Види продуктів медіа аналітики: інформаційний бюлетень, рress-report, тематична аналітична записка, аналіз медіа-образу компанії, психологічний медіа-портрет. Контент-аналіз

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Існують наступні види продуктів медіа- аналітики:

Інформаційний бюлетень - докладний аналітичний звіт за матеріалами ЗМІ, що містить їх кількісний та якісний аналіз. Цей документ досить об'ємний і, будучи ідеальним інструментом для роботи аналітичної та PR-служб, дуже часто не є цілком оптимальним для роботи з ним перших осіб компанії.

Інформаційний бюлетень - друковане видання, яке випускається з метою інформування цільової групи людей (фахівців і / або інших споживачів) про нові продукти, товари або послуги, програми, аспекти співпраці. Як правило, складається з добірки актуальною тематичної інформації. Інформаційні бюлетені виходять як в друкованому, так і в електронному вигляді. Містить, як правило, від 2 до 8 сторінок, може бути виконаний у форматі А4, заповнених короткими матеріалами з ілюстраціями або без ілюстрацій.

Press-report - коротка аналітична " витримка" з інформаційного бюлетеня для керівників: в графіках, схемах і тезах він візуалізує аналітичну " розкладку", зроблену в бюлетені, і відображає представлені там висновки.

Тематична аналітична записка - особливо глибокий і різносторонній аналіз складної ситуації або проблеми. Дозволяє приймати стратегічні рішення з розвитку бізнесу, політичної та публічної діяльності.

Метою написання аналітичної записки, як правило, є візуалізація, формулювання проблеми чи концепції, а також формулювання висновків. Обов'язково включаються пропозиції щодо варіантів вирішення проблем(и), які базуються на доступній інформації. Бажано, щоб аналітична записка складалася з: анотації, змісту, вступу, основної частини, висновків, програми наступних дій.

В анотації коротко викладається суть змісту документа, причини і обставини його появи, цілі та завдання об'єкту, методи дослідження, обґрунтування та отримані результати. Кожен з цих параметрів починається з абзацу. В анотації вказуються використовувані джерела інформації. Розмір анотації не повинен перевищувати 2/3 сторінки формату А4. Виходячи з висновків, вказується перелік заходів, пропозицій або їх варіанти для запобігання причин, наслідків тієї чи іншої події, а також прогнозуються ті події, дії, які можуть відбутися, якщо не виконати або не брати до уваги ці висновки і пропозиції. Вступні та заключні частини виділяються курсивом. Загальний розмір аналітичної записки, без додатків повинен бути не більше 7-12 сторінок.

Аналіз медіа-образу компанії - аналіз основних рис медіа-образу компанії і (або) її першої особи, а також рекомендації щодо його корекції. Містить готові рецепти для прес-служби компанії по найбільш ефективним стратегічним і тактичним крокам у сфері медіа-активності.

Психологічний медіа-портрет - поглиблений аналіз проблем, пов'язаних з формуванням іміджу першої особи компанії. Є своєрідним готовим тренінгом для першої особи компанії і дозволяє оперативно скоригувати його публічну поведінку.

Контент-аналіз - кількісний аналіз текстів і текстових масивів з метою подальшої змістовної інтерпретації виявлених числових закономірностей; переклад текстової інформації в кількісні показники.

Планування ПР-кампаній: стратегічний та оперативний підходи.

PR-кампании представляют собой сочетание запланированных событий и запланированного PR-сопровождения этих событий. Такое сочетание повышает эффективность кампаний по связям с общественностью. Систематическое планирование событий и PR-сопровождения событий помогает эффективно распределять ресурсы организации.

Планирование кампаний по связям с общественностью состоит из нескольких элементов:

- определение наиболее эффективных PR-средств;

- составление графика специальных событий и составление плана коммуникационных акций;

- определение критериев оценки эффективности кампании.

Основные цели и задачи PR-кампании должны подчиняться стратегическим целям и задачам фирмы или организации в целом. И.М. Синяева дает следующие рекомендации по формулировке целей: ясно формулировать цели и четко обосновывать ожидаемые результаты; цели должны иметь исполнителей, график поэтапного исполнения; должны быть реальными с учетом пространства, времени и наличия материальных, трудовых и финансовых ресурсов; цели должны соответствовать общественному мнению и иметь поддержку во властных исполнительных структурах.

