Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тематика роботи






 

Мені здається, в якийсь момент суспільство обрало трохи не той шлях. Гроші стали для нас не засобом для досягнення життєвих цілей, а самою сутністю життя. Підіймаючись кар'єрними сходами, ми немов віддаємо частину душі, стаємо безхарактерними, безособовими істотами. Людяність та емоційність виштовхуються раціональною роботою мозку, що не викликає в глибині ніякого почуття. Тому і вчинки наші стають немов би неживими, нелюдяними. Та попри таку ситуацію вирватися з цього шаленого кола можна одним простим бажанням -- бажанням любові.

 

 

1.3. Матеріал на якому розроблятиметься тематика.

Пропоную вашій увазі першооснову моєї дипломної роботи у такому вигляді, в якому я її побачив перший раз. Це матеріал, з яким можна працювати. Можна експериментувати як заманеться, і це ніяк не завадить головній думці розповіді.

 

О'ГЕНРІ. РОМАН БІРЖОВОГО МАКЛЕРА

 

Пітчер, довірений клерк у конторі біржового маклера Гарві Максуела, дозволив своєму звичайно непроникному обличчю виразити деяку цікавість і здивування, коли о пів на десяту ранку до контори швидко увійшов його хазяїн у супроводі молодої стенографістки. Квапливо промовивши «доброго ранку, Пітчер», він кинувся до свого столу так, ніби збирався перестрибнути через нього, і відразу поринув у величезну купу листів та телеграм, що чекали на нього. [52]

Молода стенографістка працювала у Максуела вже рік. Вона була красива жінка, але в цій красі не було нічогісінько від стенографічного. Вона зневажала пишність чарівної зачіски Помпадур. Вона не носила ні ланцюжків, ні браслетів, ні медальйонів. У неї не було такого вигляду, ніби вона завжди готова прийняти запрошення на обід. На ній була проста сіра сукня, яка, проте, рівно і скромно облягала її постать. І строгий чорний капелюшок-тюрбан прикрашало зелено-золоте перо папуги. Цього ранку вона наче світилась м'яким, сором'язливим світлом. її очі замріяно сяяли, щоки були схожі на персиковий цвіт, на щасливому обличчі відбивалися спогади.

У своєму стриманому зацікавленні Пітчер помітив, що цього ранку вона поводиться трохи не так, як завжди. Замість пройти прямо до суміжної кімнати, де стояв її стіл, вона в нерішучості затрималась у конторі. Раз навіть підійшла до столу Максуела досить близько, щоб він міг помітити її.

Людина, що сиділа за столом, не була більше людиною. Це був заклопотаний нью-йоркський маклер - машина, яку рухали коліщата і пружини.

- Ну, в чому річ? Що таке? - різко спитав Максуел. Розпечатана пошта лежала на його столі, як кучугура бутафорного снігу. Гострі сірі очі його, байдужі та холодні, блиснули на неї майже неприязно.

- Нічого, - відповіла стенографістка і, всміхаючись, відійшла.

- Містер Пітчер, - звернулась вона до довіреного клерка, - містер Максуел казав вам учора про те, щоб прийняти нову стенографістку?

- Так, - відповів Пітчер.- Він велів мені знайти нову стенографістку. Вчора після обіду я сповістив у бюро, щоб вони сьогодні зранку прислали кілька зразків. Вже за чверть десята, а жоден модний капелюшок і жодна паличка ананасної жувальної гумки ще не з'являлась.

- Тоді я працюватиму, як завжди, - сказала молода жінка, - поки хтось прийде на моє місце.

І вона відразу пішла до свого столу й повісила чорний капелюшок-тюрбан з зелено-золотим пером папуги на звичайне місце.

