Висновки

Предмет.

Є сучасні тенденції політичного та економічного співробітництва України та Словаччини.

Мета.

Є aнaліз еволюцiї основних напрямiв, видiв i форм українсько-словацького спiвробiтництва на основi конкретно-iсторичного аналiзу процесу становлення i розвитку добросусiдських вiдносин і основ системи стратегiчного партнерства мiж Україною та Словаччиною.

Зaвдaннями рoбoти є:

– oхaрaктeризувaти історичні етапи та особливості розвитку українсько-словацьких відносин;

– прoвeсти aнaліз особливостей економічної співпраці України та Словаччини;

- проаналізувати стан між Україною та Словаччиною в контексті євроінтеграції;

– рoзглянути проблеми та перспективні напрямки співпраці України та Словаччини.

Структурa рoбoти. Рoбoтa склaдaється із вступу, трьoх рoзділів, виснoвків тa списку викoристaних джeрeл.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-СЛОВАЦЬКИХ ВІДНОСИН

1.1. Історичні етапи розвитку українсько-словацьких відносин.

1.2.

Широкі можливості для всебiчного взаємовигiдного спiвробітництва мiж Україною та Словацькою Республiкою обумовленi багатьма об'єктивними факторами: наявнiстю спiльних кордонiв; глибокими iсторичними та культурними зв’язками українського та словацького народiв; вiдсутнiстю будь яких взаємних територiальних претензiй; традицiйними господарськими зв'язками, взаємодоповнювальним характером нацiональних економiк; iснуванням досить чисельної української нацiональної меншини в Словаччинi та словацької — в Українi.

Обидвi країни після отримання незалежності обрали шлях перебудови економiки на ринкових засадах, побудови нової демократичної держави. Головним зовнішньополітичним пріоритетом обох країн була (для Словацької Республіки, що отримала членство) та залишається (для України) європейська iнтеграція.

Україна однiєю з перших країн свiту 1 сiчня 1993 р. визнала державну незалежнiсть Словацької Республiки. На сьогодні офіційною датою встановлення дипломатичних відносин вважається 9 червня 1934 р.

У новітній час, після отримання Україною та Словацькою Республікою незалежності, дипломатичнi вiдносини мiж державами були відновлені. У Братиславi та Києвi дiють, вiдповiдно, українське та словацьке посольства. У 2000 р. відкрито Генеральне консульство СР в м. Ужгород.

29 30 червня 1993 р. Президент СР М.Ковач перебував в Українi з першим офiцiйним вiзитом, пiд час якого було пiдписано Договiр про добросусiдство, дружнi вiдносини та спiвробiтництво мiж Україною та СР.

Наприкінці 1990-их рр. двосторонній політичний діалог мав негативне забарвлення через суперництво двох країн на виборах Голови 52-ої сесії ГА ООН у 1998 р. та непостійного члена Ради безпеки ООН у 1999 р., запровадження Словаччиною у 2000 р. візового режиму взаємних поїздок громадян, припинення Україною міждержавної Угоди про передавання та приймання осіб через спільний державний кордон, конфлікт навколо енергетичного проекту «Ямал ІІ» тощо.

Подоланню наслідків цього етапу у двосторонніх відносинах сприяли офіційні візити до СР Прем’єр-міністра України В.Ющенка (2000 р.), Міністра закордонних справ А.Зленка (квітень 2001 р.), Президента Л.Кучми (червень 2001 р.), а також офіційний візит в Україну Президента СР Р.Шустера (грудень 2002 р.). При цьому у взаєминах з нашою державою тодішнє політичне керівництво СР дотримувалося концептуального документу «Стратегія розвитку відносин з Україною», прийнятого у жовтні 2001 р., в якому декларувалося, що національним інтересам Словаччини відповідає максимальне наближення України до НАТО та ЄС.

Позитивна динаміка розвитку двосторонніх відносин, досягнута у 2000-2003 рр., у наступні роки була закріплена. Нового імпульсу двостороннім відносинам надав перший офіційний візит до СР Голови Верховної Ради України В.Литвина, який засвідчив всебічну підтримку Словаччиною євроінтеграційних прагнень України, її готовність поділитися набутим досвідом на шляху приєднання до ЄС.