Различия между целями и задачами в плане PR-кампании определяются достаточно просто. Цели представляют собой изложение наиболее общих результатов, которые планируется достигнуть в результате кампании. В задачах же отражаются те результаты, которые «необходимо достичь в каждой целевой группе общественности». Таким образом, задачи более конкретно и детально описывают поставленную перед PR-кампанией цель, раскрывая ее по отношению к отдельным целевым группам (аудиториям).

Таким образом, определение целевой аудитории реально включает в себя три взаимосвязанные задачи: сегментирование массовой аудитории; выявление ценностей и идеалов каждого сегмента; определение каналов коммуникации, свойственных каждому сегменту.

У каждой организации существует различные группы общественности, которые можно условно разбить на четыре части:

- необщественные группы, которые в своей повседневной жизни не имеют никакого отношения к организации и никак не влияют на нее;

- скрытая общественность состоит из людей, которые имеют отношение к деятельности организации, но не осознают этого;

- осознающая общественность складывается из тех, кто осознает свою причастность к деятельности организации, но даже не обсуждает эту тему с другими людьми;

- активная общественность – это люди, которые не только обсуждают деятельность организации, но и регулярно участвуют в различных мероприятиях.

Очень важным в концепции кампании по связям с общественностью является выбор основной стратегии кампании. Стратегию PR-кампании можно кратко охарактеризовать как общий принцип распределения сил, средств и мероприятий в рамках кампании. Принято считать, что существует четыре основные стратегии:

- стратегия рывка основана на принципе достижения результатов в самом начале кампании с тем, чтобы сразу же опередить конкурентов;

- стратегия быстрого финала сводится к медленному наращиванию объемов информационных материалов и количества других мероприятий с достижением максимума в конце кампании;

- стратегия большого события нацелена на привлечение внимания общественности вокруг основного события, которым может стать важная пресс-конференция, фестиваль, публичные теледебаты с конкурентами и т.п.

- крейсерская стратегия применяется в основном лидерами и направлена на сохранение уже завоеванных позиций.

61. Цільове планування – визначення цілей організації. Типи цілей. Цілі виходу (розподіл неконтрольованих ЗМІ, розподіл або використання контрольованих ЗМІ). Цілі впливу (інформаційні, у сфері установок, у сфері поведінки)

Програмно-цільове планування - це один з видів планування, в основі якого лежить орієнтація діяльності на досягнення поставлених цілей. По суті, будь-який метод планування спрямований на досягнення яких-небудь конкретних цілей. Але в даному випадку в основі самого процесу планування лежить визначення іпостановка цілей і лише потім підбираються шляхи їх досягнення.Сутність ПЦМ полягає у відборі основних цілей соціального, економічного і науково-технічного розвитку, розробці взаємопов'язаних заходів по їх досягненню в намічені терміни при збалансованому забезпеченні ресурсами з урахуванням ефективного їх використання [10, с.28].Т. е. програмно-цільове планування побудовано за логічною схемою «цілі - шляхи - способи - засоби». Спочатку визначаються цілі, які повинні бути досягнуті, потім намічаються шляхи їх реалізації, а потім - більш деталізовані способи і засоби. У кінцевому підсумку, поставивши перед собою якісь цілі, організатор розробляє програму дій з їх досягнення. Звідси випливає, що особливістю даного методу планування є не просто прогнозування майбутніх станів системи, а складання конкретної програми досягнення бажаних результатів. Т. е. програмно-цільовий метод планування «активний», він дозволяє не тільки спостерігати ситуацію, але й впливати на її наслідки, що вигідно відрізняє його від більшості інших методів. Існує досить багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками:

За спрямованістю дій цілі — зовнішні та внутрішні;

за напрямками діяльності на підприємстві — економічні, технікотехнологічні, соціальні, екологічні;

за можливістю їхнього повного здійснення — «цілі створення» (якогонебудь матеріального об’єкта чи системи) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

за охопленням рівнів управління — цілі всього підприємства, окремих підрозділів і груп або індивідуумів;

за часовими характеристиками — коротко, середньо та довгострокові;

за відповідною спрямованістю на види діяльності — стратегічні, тактичні, оперативні;

за ступенем оновлення — цілі підтримки наявного рівня, цілі поступового розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення;

за впливом на окремі елементи підприємства — виробничі та управлінські; останні, в свою чергу, можна поділити на адміністративні функції (планування, організація, мотивація, контроль) і функції підприємства (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

за характером діяльності — цілі функціонування та цілі розвитку; за пріоритетами — основні, побічні та підтримуючі;