Той, кому не доводилося бачити гарячкової діяльності заклопотаного манхеттенського маклера за роботою, ніколи не зможе бути справжнім знавцем антропології. Поет оспівує «повну годину славного життя». Година маклера не тільки повна, хвилини та секунди в ній тримаються за [53] ремені і висять на буферах та підніжках. Сьогодні ж у Гарві Максуела був гарячий день. Телеграфний апарат почав конвульсивно розмотувати свою стрічку, телефон на столі слабував на хронічні припадки дзижчання. Контору заповнював натовп людей, які зверталися до нього через бар'єр - хто весело, хто різко, хто гнівно, хто схвильовано. Вбігали і вибігали посильні з листами й телеграмами, клерки контори бігали і стрибали, як матроси під час шторму. Навіть на обличчі Пітчера з'явилося щось схоже на пожвавлення.

На біржі бушували урагани та снігові бурі, виникали обвали, ожеледі та виверження вулканів, і усі ці стихійні нелади відбувалися в мініатюрі в конторі маклера. Максуел відсунув стілець до стіни й укладав угоди, танцюючи, як балерина на пуантах. Він стрибав від телеграфного апарата до телефону, від столу до дверей з професійною проворністю арлекіна.

Серед цього дедалі більшого напруження маклер раптом помітив перед собою закручений чубок золотавого волосся, над яким похитувався балдахін з оксамиту і страусових пер, сак із штучного котика та низку великих, завбільшки з добрячий горіх, коралів, на кінці якої, десь аж біля підлоги, висіло срібне сердечко. З цими аксесуарами була зв'язана самовпевнена молода особа. Поряд неї стояв Пітчер, готовий пояснити її появу.

- Це з стенографічного бюро, відносно місця, - сказав Пітчер.

Максуел обернувся; в руках у нього були папери і телеграфні стрічки.

- Якого місця? - спитав він, насупившись.

- Місця стенографістки, - відповів Пітчер.- Вчора ви сказали мені подзвонити в бюро, щоб сьогодні вранці прислали нову стенографістку.

- Ви збожеволіли, Пітчер, - сказав Максуел.- Як я міг дати вам таке розпорядження? Міс Леслі вже цілий рік, відколи вона тут, чудово працює. Місце за нею, поки вона сама не надумає відмовитись од нього. У нас нема вільних місць, мадам. Повідомте бюро, Пітчер, і нікого більше до мене не водіть...

Срібне сердечко з обуренням залишило контору, незалежно погойдуючись і зачіпаючи конторські меблі. Пітчер, вибравши хвилинку, зауважив бухгалтерові, що «старий» з кожним днем стає все більше неуважним та забудькуватим.

Натиск невідкладних справ ставав дедалі дужчий, темп [54] роботи зростав. На біржі топтали і шматували з півдюжини акцій, в які клієнти Максуела вклали великі гроші. Накази про купівлю та продаж літали туди-сюди, як ластівки. Під загрозою була частина власного портфеля акцій Максуела, і він працював з величезним напруженням, мов якась складна, тонка і сильна машина, пущена на повний хід; не вагаючись, він вчасно знаходив потрібні слова, рішення і діяв швидко й точно, як годинниковий механізм. Акції та зобов'язання, позики і закладні, прибутки й цінні папери - це був світ фінансів, і в ньому не було місця ні для світу людини, ні для світу природи.

Коли настала пора обіду, цей вир на якийсь час трохи затих.

Максуел стояв біля столу, в руках у нього було повно телеграм та записів; за праве вухо він заклав авторучку, волосся розкуйовдженими пасмами спадало йому на лоб. Вікно було відчинене, бо мила швейцарка Весна вже посилала в радіатори парового опалення землі трохи тепла.

І через вікно в кімнату проникали - може, випадково - чудові пахощі, тонкий і солодкий запах бузку, який на мить примусив маклера завмерти. Бо цей запах належав міс Леслі. Це був її запах, і тільки її.

Цей запах поставив її перед ним - видиму, майже реальну. Фінансовий світ раптом зменшився, став як порошинка. А вона була в сусідній кімнаті, за якихось двадцять кроків.