У зв’язку з новою політичною ситуацією, що склалася в Україні після виборів 2004 р., було створено умови для започаткування нового етапу розвитку двосторонніх відносин. Підтвердженням цього стала зустріч 22 лютого 2005 р. Президента України В.Ющенка з Президентом СР І.Гашпаровичем у рамках засідання Комісії Україна-НАТО, в ході якої сторони, зокрема, висловилися за активізацію торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, а також лібералізацію між Україною та СР візового режиму.

17 березня 2006 р. відбувся офіційний візит до СР Міністра закордонних справ України Б.Тарасюка, який посприяв подальшому закріпленню українсько-словацьких відносин; важливим практичним здобутком візиту стало підписання керівниками МЗС України та СР документу «Українсько-словацьке співробітництво в 2006 році з виконання Плану дій Україна – ЄС», який започаткував процес використання набутого Словаччиною євроінтеграційного досвіду у процесі реалізації України курсу на вступ до Європейського Союзу (виконання зазначеного документу було подовжено й на 2007 р.).

26 лютого 2007 р. відбувся офіційний візит Прем’єр-міністра СР Р.Фіцо в Україну, в ході якого сторони підтвердили високу зацікавленість у подальшій активізації двостороннього діалогу, наголосили на важливості поглиблення українсько-словацького транскордонного співробітництва, що дозволить істотно збільшити регіональну складову двостороннього товарообігу, залучити інвестиції з допомогою європейських фондів. Словацькою стороною була висловлена зацікавленість у поглибленні співробітництва в енергетичній сфері, зокрема, у постачанні української електроенергії до СР.

14 січня 2008 р. відбувся робочий візит Президента Словацької Республіки І.Гашпаровича в Україну (м.Ужгород), під час якого словацька сторона підтвердила свою підтримку стратегічному курсу України на європейську інтеграцію та її вступу до СОТ (5 лютого 2008р.).

14 січня 2009 р. відбувся робочий візит в Україну Прем’єр-міністра СР Р.Фіца (м. Київ), а 16 січня 2009 р. — робочий візит в Україну Президента СР І.Гашпаровича (м. Київ). Основним питанням порядку денного зазначених візитів була проблематика енергетичної безпеки.

Протягом 2010 р. розвиток українсько-словацьких відносин характеризувався активізацією у всіх сферах політичного, економічного та гуманітарного співробітництва після періоду певного уповільнення українсько-словацького політичного діалогу, що було обумовлено газовою кризою у січні 2009 р.

В 2011 р. динамічний розвиток двостороннього політичного діалогу продовжився. На характер розвитку політичного діалогу між Україною і Словацькою Республікою у 2012 році – зокрема, на зменшення інтенсивності українсько-словацьких двосторонніх відносин суттєвий вплив мав внутрішньополітичний розвиток в обох країнах. Дострокові парламентські вибори в СР і чергові парламентські вибори в Україні, а також пов’язані з ними пост-виборчі процеси з формування нових влад, унеможливили проведення низки планованих на 2013 рік візитів.

Тим не менш, у 2012 р. було забезпечено проведення переговорів Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ю.А.Бойка з Прем’єр-міністром СР Р.Фіцом і Міністром економіки СР Т.Малатінським, під час яких обговорено можливості розвитку двостороннього співробітництва у сфері енергетики.

2014 рік характеризувався активністю у сфері двостороннього діалогу. Протягом 2014 р. відбулися двосторонні зустрічі Президента України П.А.Порошенка та Президента СР І.Гашпаровича у рамках заходів з нагоди 25-ої річниці демократичних перетворень у Польщі, а також Глави Української Держави та Президента СР А.Кіски у рамках Саміту глав держав країн В-4+ФРН+Україна, присвяченого 25-й річниці Оксамитової революції.

