Основні вимоги до уроку математики

Основною формою організації навчання математики у допоміжній школі виступає урок. Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану діяльність вчителя й учнів, яка протікає за визначеним порядком і певним режимом. Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений визначеними часовими рамками відрізок навчально-виховного процесу. У ньому даються у складній взаємодії всі основні компоненти цього процесу: мета, зміст, засоби, методи, орга­нізація. На ньому вирішуються як загальнодидактичні завдання, які носять навчальний характер, так і спеціальні, корекційні, обумовлені специфічними особливостями учнів і самого предмета.

Особливості уроку математики обумовлюються метою, завдання­ми, складом учнів класу, загальними завданнями школи. Ефектив­ність формування математичних знань на уроках залежить від уміння вчителя вирішувати головні завдання: загальноосвітні, корекційно-розвивальні, виховні та практичні.

На уроці математики вчитель вирішує одночасно декілька загаль­ноосвітніх завдань. На ньому, поряд з вивченням арифметичного ма­теріалу, відбувається формування геометричних знань (особливо це стосується уроків математики у молодших класах), що безумовно, впливає як на побудову уроку, так і на методику його проведення. Крім того, вирішується кілька освітніх завдань залежно від змісту ма­теріалу, місця, яке він посідає в системі інших уроків, від індивідуа­льних здібностей та можливостей школярів.

Урок математики у школі даного типу має корекційну спрямова­ність. На ньому організовуються і проводиться корекція та розвиток мисленнєвих процесів, уваги, пам'яті, мовлення тощо. Вирішення корекційно-розвивального завдання залежить від вміння вчителя використовувати такі специфічні засоби, як чіткість організації режиму роботи, доцільне чергування методів, прийомів і способів діяльності, спрощеність структури знань, уповільненість темпу навчання, по­стійне повторення, диференційоване керівництво діяльністю школя­рів тощо.

Також на уроці математики педагог враховує і виховну спрямова­ність навчальних завдань. Він формує такі якості особистості учнів, як працьовитість, наполегливість, вихованість, стриманість, почуття товариськості та взаємодопомоги, проводить національно-патріотич­не виховання, формує почуття гордості за свою Батьківщину. Готую­чись до уроку він не лише чітко визначає, які виховні завдання будуть на ньому вирішуватись, але й підбирає їх з урахуванням мате­матичного змісту.

Розробляючи урок математики вчитель постійно пам'ятає про кін­цеву мету кожного заняття - свідомість засвоєння програмного мате­ріалу вихованцями, вироблення у них практичних умінь і навичок. Враховуючи це він, у процесі його підготовки, чітко продумує, як по­в'язати його з життям, із побутовою, професійно-трудовою діяльніс­тю школярів.

Майстерність проведення уроку математики багато в чому зале­жить від розуміння й виконання вчителем педагогічних вимог, яким повинен він відповідати. Основними групами вимог є: дидактичні; психологічні; вимоги до організації пізнавальної діяльності учнів; вимоги до організаційної сторони уроку.

До дидактичних (змістовно-методичних) вимог уроку відносяться:

- чітке визначення загальноосвітніх завдань уроку в цілому і його складових елементів, місця конкретного уроку в загальній системі. Оскільки на уроці математики, поряд з арифметичним, учні вивчають і геометричний матеріал, він може переслідувати вирішення не одні­єї, а декількох дидактичних цілей. визначення оптимального змісту уроку згідно з вимогами навча­льної програми з математики, цілями уроку, з урахуванням рівня підготовки учнів та сформованості їхніх умінь і навичок. Наповнюваність класу дозволяє вчителю максимум уваги приділити кожному школяреві, організувати індивідуальний підхід без порушень фронта­льної роботи;

- корекційний вплив усіх елементів уроку на школярів;

- дидактична цілеспрямованість, визначеність і чіткість мети. Во­на повинна бути триєдиною: навчальною, корекційно-розвивальною і виховною. Лише завдяки такому поєднанню можливо організувати загальний розвиток особистості учнів і формування у них соціально ціннісних якостей;

- реалізація основних дидактичних принципів, що передбачає ма­ксимальне використання засобів наочності під час оволодіння математичними знаннями, їхнє оптимальне поєднання, організацію практичного тренування школярів з метою формування уміння вико­ристовувати набуті знання у соціальному середовищі;