- їй-богу, я зараз це зроблю, - мовив Максуел напівголосно.- Зараз я її спитаю. Дивно, як я раніше не зробив цього.;

З поспішністю біржового гравця, який намагається покрити недостачу вже проданих товарів, він кинувся в суміжну кімнату до столу стенографістки.

Вона глянула на нього і всміхнулась. Легкий рум'янець зарожевів на її щоках, а погляд був у неї лагідний та щирий. Максуел сперся ліктем на її стіл. Він усе ще тримав у руках купу паперів, а за вухом у нього стирчала авторучка.

- Міс Леслі, - поспіхом почав він, - я маю щонайбільше хвилину вільного часу. За цю хвилину хочу вам щось сказати. Чи згодні ви стати моєю дружиною? У мене не було часу залицятися до вас, як це звичайно роблять, але я справді люблю вас. Кажіть, будь ласка, швидше - вони вибивають останній дух з «Об'єднаних Тихоокеанських». [55]

- Про що ви говорите! - вигукнула молода жінка. Вана підвелась і широко розплющеними очима глянула на нього.

- Ви не розумієте мене? - занепокоєно спитав Максуел.- Я хочу, щоб ви вийшли за мене заміж. Я люблю вас, міс Леслі. Я давно хотів вам сказати про це і ось вибрав вільну хвилину, поки там трохи стихло. О, знову мене кличуть до телефону! Скажіть їм, щоб почекали хвилинку, Пітчер. То як, міс Леслі?

Стенографістка повелася дуже дивно. Спершу, здавалось, вона здивувалась, з її розгублених очей ринули сльози, а потім вона радісно всміхнулась крізь сльози і ніжно обняла однією рукою маклера за шию.

- Тепер я розумію, - сказала вона лагідно.- Це все та робота вибила на якийсь час із твоєї голови все інше. А спершу я злякалась. Невже ти забув, Гарві? Ми ж обвінчалися вчора о восьмій вечора в Маленькій церкві за рогом.

 


1.4. Методологія творення роботи.

Було вирішено дещо переробити першооснову, щоб точніше висловити свою режисерську думку щодо цього твору. Все відбувається ніби поза часом, майбутьнє зтикається з минулим. Розбивши роботу темпорітмічними коливаннями та вуличними сценами, я намагався створити декілька поглядів на пусте життя героїв, давши ніби антагоніста для порівняння, котрий все ж є за задумом просто іншою сутністю головного героя. Автентичне забарвлення роботи поєднується з так званою живою камерою, що дає спокійній ситуації в конторі якоїсь невпевненості та відчуття краху з хвилини на хвилину тієї людської глянцевості.

 

Розділ 2. Драматургія та шляхи її реалізації в екранному дійстві.

 

2.1. Режисерський аналіз літературної першооснови екранного твору.

 

СУМНА ТА СМІШНА ІСТОРІЯ ОДНОГО ДУЖЕ ЗАЙНЯТОГО БРОКЕРА

 

Кіносценарій

 

ЕПІЗОД 1. ІНТ. ДЕНЬ.

Парадні двері у маклерську контору. Поряд з ними сидить навколішках бородатий БЕЗДОМНИЙ, просить гроші, поруч коробка з грошами. Повз нього проходить ПІТЧЕР. Заходить у двері, бере пошту, підіймається сходами.

 

ЕПІЗОД 2. ІНТ. ДЕНЬ.

Маклерська контора. Пітчер заходить у двері, роздягається, роздивляється пошту, запалює світло, розбирає папери, чує дзвоник, дивиться на МАКСУЄЛА та ЛЕСЛІ, котрі в цей час заходять у двері.

Максуел, проходить повз Пітчера, вітається.

 

МАКСУЕЛ

Доброго ранку, Пітчере.