6 березня 2014 р., у рамках чергового засідання Європейської Ради на рівні глав держав та голів урядів країн-членів ЄС у Брюсселі, відбулася зустріч Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка з Прем’єр-міністром СР Р.Фіцом, під час якої ключовим питанням була проблематика реверсного постачання газу з Європи в Україну територією Словаччини, а також тема ситуації в Україні.

6 лютого 2015 року Премʼ єр-міністр Словацької Республіки Р.Фіцо відвідав з робочим візитом Україну. У центрі уваги сторін перебували: ситуація в Україні у контексті російської агресії, практична співпраця Києва та Братислави у сфері євроінтеграції, посилення взаємодії у торговельно-економічній та енергетичній галузях, активізація діалогу з питань міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

15 травня 2015 р. відбувся робочий візит в СР (м. Братислава) Міністра закордонних справ України П.Клімкіна для участі у засіданні міністрів закордонних справ у форматі «В-4+СхП». Під час засідання Міністр закордонних справ України П.Клімкін чітко окреслив очікування України від Ризького саміту – це, насамперед, перспектива членства України в ЄС, адекватна оцінка ситуації в Україні, невизнання анексії Криму, безвізовий режим для громадян України.

20-21 травня 2015 р. відбувся офіційний візит Президента Словацької Республіки А.Кіски в Україну. До складу делегації СР входив у т. ч. Віце-прем’єр-міністр, Міністр закордонних справ та європейських питань М.Лайчак. У ході візиту з Главою СР зустрілися Президент України П.Порошенко, Прем’єр-міністр України А.Яценюк, Голова ВРУ В.Гройсман. Основними темами переговорів були ситуація в Україні, стан імплементації Мінських домовленостей, впровадження реформ у нашій державі, надання Словаччиною допомоги Україні, співробітництво в енергетичній сфері тощо. Словацька сторона на найвищому рівні підтвердила свою солідарність з Україною у відстоюванні суверенітету та територіальної цілісності, готовність і надалі надавати допомогу нашій державі, засвідчила свою послідовну підтримку України на шляху європейської інтеграції. Главою СР було відзначено нагальну необхідність продовжувати реформи в Україні та висловлено готовність Братислави надавати підтримку у галузях, які є найбільш пріоритетними. Словаччина продовжуватиме залучення України до співпраці у рамках Вишеградської групи у контексті реалізації реформ [25].

10 вересня 2015 р. відбувся робочий візит Прем’єр-міністра України А.Яценюка до Словацької Республіки, у рамках якого відбулися його зустрічі з Президентом Словаччини А.Кіскою, Премєр-міністром СР Р.Фіцом, Головою Національної Ради СР П.Пеллегріні. Ключовими темами переговорів були: реформування економіки України; успішність реалізації проекту т.зв. «малого реверсу» та обговорення можливості започаткування проекту «великого реверсу» - віртуальних або фізичних поставок газу; підтримка євроінтеграційного курсу України та, зокрема, отримання безвізового режиму з ЄС; модернізація ГТС України; запозичення словацького досвіду у сферах енергоефективності та податковій; міжрегіональна співпраця, зокрема, у форматі «В-4+Україна». За результатами переговорів підписано два двосторонні Меморандуми:

Таблиця 2.1

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами та послугами

(за даними Держстату України, млн. дол. США) [23]

Як видно з таблиці 2.1, у 2014 р. обсяги торгівлі товарами та послугами склали 1 млрд. 183, 9 млн. доларів США та зменшились в порівнянні з 2013 роком на 20%, при цьому експорт з України до Словацької Республіки склав 711, 5 млн. доларів США та зменшився на 10, 8%, імпорт словацьких товарів та послуг в Україну склав 472, 4 млн. доларів США та зменшився на 30, 8%. Позитивне сальдо для України за цей період склало 239, 1 млн. доларів США. Наведемо динаміку торгівлі товарами (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка торгівлі товарами

(за даними Держстату України, млн. дол. США) [23]

