції за четвертим типом пове­дінку дітей можна характеризувати як польову. Вони відрізняються хаотичною руховою розгальмованістю, діями за першим спонуканням. Загальний фон на­строю характеризується виразною ейфорією зі схиль­ністю до дуркуватості і короткочасних агресивних спалахів. Емоції вкрай примітивні і поверхові. Реак­ція на зауваження відсутня. Відмічається груба не­критичність, розгальмованість потягів. Відсутність вольових затримок, недостатнє розуміння ситуації, велика емоційна втягуваиість в умовах конфлікту робить цих дітей неприйнятними у колективі од­нолітків. Навчанню попри особливості поведінки перешкоджають грубі порушення уваги, нецілеспрямованість у будь-якій діяльності, персеверації за гіпердинамічним типом. При дослідженні пам'яті вияви­лись також непродуктивність запам'ятовування, фраг­ментарність відтворення. У всіх пробах виразно виступали порушення інтелектуальної діяльності. У дос­лідженні конструктивного мислення дітям було важко аналізувати просторові структури візерунка (кубики Кооса)... При передачі сюжету простої картинки ви­явились груба фрагментарність і сповзання на сто­ронні асоціації. Виконуючи завдання, діти не помічали своїх помилок, швидко втрачали інтерес. Залучення мовлення, предметна і смислова організація дій, зао­хочення були неефективними.

У третьому типі органічної деменції в психоло­гічному статусі домінують млявість, повільність, па­сивність, часто відсутні навички охайності. При загальній руховій загальмованості відмічається схиль­ність до утворення елементарних рухових стереотипів, слабкість спонукань, емоційна бідність, байдужість до оцінки, відсутність планів на майбутнє, інтелек­туальних інтересів, виразне зниження активності мислення. При нейропсихологічному дослідженні стійкі дефекти моторної сфери проявляються у по­єднанні зі сповільненістю, інертністю, схильністю до застрявання, труднощами переключення, гіподинамічними персевераціями і синкинезіями. Персеверації виникають як на рівні виконавчої ланки, так і про­грами дії. Навіть з нескладними завданнями на кон­структивний нраксис ці діти не справляються. У мовленні поєднуються моторні та сенсорні порушен­ня, труднощі диференціації близьких за звучанням фонем, труднощі переключення, персеверації...

Аналіз клініко-нейропсихологічної структури де­фекту обох підгруп виявив виразність порушення функцій лобних долей.

... При олігофренії йшлося про первинний недо­розвиток лобних систем, при затримці психічного розвитку — сповільнення темпів їх дозрівання, а при деменції має місце поєднання явищ їх пошкодження і недорозвитку. Тому психологічна структура таких пошкоджень буде складною: явища пошкодження будуть супроводжуватись " олігофренічним компонен­том" у вигляді поганої здатності до абстрагування і узагальнення, недорозвитку логічного мислення...

Диференційно-діапіостичним критерієм розмежу­вання ранньої органічної деменції та олігофренії вис­тупає відмінність у динаміці слабоумства." при органічній деменції, на відміну від олігофренії, часто є вказівки на початково правильний і своєчасний роз­виток дитини до перенесеної інфекції, інтоксикації, травми мозку, хронологічний зв'язок процесу психіч­ного зниження з перенесеним шкідливим впливом.

Велике диференційно-діагностичне значення мають дані неврологічного і соматичного обстеження. У неврологічному статусі дітей з органічною деменцією частіше, ніж при олігофренії, будуть спос­терігатись явища ушкодження, локальні знаки (па­рези, паралічі, судомні приступи). У фізичному стані, навпаки, будуть відсутніми диспластичні ознаки бу­дови тіла, характерні для олігофренії. Легкий ступінь органічної деменції іноді доводиться диференціюва­ти з важкими формами затримки психічного розвит­ку церебрально-органічного генезу, які мають постнатальне походження. Така необхідність виникає че­рез якісну спільність структури дефекту, зумовлену механізмом " пошкодження" нервової системи (парціа­льність пошкодження, дефіцитарність вищих корко­вих функцій, ускладненість енцефалопатичними синд­ромами). Проте, на відміну від затримки психічного розвитку, деменція пов'язана із значно більшою грубіс­тю пошкодження мозку, характеризується розладами діяльності, особистісним розпадом, грубою некритич­ністю і виразним западанням окремих функцій...

Клініко-психологічна картина резидуальноі де­менції буде різною в залежності від віку дитини, у якому виникло захворювання мозку. При захворю­ванні у переддошкільному і ранньому дошкільному віці на перший план виступають втрата і збіднення навичок. Порушення спонукань до діяльності в од­них випадках проявляється в апатії, а в інших — в нецілеспрямованій руховій розгальмованості... На початку захворювання у старшому дошкільному віці найбільш показовим виявляється порушення або збіднення ігрової діяльності, яка стає одноманітною, стереотипною... Коли захворювання виникає у мо­лодшому шкільному віці, збереженими залишаються мовлення, навички самообслуговування,... але вираз­но знижуються інтелектуальна працездатність і на­вчальна діяльність загалом: втрачаються шкільні інте­реси, порушується цілеспрямованість...

Епілептична деменція формується внаслідок епі­лептичної хвороби; крім судомних приступів мають місце специфічні особливості мислення, емоційної сфери, особистості загалом, які проявляються в за­гальній психічній задубілості, в'язкості мислення й афекту, полярності емоцій (поєднання схильності до екзальтації, лагідності із злопам'ятністю та мстивіс­тю), виразній напруженості афекту з легко виника­ючими спалахами гніву.

При епілептичній деменції, яка формується в умовах плинного епілептичного процесу, ці якісні особ­ливості мислення і афекту включені у структуру сла­боумства. Так, із задубілістю мислення тісно пов'я­зані застрявання на малоістотних деталях із нездатніс­тю виділити головне. Характерне погане інтелектуа­льне перемикання, виразна сповільненість мовлення. У дитячому віці цим дітям важко навчатись навіть у допоміжній школи через надмірну сповільненість пись­ма, читання, рахунку і т.п. Афективні особливості, типові для епілепсії, у випадку деменції не коригу­ються через дефектність інтелекту й особистості...

Отже, у структурі ушкодженого розвитку бу­дуть мати місце явища стійкого, часто незворотного регресу ряду функцій..., парціальність пошкодження окремих коркових і підкоркових функцій... Первин­ний дефект пов'язаний з різною локалізацією пошкод­ження. Проте... часто у патологічний процес залуча­ються лобні долі за рахунок їхньої дисфункції, по­в'язаної з пошкодження підкіркових систем, і за ра­хунок їхньої вразливості, сензитивності у дитячому віці. Характер вторинного дефекту зумовлений специфікою первинного, а також недорозвитком систем, які функціонально пов'язані з пошкодженими, і тих, які є більш ранніми у філо- та онтогенезі. Основні координати недорозвитку спрямовані переважно " зни­зу догори"... У порушенні міжфункціональних взає­модій спостерігається розпад ієрархічних зв'язків з явищами ізоляції, передусім розгальмовуються під­кіркові функції, що зумовлює масивність енцефалопатичної симптоматики, патологію потягів... Елементи асинхронії розвитку проявляються у ретардації фор­мування вищих психічних функцій. Пошкодження, яке виникло у дитячому віці, призводить також до поєднання явищ регресу зі стійкою фіксацією функцій на більш ранніх етапах розвитку.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.