 

 

Пітчер починає вставати, але Максуел робить йому знак рукою, щоб не вставав, прямує до свого столу, сідає, починає розбирати папери. Леслі знімає пальто біля вішалки поряд з дверима, дивиться в спину Максуела зі здивуванням.

Вона прямує до свого столу, затримується біля столу Максуела і дивиться на нього з очікуванням. Пітчер з цікавістю спостерігає за її діями, поспішно бере зі столу пачку листів, проходить повз Леслі до столу начальника, кладе їх перед ним.

 

ПІТЧЕР

Ось ранкова пошта, містере.

 

МАКСУЕЛ

Дякую, Пітчер. Ну, в чому річ, міс?

 

ЛЕСЛІ

Нічого.

 

Максуел роздратовано починає розкривати верхній конверт, Леслі з легкою посмішкою іде до свого столу. Пітчер пильно спостерігає за нею, побачивши роздратований погляд маклера, з легким поклоном повертається до свого столу. Крізь арку виходить Леслі та прямує до нього.

 

ЛЕСЛІ

Містер Пітчер, містер Максуел казав вам учора про те, щоб прийняти нову стенографістку?

 

 

ПІТЧЕР

Так, Він велів мені знайти нову стенографістку. Вчора після обіду я сповістив у бюро, щоб вони сьогодні зранку прислали кілька зразків. Вже за чверть десята, а жоден модний капелюшок і жодна паличка ананасної жувальної гумки ще не з'являлась.

 

 

ЛЕСЛІ

Тоді я працюватиму, як завжди, поки хтось прийде на моє місце.

 

 

Усміхаючись, Леслі йде до вішалки, полишає капелюха, повертається до свого столу, де відразу ж стає чутно стукіт печатної машинки. Пітчер усміхнено проводжає її очима, повертається до своїх справ.

 

ЕПІЗОД 3. ІНТ. ДЕНЬ.

Маклерська контора. Пітчер займається своїми справами. Перехід на стіл маклера від’їздом. Повз столу проходить посильний. Максуел приймає повідомлення телеграфом. Сідає до столу. Працює.

 

ЕПІЗОД 4. ІНТ. ДЕНЬ.

Парадні двері в маклерську контору. Крупні плани. Повз бездомного, який робить своєрідний перфоманс, проходить РОУЗ. Заходить у двері, підіймається сходами.

 

ЕПІЗОД 5. ІНТ. ДЕНЬ.

Маклерська контора, стукіт телеграфу. Роуз підходить до Пітчера, розмовляє із ним, вони удвох їдуть до столу маклера. Разом з ними з’являється звук. Максуел стоїть біля телеграфу, отримує повідомлення, дивиться на них.

 

ПІТЧЕР

Це з стенографічного бюро, відносно місця.

 

МАКСУЕЛ

Якого місця?

 

ПІТЧЕР

Місця стенографістки. Вчора ви сказали мені подзвонити в бюро, щоб сьогодні вранці прислали нову стенографістку.

 

МАКСУЕЛ

Ви збожеволіли, Пітчер. Як я міг дати вам таке розпорядження? Міс Леслі вже цілий рік, відколи вона тут, чудово працює. Місце за нею, поки вона сама не надумає відмовитись од нього. У нас нема вільних місць, мадам. Повідомте бюро, Пітчер, і нікого більше до мене не водіть...

 

Роуз повертається і поспішає до виходу, бормочучи під ніс прокляття. Пітчер поспішає за нею, по дорозі беручи з вішалки своє пальто.

 

ЕПІЗОД 6. ІНТ. ДЕНЬ.

Парадні двері маклерської контори. Роуз зупиняється покурити, за нею виходить Пітчер, підкурює цигарку. Біля обідає бездомний.

 

ПІТЧЕР

Вибачте його, міс. Старий з кожним днем стає все більше неуважним та забудькуватим. Тож Вам не треба сприймати його серйозно. Він навіть ім’я моє забуває інколи та називає Пітером. Тому краще не звертати уваги, а щоб відшкодувати Вам невдалий день, дозвольте запросити Вас пообідати зі мною, бо вже якраз час?