Як видно з табл. 2.2, у 2014 році двосторонній товарообіг товарами склав 1 млрд. 97, 4 млн. доларів США та зменшився в порівнянні з 2013 роком на 21, 6%, при цьому експорт товарів з України до Словацької Республіки склав 670, 6 млн. доларів США та зменшився на 10, 3%, імпорт словацьких товарів в Україну склав 426, 8 млн. доларів США та зменшився на 34, 6%. Позитивне сальдо для України за цей період склало 243, 8 млн. доларів США. Проаналізуємо товарну структуру експорту між країнами (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Товарна структура експорту з України до Словаччини у 2013-2014 роках

(за даними Держстату України, тис. дол. США) [23]

Як показано в табл. 2.3, у 2014 році в структурі українського експорту до Словаччини домінували поставки: руд, шлаків і золи (40, 4%), чорних металів (15, 9%), палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки (11%), електричних машин (10, 6%).

Збільшення обсягів експорту товарів до Словаччини у 2014 році відбулось по таких групах товарів:

- черні метали – на 25% (21, 5 млн.дол.США);

- реактори ядерні, котли, машини – на 70% (7, 9 млн.дол.США);

Проте, відбулось скорочення експорту: руд, шлаків і золи (на 19% або на 62, 2 млн.дол.США; палив мінеральних; нафти і продуктів її перегонки (на 38, 5% або на 46, 0 млн.дол.США). Проаналізуємо товарну структуру з Словаччини до України (табл. 2.3).

Таблиця 2.4

Товарна структура імпорту з Словаччини до України у 2013-2014 роках

(за даними Держстату України, тис. дол. США) [25]

Як показано в табл. 2.4, в загальній структурі імпорту зі Словаччини домінувало надходження чорних металів (14, 9%), засобів наземного транспорту крім залізничного (14, 1%), реакторів ядерних, котлів, машин (10, 9%). Проаналізуємо динаміку торгівлі послугами між країнами (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка торгівлі послугами

(за даними Держстату України, млн. дол. США) [25]

Як показано в табл. 2.5, у 2014 році обсяг торгівлі послугами склав 86, 5 млн. доларів США та збільшився в порівнянні з 2013 роком на 7, 1%, при цьому експорт послуг з України до Словацької Республіки склав 40, 9 млн. доларів США та зменшився на 18, 4%, імпорт словацьких послуг в Україну склав 45, 6 млн. доларів США та збільшився на 148, 1%. Негативне сальдо для України за цей період склало 4, 7 млн. доларів США.

Обсяг взаємної торгівлі товарами за 8 місяців 2015 року склав 532, 4 млн. дол. США, зокрема, експорт – 317, 2 млн. дол. (зниження на 34, 9%), імпорт – 215, 2 млн. дол. США (зниження на 25, 8%). Сальдо – 102 млн. дол. США.

2.2. Аналіз сучасного стану та ролі інвестиційної діяльності для розвитку економічної співпраці України та Словаччини

Тенденції розвитку економічних відносин між Україною та Словацькою Республікою лежать в площині перспектив економічних відносин Україна – Європейський Союз.

Входження словацької економіки до єврозони накладає на український експорт всі квоти та обмеження Єврокомісії, особливо це стосується металу, різних видів прокату, труб металевих, хімічних і мінеральних добрив, текстильних виробів, сільськогосподарської продукції.

Набуття Україною статусу країни з ринковою економікою, членство у СОТ та укладення Угоди про вільну торгівлю з ЄС мають важливе значення для розширення торговельно-економічного співробітництва з Європейським Союзом та Словаччиною зокрема, створюють передумови послаблення квотування та інших обмежень експорту до ЄС сталеливарної продукції, хімічних добрив, текстилю та сільськогосподарських товарів, однак залишиться можливість антидемпінгових розслідувань і санкцій у відношенні чутливих товарів українського експорту до ЄС та Словаччини.

