Добре, добре! Зараз! - сказав старенький отець Харитін і не знав, куди бігти: чи до волів, чи до своїх дочок.

Тим часом Надезя й Палазя повбирались і повиходили в світлицю. Вони поцілувались з паннами, посідали рядочком з ними, позгортали руки й мовчали, скоса поглядаючи на городянських паннів. За ними незабаром вийшла Онися Степанівна й привіталась до гостей. За Онисею вийшла наймичка з графином горілки та чаркою.

- Ой отче Харитоне! - зашипів і захрипів Млинковський, зирнувши скоса на графин. - Коли б ви знали, що доктор оце послав мене на села не дурнички, а на свіже повітря - лічитись, і заборонив мені пити горілку…

Може, наливочки, вишнівочки або тернівочки, - промовила Онисія Степанівна солодким голосом, хоч в думці проклинала старого крючка.

Не можна, паніматко, ні вишнівки, ні тернівки. Доктор казав, що слив'янка помічна для грудей, і звелів мені лічити груди слив'янкою. У вас у садку слив, як хмелю; певно, є й слив'янка. Чи не можна б пляшку-другу слив'янки? - говорив Млинковський, порядкуючи неначе в трактирі.

Quot; І як він в гаспида знає, що в мене в льоху стоїть барило слив'янки! Неначе вже туди лазив", - думала Онися. - Добре! Добре; є й слив'янка. Біжи, Надезю, та наточи.

Та беріть здорову яндолу або макітру; коли вже лічитись, то лічитись, а не паскудитись, - гукнув Млинковський.

А самовар буде швидко? Скажіть, паніматко, щоб дівка поставила самовар! Ми звикли в городах в цей час пити чай.

Добре, добре! Зараз і самовар буде. Біжи, Палазю, та скажи наймичці, щоб наставила самовар, - сказала Онися.

У вас на селах самовар наставляють тільки для гостей, а у нас в городі чай п'ють рано й вечір, - говорив Млинковський цивілізаторським тоном.

Встанемо вранці, продеремо очі, та зараз за самовар. Завтра раненько, паніматко, попоштуйте мене й моїх дочок чайком.

Добре, наставимо самовар і завтра вранці, - сказала Онися.

Одіславши віз, навантажений з горою мішками, отець Харитін вернувсь у хату. Погонич, попасши коні, рушив з двору. Онися вгляділа в вікно, що коні рушили з двору, й трохи не зомліла; вона догадалась, що Млинковський привіз до неї дочок на прохарчування, певно, на довгий час.

А що, панотче, час по чарці, але тільки по одній, - сказав Млинковський.

А чом не по дві або й по три? - сказав отець Харитін.

Лічусь, панотче: більше чарки не можна, - груди болять чогось.

Чим же ви лічитесь? - спитав отець Харитін.

Слив'янкою ж, панотче, як я вам казав. Ото добре, що у вас є слив'янка. Оце їжджу по батюшках та лічусь, знаю, що в матушок стоять барила з слив'янкою в льохах, - давай, думаю, поїду та повидираю мед з бджіл, - зашипів Млинковський.

Панни подали чай. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати. Подали бутель слив'янки. Млинковський налив здоровий стакан і вихилив до дна, потім налив другий стакан і поставив перед собою.