- вибір найбільш раціональних методів, прийомів і засобів на­вчання. Вони повинні відповідати віковим особливостям учнів, розвивати й коригувати їхню пізнавальну діяльність, сприяти форму­ванню мислення і відповідно корекції його недоліків;

- логічна й композиційна стрункість і завершеність уроку. Потріб­но чітко визначити кількість часу на кожну його структурну частину, підпорядкувати всі його структурні елементи для вирішення головної мети, добиватись оптимального поєднання фронтальної роботи з ін­дивідуальним та диференційованим навчанням;

- доступність пояснення змісту домашнього завдання;

- достатнє забезпечення відповідним наочно-технічним обладнан­ням та матеріалами, що дозволяє учням навіть старших класів перевірити теорію безпосередньою практичною діяльністю.

До психологічних вимог уроку відносяться:

- організація правильного психологічного налаштування уроку.
Вчитель є тим зразком, на який орієнтуються учні в процесі роботи.
Від того, з яким виразом обличчя зайде педагог до школярів, як почне
діалог з ними, залежить і їхня подальша робота;

відповідний контакт вчителя й учнів під час діяльності дозволяє попередити негативні риси поведінки школярів, уникнути конфлікт­них ситуацій, спрямувати їхню енергію на засвоєння навчального матеріалу;

- система оптимальних вимог учителя до школярів;

- педагогічний такт у спілкуванні вчителя і учнів формує у них відповідні поведінкові навички й звички;

- підтримка доцільного темпу уроку й оптимального лікувального психолого-педагогічного режиму з урахуванням рівня працездатності та стомлюваності школярів, чому сприяє чергування видів діяльнос­ті, проведення фізкультпаузи, оптимальний розподіл навчального матеріалу тощо.

Вимоги до організації пізнавальної діяльності учнів:

- корекції пізнавальної діяльності, активний розвивальний харак­тер уроку, якому сприяє: спрощена структура і зменшений обсяг нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливос­тей учнів; уповільнення темпу навчання, що відповідає особливостям їхнього психофізичного розвитку; використання кількаразового по­вторення на всіх етапах вивчення матеріалу з метою запобігання його швидкого забування; максимальне використання наочності, предмет­ної діяльності, особистого досвіду у процесі формування важких узагальнень; забезпечення взаємокомпенсації функцій різних аналі­заторів у поєднанні з аналітико-синтетичною діяльністю мозку; розчленування складних завдань на окремі частини для ґрунтовнішо­го вивчення кожної з них окремо;

педагогічно правильне керівництво пізнавальною діяльністю: визначення навчальних завдань, чітке дозування часу й праці; озброєння школярів раціональними способами пізнавальної діяльності; попереднє планування дій, систематичний і планомірний контроль за якістю засвоєння навчального матеріалу; виправлення й уточнення неправильно засвоєного матеріалу;

- включення учнів в елементарний самостійний пошук;

- зв'язок уроку з іншими предметами, який повинен носити практичну спрямованість, сприяти вирішенню завдань соціальної адаптації та реабілітації учнів;

- організація індивідуального підходу з урахування наявних пору­шень пізнавальної й емоційно-вольової сфери, рівня розвитку математичних здібностей;

- дотримання вимог гігієни розумової праці;

- використання різних видів інструкцій: попередня інструкція по­вного і скороченого характеру, поетапне та поточне інструктування.

Вимоги до організаційної сторони уроку:

- своєчасна підготовка робочого місця вчителя й учнів;

- оптимальний темп і ритм роботи на уроці, чітке дозування на­вчальної праці на кожному його етапі;

- послідовність елементів уроку, попередження неробочих пауз;

- чітка установка вчителя на наступний вид діяльності;

- завершеність операцій, вербальний звіт школярів про виконане завдання;

- організація уваги й стимуляція навчальної діяльності учнів;

- організоване закінчення уроку, пояснення домашнього завдання. Останнє повинно не просто задаватись, а аналізуватись вчителем з метою попередження помилкового його виконання і закріплення не­правильних математичних знань. Тому потрібно на його пояснення відводити достатню кількість часу;

- підведення підсумків і оцінка пізнавальної діяльності учнів. Вчитель ставить мету і домагається від кожного учня, залежно від йо­го психофізіологічних можливостей, її реалізації, контролює їхню діяльність, вносить корективи й у випадку необхідності надає допомогу, зміцнює впевненість у своїх силах, заохочує навіть мінімальні успіхи.