Станом на 01.01.2015 в економіку України залучено 75, 1 млн.дол.США інвестицій з Словацької Республіки, що складає близько 0, 2% від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. Динаміка надходження словацьких інвестицій в економіку України наведена в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка надходження словацьких інвестицій в економіку України

(за даними Держстату України, млн. дол. США) [24]

Так, позитивний приріст інвестицій спостерігався в 2012 та 2013 роках. Найбільшим він виявився в 2013 році 29, 3%. Структура надходження словацьких інвестицій в економіку України наведена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Структура словацьких інвестицій, вкладених в економіку України

(за даними Держстату України, млн. дол. США) [24]

Як показано в табл. 2.7, станом на 01.01.2015 прямі інвестиції з України в економіку Словаччини залучені у сферу оптової і роздрібної торгівлі; ремонт автотранспортних засобів.

З початку 2015 року розпочала свою роботу Словацько-Українська торгова палата, установчі збори якої відбулися 13 листопада 2014 року у м. Братислава в рамках міжнародного бізнес-форуму - «Експортний форум 2014». Наприкінці 2014 року зазначена Палата була зареєстрована в Міністерстві внутрішніх справ Словацької Республіки відповідно до Закону СР №83/1990 про громадянські об'єднання Словацької Республіки [24].

Словацько-Українська торгова палата функціонує як неурядова організація, яка покликана сприяти розвитку двосторонніх торгово-економічних відносин між Україною та СР та залученню інвестицій в національні економіки двох країн, у практичній площині – сприяти налагодженню контактів/співпраці між потенційними українськими та словацькими партнерами, надавати, відповідно до запиту, юридичне сприяння українським зовнішньоекономічним суб’єктам при їх входженні на словацький/європейський ринок збуту, сприяти проведенню бізнес-форумів тощо.

Отже, з огляду на економічні потенціали України та Словацької Республіки, існують суттєві резерви для активізації інвестиційної співпраці між країнами. Позитивну роль відіграло б створення умов для стимулювання інвестиційної діяльності українських та словацьких компаній у найбільш перспективних напрямках. Міждержавне інвестиційне співробітництво України та Словаччини в економічній сфері на сьогодні має дуже важливе значення. Спільність державних кордонів та членство Словаччини в ЄС зумовлюють зацікавленість України в розбудові добросусідських відносин зі Словацькою Республікою. Зміцнення міждержавних інвестиційних відносин між країнами сприятиме посиленню позицій України у європейському співтоваристві та вивченню словацького євроінтеграційного досвіду.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКО-СЛОВАЦЬКИХ ВІДНОСИН ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВПРАЦІ КРАЇН

3.1. Проблемні моменти українсько-словацьких відносин

Негативно впливає на розвиток українсько-словацького співробітництва відсутність чітко окреслених напрямів співпраці, розпорошеність українського імпорту зі Словаччини та українського експорту до цієї країни (за винятком поставок залізної і марганцевої руд, електроенергії та азотних мінеральних добрив). Це свідчить про те, що суб'єкти зовнішньополітичної діяльності обох країн недостатньо обізнані з потенційними можливостями сторін, а зовнішньоторговельні контакти між ними не сформовано у стабільну систему [24].

Останні роки україно-словацьких відносин позначені кількома серйозними конфліктами. Хоча вони й не були достатньою мірою висвітлені у ЗМІ, проте негативно вплинули на міжнародну позицію Києва та його євроінтеграційні перспективи.

Похолодання україно-словацьких відносин було тісно пов’язане з наступом у 2006 році коаліції соціалістів (Смер), націоналістів (СНС Яна Слоти) та мечіарівців (ГЗДС), які вважали пріоритетним стратегічне партнерство з Москвою. Оскільки ж у часи «помаранчевих» україно-російські відносини були досить напружені, дружба Словаччини з Росією часто спрямовувалася проти України — зрештою, на виразне бажання Москви. Що дуже добре демонструють газовий конфлікт 2009 року або візова політика (Словаччина охочіше видає візи громадянам РФ, ніж громадянам України) [14, с. 89].

