Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Повернення, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство
|
|
1. Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду якщо:
заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено;
заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі;
не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;
заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;
заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів;
з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
2. Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
3. Якщо про порушення справи про банкрутство подано кілька заяв і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
4. Про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу.
5. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявником (заявниками) до дати проведення підготовчого засідання суду.
У разі відкликання заяви про порушення справи про банкрутство до винесення ухвали про її прийняття господарський суд виносить ухвалу про повернення заяви про порушення справи про банкрутство.
У разі відкликання заяви про порушення справи про банкрутство після винесення ухвали про її прийняття до дати проведення підготовчого засідання суду господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду.
Господарський суд має право не прийняти відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, якщо це порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси або якщо до господарського суду надійшла інша заява (заяви) кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство.
Боржник не має права відкликати заяву про порушення справи, подану ним відповідно до вимог частини п'ятої статті 11 цього Закону.
1. Ст. 15 ЗВБ визначає власні процесуальні й матеріально-правові підстави для повернення без розгляду заяви кредитора або заяви боржника про порушення справи про банкрутство та відсилає до ст. 63 ГПК, положення якої також застосовуються як підстави для повернення заяви без розгляду. Окрім того, ця норма права встановлює додаткову, порівняно з положеннями ст. 81 ГПК, підставу для залишення заяви без розгляду-відкликання заяви.
Подаючи заяву до Господарського суду, заявник повинен враховувати положення цієї статті, щоб не створювати підстав, які перешкоджатимуть прийняттю заяви та відкриттю провадження у справі, а також своєчасно використовувати своє право на відкликання заяви про порушення справи про банкрутство.
Господарський суд, в свою чергу, не повинен тлумачити та застосовувати положення статті у спосіб, який створює перешкоди для доступу боржника або кредитора до правосуддя у справі про банкрутство або для вільного волевиявлення сторони щодо відкликання і вирішення у такий спосіб процесуальної долі вже поданої до Господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство.
Строк повернення судом заяви та доданих до неї документів - не пізніше п'яти днів з дня надходження до Господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство.
Підстави для повернення заяви без розгляду поділяються на дві категорії: об'єктивні та суб'єктивні.
Об'єктивні підстави повернення заяви без розгляду. Це обставини, що перешкоджають Господарському суду прийняти заяву до розгляду, і норми ГПК та ЗВБ не передбачають (не допускають) можливості виправити недоліки форми і змісту заяви та/або додатків до заяви інакше, як через повторну її підготовку та нове звернення зацікавленої особи до господарського суду.
Такими підставами є випадки, коли:
- заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено.Повертати заяву з цих підете можна лише у випадку, коли заяву підписано, наприклад, головним інженером заявника (або не вказано посаду підписанта) Сидоренко С. С. без посилання у тексті заяви на повноваження, що йому надані довіреністю та відсутністю такої довіреності у доданих матеріалах. Тут, безумовно, така особа не має права підписувати заяву від імені боржника або кредитора, а рішення судді про повернення заяви без розгляду відповідатиме об'єктивним обставинам. У іншому разі слід діяти у спосіб, який визначається Постановою Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (дивись нижче).
- заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі. Тут йдеться про зміст вимог ст. 11 ЗВБ щодо форми, змісту й переліку додатків до заяви боржника чи кредитора (кредиторів). Однак, на нашу думку, неподання усіх відомостей чи документів, які визначені ст. 11 ЗВБ не може бути беззаперечною підставою для повернення заяви без розгляду. Так, наприклад, неподання боржником довідки органів приватизації стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу, або про перелік осіб-дебіторів, або відомостей про всі банківські рахунки боржника тощо не є обов'язковими для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство. Ці відомості безпосередньо не стосуються питання неспроможності боржника, а відносяться до питання визначення оплатності боргу взагалі, яке вирішується не на стадії прийняття заяви до розгляду, а лише в підготовчому та наступних засіданнях і процедурах. Тому, Господарський суд має прийняти таку заяву до розгляду, а в порядку підготовки справи до розгляду - витребувати такі відомості додатково.
- не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Господарський суд не може приймати заяви про порушення господарських справ без сплати заявником (позивачем) судового збору, крім випадків, встановлених Законом. Розміри судового збору визначені ЗУ " Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674Л/І. Сплата судового збору на відповідні бюджетні рахунки здійснюється у безготівковому порядку. Про порядок оформлення і сплати судового збору ВГСУ надано роз'яснення в Інформаційному листі " Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" від 17.09.2012 № 01-06/1260/2012. (Див. додатково коментар до ч. 2 ст. 11 ЗВБ).
-заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. В цій нормі йдеться про підстави повернення без розгляду заяви кредитора. Підставами для повернення заяви визначено такі:
1). По-перше, неподання доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання. За змістом наведеної норми ч. 1 ст. 15 ЗВБ на заявника-кредитора покладається обов'язок подати докази неспроможності боржника. Слід звернути увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 15 ЗВБ тісно пов'язана з диспозицією ч. 3 ст. 10 ЗВБ щодо умов порушення справи про банкрутство. Останньою встановлено, що однією з умов порушення справи про банкрутство є невиконання боржником свого зобов'язання протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Згідно ч. 2 ст. 30 ЗУ " Про виконавче провадження" виконання рішення грошового (майнового) характеру здійснюється протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ " Про виконавче провадження" боржник має право до початку примусового виконання рішення самостійно вжити заходи саме для погашення боргу за виконавчим документом.
Термін " погашення" законодавцем спеціально взято з глосарію виконавчого провадження для того, щоби в ч. 3 ст. 10 ЗВБ підкреслити, що боржником добровільно не виконано грошового зобов'язання навіть після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.
2). По-друге, - відсутність доказів невиконання боржником зобов'язання протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Відлік строку здійснюється не від встановленої правочином сторін (угодою, договором) дати виконання зобов'язання, а з дня винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, тримісячний строк для погашення безспірних грошових вимог боржником - це визначений ч. 1 ст. 15 ЗВБ період у часі з дня відкриття виконавчого провадження, сплив якого має юридичне значення - є доказом неспроможності боржника виконати грошове зобов'язання перед кредитором.
3). По-третє, - неподання доказів неспроможності боржника перед кредиторами вжито у множинному числі. Очевидно така диспозиція є помилковою, оскільки, якщо заявник-кредитор один подає заяву про порушення справи про банкрутство, то він взмозі подати докази про невиконання боржником своїх зобов'язань лише перед самим заявником, а не перед декількома чи усіма кредиторами. Подання доказів неспроможності боржника перед кредиторами знаходиться за межами можливостей кредитора-заявника. Питання неспроможності боржника перед заявником-кредитором та перед іншими кредиторами може бути з'ясоване лише судом при дослідженні заяви кредитора та відзиву боржника за встановленими Законом відомостями та доказами. Про неспроможність боржника виконати зобов'язання перед декількома кредиторами можна стверджувати лише у разі підписання заяви двома і більше кредиторами. Тому, зазначені положення слід розуміти так, що коли заявник-кредитор один, то він зобов'язаний подати докази незадоволення боржником лише своєї безспірної грошової вимоги. У разі, якщо заява подається декількома кредиторами, кожен кредитор-підписант зобов'язаний подати докази про незадоволення боржником лише своїх безспірних вимог.
4). По-четверте, - неподання доказів розміру грошових зобов'язань боржника. Згідно ч. 3 ст. 10 ЗВБ справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Якщо безспірні вимоги кредитора менше, суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство боржника без розгляду.
Норма права, що міститься у ч. 1 ст. 15 ЗВБ за своїм призначенням є нормою процесуального права, завдання якої полягає у правовому регулюванні організаційних суспільних відносин, що стосуються забезпечення судових процедур і форм реалізації та захисту норм матеріального права. За методом правового регулювання є імперативною, містить категоричний припис, який адресований господарському суду.
Диспозиція ч. 1 ст. 15 ЗВБ, хоча є нормою процесуального права, але з неї випливають і права, що мають матеріально-правове значення. Ця норма має проборжниковий зміст та встановлює для боржника більш тривалий період часу (строк, термін) для розрахунків з кредитором (кредиторами). Боржник, який не виконав грошове зобов'язання перед кредитором у строк, що був визначений правочином (угодою, договором), має право на додатковий період часу для здійснення розрахунків до порушення справи про банкрутство, що обчислюється трьома місяцями після дати відкриття виконавчого провадження.
Ця норма, на нашу думку, буде мати негативний вплив на економічну діяльність суб'єктів господарювання, оскільки надає можливість недобросовісним боржникам консервувати стан неплатежів, віддаляючи визначений угодою сторін строк розрахунків на період від п'яти-шести місяців та більше, на " законних підставах" віддаляє можливість відкриття конкурсного процесу. Такий же негативний результат, відповідно, очікує й економіку держави, оскільки зазначені фактори стримують інвестиційну діяльність.
-заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Аналогічна підстава для повернення заяви без розгляду передбачається положеннями ГПК. Однак, на відміну від коментованого абзацу, п. 6) ст. 63 ГПК регулює правило щодо повернення заяви не лише кредитора, а й боржника, коли не подано доказів надсилання кредитором боржникові або боржником кредиторові (кредиторам) копії заяви і доданих до неї документів.
Заява повертається Господарським судом без розгляду з інших підстав, що створюють перешкоди для прийняття заяви до розгляду, передбачених відповідними пунктами частини першої статті 63 ГПК.
|
|