Засоби передачі інформації

Усе це свідчить про необхідність професійного володіння НВК тими, хто постійно контактує з людьми. Для РR-мена такі професійні якості вкрай необхідні практично на всіх ділянках роботи.

У чому сутність невербальних комунікацій? Які причини виникнення їх? Що лежить в основі НВК?

Невербальні засоби комунікації - це позамовні комунікації, що ґрунтуються на різноманітних знакових системах. Згідно з особливостями цих систем розрізняють такі різновиди невербальних комунікацій:

1. Оптико-кінетичні НВК - це сукупність таких засобів комунікації, як жести, пози, рухи тіла, моторика обличчя (" кінез" від грецького - " рух").

2. Фонаційні НВК - тон мови, голосність, темп, паузи, заповнювачі пауз (" е-е, " " м-м"), якісні ознаки голосу (тембр, висота, діапазон), особливості вимови (діалект, хриплість голосу, присмоктування тощо); спеціалісти вважають, що ці НВК не варто змішувати з інтонацією, наголосом та іншими лінгвістичними категоріями.

3. Графічні засоби письмової невербальної комунікації (схеми, види шрифтів, графіки тощо).

4. Ситуативні зміни невербальної комунікації

• організація простору й часу

• зовнішній вигляд (зокрема одяг)" кольорові"

• наочні засоби комунікації.

Деякі вчені пропонують робити типологізацію НВК на основі комплексу критеріїв. Одна з таких типологізацій містить такі типи знаків, на основі яких виникають невербальні комунікації: ілюстратори (іконічні знаки):

• Емблеми - стандартизовані, прийняті умовно в даному суспільстві знаки для виразу згоди - незгоди, позначення якісних властивостей (піднесений догори великий палець);

• Регулятори - жести, що регулюють тривалість, ритм дій і т.п.;

• Адаптери [54, 140].

Відзначають, що перші дослідження в галузі невербальних комунікацій були проведені ще Ч.Дарвіном. Вийти на цю проблему вченому допомогли дослідження емоцій у людей і тварин. У той же час НВК розвинулися як засоби передачі інформації набагато раніше, ніж вербальна мова. Вони часто використовуються неусвідомлено і, без сумніву, мають деякі переваги над вербальними засобами. Іноді за їхньою допомогою надається інформація, яку інакше передати неможливо з різних причин.

Фахівці пояснюють виникнення невербальних комунікацій як біологічними, так і соціальними факторами. Аргументи на користь біологічної природи НВК дає наука (експерименти зі сліпими та глухими дітьми, у яких не було можливості імітувати міміку при вираженні задоволення чи незадоволення) та практика. Досвід показує, що невербальні комунікації з великими

зусиллями піддаються свідомому контролю: наприклад, пітливість або почервоніння обличчя.

Науковці проводили дослідження жестикуляції в різних культурах. Вони, наприклад, виявили, що протягом однакового часу фіни жестикулювали один раз, італійці 80, французи 20, мексиканці 180 разів [3, 94].