Найбільший конфлікт спалахнув у січні-лютому 2009 р. у зв’язку з газовою кризою. Оскільки Братислава за шістнадцять років незалежності не зробила нічого для диверсифікації джерел та напрямків постачання енергоресурсів (на відміну від Польщі або Угорщини), Словаччина опинилася у ще гіршій ситуації, ніж Україна. Тодішній прем’єр Роберт Фіцо відповів дипломатичною атакою саме на Київ, визнаючи «Газпром» надійним партнером і називаючи українську сторону крадійкою. Відлуння тих подій донині позначається на словацько-українських відносинах, які відтоді стали помітно холоднішими. Це погіршення добре видно на ставленні словацьких консульств і прикордонних служб до українських туристів та підприємців, які хочуть отримати шенгенську візу й приїхати до Словаччини. Хоча правила Шенгену однакові для всіх держав — учасників договору, словаки ставляться до українських громадян набагато більш прискіпливо, ніж сусіди — Польща, Чехія, Угорщина та Австрія.

Словаки розуміють, що вони — невелика держава, від якої мало що залежить. Саме звідси — така велика байдужість словацького суспільства до питань міжнародної політики та брак зацікавленості тим, що відбувається в сусідів. Тому словацькі дипломати і люди, задіяні в зовнішньополітичній активності (третій сектор), сформували концепцію м’якої сили Братислави. Так, Словаччина має зосередити свою зовнішню активність на кількох пріоритетних країнах і промувати їх у ЄС, спеціалізуючись на цьому. Абсолютним пріоритетом є Західні Балкани (словацькі дипломати, передусім Мірослав Лайчак, відіграли дуже конструктивну роль у стабілізації ситуації в Боснії та Герцеговині). Далі йдуть Україна (передача успішного досвіду словацьких реформ) та Білорусь (заангажованість словацьких НУО: «Надаціа Понтіс», «Люди в небезпеці» у підтримку демократичних процесів). Третій пріоритетний простір — Афганістан та Кенія, тобто словацька спеціалізація у рамках єесівської програми гуманітарної допомоги. Як стверджує Йозеф Батора, експерт із міжнародних питань з Університету Коменського в Братиславі, усі успіхи словаків на цих напрямах полягали в тому, що словацькі дипломати та брендові НУО ініціювали в цих країнах якісь проекти, відкриваючи таким чином новий напрям активності, а згодом залучали до цієї теми більш «поважних» партнерів (Німеччину, Францію, США, Канаду), які могли цей процес розвинути й повністю профінансувати. Багато з того, що Європейському Союзу вдалося досягти на Балканах (включно з поступом у скасуванні віз та у європейській інтеграції), — це, власне, певною мірою заслуга і Словаччини [26].

Братислава може відіграти роль каталізатора певних євроінтеграційних процесів, однак насамперед потрібно вирішити дрібні проблеми, що накопичилися по обидва боки україно-словацького кордону. Посилення співпраці, а головне — вирішення проблем із візами та перетином кордону — вкрай важливі кроки на шляху подальшого розвитку Закарпаття і східної частини Пряшівського та Кошицького країв. Те ж саме можна сказати й про Перечинський та Великоберезнянський райони Закарпаття, в котрих мешкає численна словацька меншина, а також про Східну Пряшівщину, яка, своєю чергою, органічно пов’язана із Закарпаттям.

Про те, які можливості відкрилися б для цих земель, коли б, припустімо, Україна стала частиною Шенгенського договору, можна судити з прикладу прикордонної Братислави та її австрійських і угорських сателітів. Географічне розташування Братислави й Ужгорода — наче дзеркально відбиті. Звісно, наразі про вступ України до Шенгену не йдеться, але досвід Братислави свідчить, що великі можливості для регіонального розвитку закладено вже у скасуванні віз та в полегшенні перетину кордону, що є непростим, але цілком реальним завданням на сьогодні.

