Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Найбільш поширені біохімічні механізми антибіотикорезистентності






Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця

Медичний факультет № 3

Кафедра фармакології та клінічної фармакології

Науково-дослідна робота

Студентки медичного

Факультету № 3

Го курсу, 4-ої групи

Микитюк Анни

Науковий керівник: асистент Прискока А. О.

Київ – 2014

Вступ

Резистентність збудників інфекційних захворювань до антибіотиків стає все більш значущою проблемою в клінічній медицині. Зниження ефективності багатьох антибактеріальних препаратів, що традиційно застосовуються для лікування інфекційних хвороб, спричинено стрімкими темпами розповсюдження стійких штамів мікроорганізмів. Свого часу, ніби-то взяті під контроль завдяки могутнім властивостям антибіотиків, серед яких були пеніцилін та тетрациклін, мікроорганізми навчились пристосовуватись до них, передаючи резистентність своїм наступним поколінням. Маштаби цієї проблеми демонструє той факт, що в країнах Європейського союзу щорічно більше 25 000 чоловік помирають від інфекцій, що викликані антибіотикорезистентними бактеріями.

Антибіотикорезистентність на даний час виходить за рамки суто медичної проблеми, має величезне соціально-економічне значення і в розвинених країнах розглядається як загроза національній безпеці.Значне зростання випадків виявлення резистентних бактерій спричинено широким застосуванням антибіотиків в медицині та сільському господарстві. В результаті чого, все менше мікроорганізмів не мають генів резистентності до них.

Інфекції, викликані резистентними штамами патогенів, характеризуються більш тяжким перебігом, частіше потребують госпіталізації хворого, продовжують тривалість перебування його в стаціонарі, вимагають застосування комбінованої антибіотикотерапії з використанням резервних препаратів. Все це призводить до збільшення економічних витрат на лікування, погіршує прогноз для здоров’я і життя пацієнтів, а також підвищує ризик розповсюдження резистентних штамів, створюючи умови для виникнення епідемій. У світі щороку публікується близько 20 тис. статей з приводу поширення антибіотикорезистентності, що вказує на актуальність цієї проблеми [22] [23].

Антибіотикорезистентніть — феномен стійкості штаму збудника інфекції до одного чи кількох антибактеріальних препаратів, зниження чутливості культури мікроорганізмів до дії антибактеріальної речовини.

1. Істинна природна стійкість характеризується відсутністю у мікроорганізмів мішені дії антибіотика чи недоступністю мішені внаслідок первинно низької проникності чи ферментативної інактивації. За наявності у бактерій природної стійкості антибіотики клінічно неефективні. Природна резистентність є постійною видовою ознакою мікроорганізмів і легко прогнозується.

Як приклад можна навести стійкість до пеніциліну мікоплазм через відсутність у них клітинної стінки і ферментів її синтезу — мішеней для пеніциліну, а також резистентність синьогнійної палички до еритроміцину у зв’язку з нездатністю останнього проникати через її оболонку до своїх мішеней — рибосом.

2. Під набутою стійкістю розуміють здатність окремих штамів бактерій зберігати життєздатність при тих концентраціях антибіотиків, що пригнічують основну частину мікробної популяції. Можливі ситуації, коли більша частина мікробної популяції проявляє набуту стійкість. Поява у бактерій набутої резистентності не обов’язково супроводжується зниженням клінічної ефективності антибіотика.

Формування резистентності в усіх випадках обумовлено генетично: набуттям нової генетичної інформації чи зміною рівня экспресії власних генів.

Залежно від локалізації в хромосомі чи плазміді генів, що зумовлюють стійкість, розрізняють стійкість хромосомного і плазмідного походження. Однак плазмідні гени можуть бути включені в хромосому, хромосомні гени — виявляються в репліконі плазміди. Це пов’язано з наявністю транспозонів — генетичних елементів, що здатні до переходу в клітині з одного реплікону в інший.

Найбільш поширені біохімічні механізми антибіотикорезистентності






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.