 

РОУЗ

Забагато вам честі, містере.

 

Роуз полишає цигарку, та йде. Пітчер дивиться їй вслід та рушає по вулиці в інший бік. Бездомний доїдає хот дог.

 

ЕПІЗОД 7. ІНТ. ДЕНЬ.

Маклерська контора. Пітчер повертається до свого столу, дістає з сумки невеликий обід. Вмикає радіо. Бере бузок, що приніс з собою з вулиці. Йде до столу Леслі.

 

ПІТЧЕР

Я приніс квіти. Вже час обіду.

 

ЛЕСЛІ

І справді. Дякую вам.

 

Пітчер повертається до свого столу, Леслі відставляє печатну машинку, дістає скляний стакан та термос з свого портфеля. Наливає собі чаю з сушеним бузком. Бере квіти та рушає до камінної полки, де міняє старий букетик на новий. Дивиться на працюючого Максуела, що говорить по телефону, хоче щось сказати, та розвертається і прямує до свого столу. Максуел закінчує говорити по телефону, збирає папери, йде до каміну, бачить бузок, пригадує щось. Хапає якісь папери, віддає їх посильному, що чекає на нього біля столу. Посильний уходить. Максуел дивиться на Леслі, що вже збирається додому. Біля вішалки вдягається Пітчер. Максуел сідає на свій стілець, закриває лице руками.

 

МАКСУЕЛ

їй-богу, я зараз це зроблю. Зараз я її спитаю. Дивно, як я раніше не зробив цього.

 

Максуел прямує до столу Леслі, зупиняється. Раптом дзвонить телефон. Максуел обертається до нього, потім до Леслі.

 

МАКСУЕЛ

Міс Леслі, я маю щонайбільше хвилину вільного часу. За цю хвилину хочу вам щось сказати. Чи згодні ви стати моєю дружиною?

У мене не було часу залицятися до вас, як це звичайно роблять, але я справді люблю вас.

 

Леслі сідає на стілець. Максуел обертається до телефону, потім знов до Леслі.

 

МАКСУЕЛ

Кажіть, будь ласка, швидше - вони вибивають останній дух з «Об'єднаних Тихоокеанських».

 

ЛЕСЛІ

Про що ви говорите!

Леслі підводиться і широко розплющеними очима дивиться на Максуела.

 

МАКСУЕЛ

Ви не розумієте мене? Я хочу, щоб ви вийшли за мене заміж. Я люблю вас, міс Леслі. Я давно хотів вам сказати про це і ось вибрав вільну хвилину, поки там трохи стихло. О, знову мене кличуть до телефону! Скажіть їм, щоб почекали хвилинку, Пітчер.

 

Пітчер йде до телефону, але той припиняє дзвонити.

 

МАКСУЕЛ

То як, міс Леслі?

 

Леслі дивиться на Максуела, плаче, потім радісно всміхається крізь сльози і ніжно обнімає однією рукою Максуела за шию, прижимається до нього.

ЛЕСЛІ

Тепер я розумію. Це все та робота вибила на якийсь час із твоєї голови все інше. А спершу я злякалась. Невже ти забув, Гарві? Ми ж обвінчалися вчора о восьмій вечора в Маленькій церкві за дві хвилини звідси.

 

Леслі стоїть, міцно обнімаючи Максуела. Пітчер усміхається та дістає з кишені яблуко. Кусає його, йде до дверей, вимикає радіо. Бере свій портфель та відчиняє двері.

 

ПІТЧЕР

Вдалого вам вечора.

 

ЕПІЗОД 8. ІНТ. НІЧЬ.

Парадні двері до маклерської контори. Бездомний підраховує свій денний заробіток біля ліхтаря. Пітчер виходить, підпалює цигарку, рушає повз Бездомного по улиці.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.