3.2. Перспективні напрямки співпраці України та Словаччини

Серед перспективних напрямів українсько-словацьких відносин важливими є розвиток міжрегіональних і транскордонних зв’язків. Велику роботу з питань транскордонного співробітництва України та Словацької Республіки проводить Закарпатська область України – найближчий сусід Словаччини. Вдосконалення транскордонного співробітництва між Закарпатською областю та прикордонними регіонами Словацької Республіки може здійснюватися відповідно до наступних напрямків:

– розбудові митної та прикордонної інфраструктури сторін;

– розвитку партнерської мережі між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями прикордонних регіонів;

– розвитку ділового співробітництва через активізацію інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності між прикордонними регіонами;

– ефективного функціонування Програми Сусідства “Україна – Словаччина – Угорщина”;

– здійснення спільних заходів щодо активізації розвитку туристичної інфраструктури в прикордонних регіонах;

– формуванню та дотриманню спільної позиції щодо просування ідей транскордонного співробітництва;

– залученню третіх сторін (донорських організацій, міжнародних інституцій) з метою вирішення проблем у прикордонних територіях.

Нині в Україні обговорюються проекти законів про місцеве самоврядування. Закарпаття, – своєрідний майданчик просування двох країн на шляху євроінтеграції досвіду словацьких колег в організації системи самоврядування територіальних громад, як на рівні краю, району та муніципалітетів (сільських та міських рад) є надзвичайно важливим” [25].

Значні перспективи у розвитку співпраці обох сторін відкриває програма “Словацька допомога”. Її учасники матимуть змогу спільно досягти позитивних результатів у розвитку міжнародного менеджменту, в енергозбереженні, захисті природи, використанні туристичних та рекреаційних можливостей українсько-словацьких прикордонних територій.

Важливим є також співпраця органів місцевого самоврядування та регіональних органів управління і щодо реалізації рішень Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи “Сталий розвиток гірських регіонів та досвід Карпатських гір”, зокрема з розробки та впровадження у фінансовій перспективі Європейського Союзу на 2014 – 2020 рр. окремої операційної програми розвитку Карпат “Карпатський простір”. Потребує більш тісної взаємодії між регіонами і співпраця в рамках “Карпатського Єврорегіону”, що є надзвичайно перспективним напрямом українсько-словацького співробітництва на новому етапі [26].

У рамках цього об’єднання на Закарпатті уже котрий рік проводиться літературний фестиваль “Карпатська ватра”, в якому беруть участь письменники України, Словаччини, Угорщини, Польщі, Румунії. Вони знайомлять молодь, жителів Закарпаття із сучасним літературним процесом, здобутками красного письменства у своїх країнах.

На різноманітних зустрічах міжнародного рівня представники органів влади та депутатських корпусів українсько-словацьких сторін обговорюють доцільність будівництва та відкриття нових пунктів пропуску, що дасть змогу уникнути бюрократичних перепон при переході кордону. У цьому контексті сторони прагнуть відкрити та розбудувати туристичний пункт пропуску “Улич–Забродь”, який сприятиме розвитку місцевого прикордонного руху, що особливо важливо для мешканців цих регіонів, а з іншого – зменшить час очікування на кордоні в уже діючих пунктах, що позитивно позначиться на торгівлі та інших економічних показниках. У подальшому це дало б змогу реалізувати проект “Карпатський туристичний шлях” і через активізацію туристичної діяльності на спільній прикордонній території “Карпатського Єврорегіону” сприяло б економічному росту депресивних територій гірських регіонів.

З погляду необхідності підвищення ефективності розвитку словацько-українського транскордонного співробітництва можна виокремили наступні перспективні напрямки:

- лібералізація пропускного режиму на українсько-словацькому кордоні;

- створення відповідних умов для ефективного співробітництва засобів масової інформації двох країн з метою обміну інформацією та підвищення позитивного іміджу України на теренах Словаччини;

- створення умов для розвитку співробітництва в науковій та освітній галузях;

- розвиток культурних зв'язків, співпраця в галузі спорту та туризму;

- охорона навколишнього середовища та співробітництво у галузі запобігання надзвичайних ситуацій.

Значні перспективи має співробітництво між Україною та Словаччиною в енергетичній галузі та у сфері транзиту енергоносіїв, особливо з огляду на значний ступінь енергозалежності Словацької Республіки та активну її участь у реалізації європейської стратегії енергетичної безпеки. Пріоритетними завданнями ввижаються створення технічних умов для збільшення поставок української електроенергії в Словаччину та реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору, що дозволить Україні та Словаччині більш ефективно використати свої нафтотранспортні потужності. В енергетичній галузі співробітництва із Словацькою Республікою Україна виступає як транзитний партнер у постачанні до Словацької Республіки та Західної Європи нафти і газу з Російської Федерації, тому Словаччина зацікавлена, на противагу реалізації існуючих проектів альтернативних трубопроводів, у забезпеченні надійної експлуатації існуючих трубопровідних систем України і збереженні нею, а значить і Словаччиною, ролі ключового транзитного транспортувальника російських нафти і газу до країн Європейського Союзу [26].

Перспективи розвитку торговельно-економічних відносин між Україною та Словацькою Республікою лежать в площині перспектив економічних відносин Україна – Європейський Союз. Входження словацької економіки до єврозони накладає на український експорт всі квоти та обмеження Єврокомісії, особливо це стосується металу, різних видів прокату, труб металевих, хімічних і мінеральних добрив, текстильних виробів, сільськогосподарської продукції [25].

Отже, Україна і Словацька Республіка зацікавлені у взаємному стабільному співробітництві в економічній, політичній та інших сферах діяльності. Обидві країни налаштовані на динамічний розвиток двосторонніх міждержавних відносин, пошук можливостей регіонального інтеграційного зближення та інтенсифікацію співробітництва в загальноєвропейських структурах. Так, ключовим пріоритетом зовнішньої політики України повинна і надалі залишатися європейська інтеграція, яка передбачає проведення системних реформ у всіх сферах життя відповідно до норм і стандартів Європейського Союзу.

ВИСНОВКИ

Отже, в результаті вивчення сучасних тенденцій політичного та економічного співробітництва України та Словаччини можна зробити наступні узагальнюючі висновки.

В геополiтичному контекстi Україна та Словаччина – сусiди першого порядку, якi безпосередньо межують i мають спiльний державний кордон. Для пiдтримання стабiльностi в регiонi Центрально-Схiдної Європи виключно важливе значення має розвиток добросусiдських вiдносин мiж ними.

До системи міждержавного співробітництва України і Словаччини належать і міжрегіональні та транскордонні зв’язки, які мають певну самостійну правосуб’єктність, але не можуть розвиватися поза існуючим конституційним, законодавчо-нормативним полем держави. Цей вид співробітництва необхідно вважати окремим підрівнем українсько-словацьких взаємовідносин. Водночас, співробітництво між Україною і Словаччиною у кожній із сфер – політичній, економічній та культурно-духовній має свою внутрішню структуру із взаємопов’язаними елементами та рівнями.

Словаччина надає постійну підтримку Україні стати членом Євросоюзу. У цьому питанні всі гілки словацької влади демонструють єдність та однозначність.

Аналізуючи торгівельно-економічне співробітництво, то за результатами 2014 р. Словаччина посідає 13 місце за обсягами двосторонньої торгівлі товарами між Україною та країнами Європи з питомою вагою 2, 8 % від загального обсягу. Українсько-словацьке співробітництво в торговельно-економічній сфері має позитивний характер, що характеризується додатнім торговельним сальдо між країнами. Незважаючи на це, зовнішня торгівля між країнами не має великих обсягів та значного інтенсивного розвитку. Україна експортує та імпортує до Словаччини в основному сировинну продукцію, що зумовлює потребу диверсифікації експорту України до Словаччини.

Щодо перспектив двосторонньої співпраці країн, то Україна і Словацька Республіка зацікавлені у взаємному стабільному співробітництві в економічній, політичній та інших сферах діяльності. Обидві країни налаштовані на динамічний розвиток двосторонніх міждержавних відносин, пошук можливостей регіонального інтеграційного зближення та інтенсифікацію співробітництва в загальноєвропейських структурах. Так, ключовим пріоритетом зовнішньої політики України повинна і надалі залишатися європейська інтеграція, яка передбачає проведення системних реформ у всіх сферах життя відповідно до норм і стандартів Європейського Союзу. В цьому питанні Україна може покладатися на підтримку Словацької Республіки.