Комунікативні цілі і комунікативна компетенція. Комунікативний кодекс та комунікативний етикет.

Щоб уникнути комунікативних конфліктів, досягати комунікативних цілей, грати комунікативні ролі, необхідні конкретні знання, навички й уміння.

Ці знання в сукупності складають поняття комунікативної компетенції (або комунікативного досвіду).

У роботах психолога А.А.Леонтьева, знаходимо: “...той, хто говорить, повинен уміти не тільки об'єктивно виразити в словах свої думки і почуття, але і зробити це єдино доцільним способом або у всякому разі вибрати з різних доступних йому можливостей мовного їхнього вираження найбільш близьку до оптимуму. Необхідними для цього мовними уміннями володіють далеко не всі носії мови, і для більшості з них вибір мовних засобів на вищих ієрархічних рівнях не детермінований. Це означає, що людина не вміє в адекватній формі виразити те, що вона хоче, і задовольняється випадковими, приблизними способами вираження”.

Комунікативна компетентність припускає “ситуативну адаптивність і вільне володіння вербальними і невербальними засобами соціальної поведінки, уміння швидко й адекватно орієнтуватися в численних і різноманітних комунікативних ситуаціях, оволодіння ефективною технікою спілкування.

Складовою комунікативного досвіду вважають сукупність уявлень про шляхи і способи, дії і інструменти забезпечення кооперації в спілкуванні, досягнення комунікативної мети (або якоїсь сукупності подібних цілей), реалізації обраної комунікативної ролі.

Цю сукупність назвемо комунікативною компетенцією, а наявність такого досвіду в конкретної особистості - комунікативною компетентністю. Тому коли ми говоримо про мовне поводження, ми ніяк не зводимо його успішність до культури мови.

Комунікативна компетентність є необхідною умовою подолання можливих конфліктів між учасниками спілкування. Але наявність цих знань ще не означає, що конфлікти неможливі, тому що комунікант, володіючи необхідною комунікативною компетенцією, може усвідомлено йти на виникнення конфлікту.

Структура комунікативного поведінки. Усвідомлене досягнення мети з мінімальними витратами неможливо без планування діяльності - без “стратегії” і “тактики”. Звичайно стратегія розглядається як мистецтво керівництва, засноване на правильних прогнозах щодо мети, а тактика (точніше, тактики) - як прийоми, способи досягнення цієї мети.

Тоді комунікативна стратегія - це комунікативний план, що припускає певні комунікативні цілі і для якого необхідна певна комунікативна компетентність.

Комунікативна стратегія (через комунікативні тактики) виявляється в типових моделях комунікативної і мовної - поведінки.

Успішна комунікативна стратегія виходить з тих або інших комунікативних постулатів, які демонструють умови успішної комунікації. У будь-якій мовній ситуації обов'язковим буде, наприклад, постулат свідомості коду, його однакової для адресанта й адресата значимості.

У діловій ситуації свідомість коду може бути забезпечена твердою мовною нормою, яка розуміється традиційно. Відповідно володіння нормою забезпечує майже ідеальну тотожність кодів адресанта й адресата.

Інша справа - рекламні повідомлення (правда, за винятком так званої рубричної реклами, що по своїх комунікативних характеристиках являє собою, безумовно, ділову мову).

У рекламних повідомленнях свідомість коду забезпечується не тільки і не стільки володінням нормою, але ще і єдністю мовного досвіду, подібним об'ємом пам'яті адресанта й адресата; більш того, відступ від норми стає в рекламному тексті майже неминучим, і ця неминучість повинна бути визнана обома коммуникантами, у противному випадку виникає комунікативний конфлікт.

Постулати, у свою чергу, уточнюються в правилах, аправило може конкретизуватися вменш загальних по характеру інструкціях. Правила - це якісь положення, у яких описується, які дії необхідно робити для успішної комунікації. Наприклад, “ щоб використовуваний код був осмисленим, необхідно його відповідність нормі, визнаної у тих хто говорить і хто слухає”, “щоб використовуваний код був надійним, необхідна його зрозумілість” і т.д.

Комунікативні правила вони виробляються в практиці спілкування з урахуванням її результативності і приймаються, визнаються на основі спільної угоди. При цьому недотримання одних правил піддається більш суворому осудові, а до порушення інших учасники спілкування відносяться більш терпимо.

Деякі умови успішної комунікації співвідносяться з одним правилом, інші - з декількома. Правила, що співвідносяться з одною умовою успішної комунікації, можуть бути або однаково необхідні, або взаємозамінні.

Сукупність постулатів і правил комунікативного поведінка складає комунікативний кодекс.

Коммуниктивная тактика - це конкретна реалізація стратегії, це сукупність дій, виконуваних у тій або іншій послідовності, що реалізують/не реалізують комунікативну стратегію і підкоряються/не підкоряються тим або іншим правилам.

Такі дії можуть бути проста і складними (як сукупність окремих кроків по досягненню єдиного результату; у цьому випадку кожен крок припускає вирішення тільки частини задачі).В одних випадках послідовність кроків залишається вільної, в інші - вона виявляється принципово важливої, значимої. Звідси випливає, що механізм виникнення комунікативних конфліктів полягає в тому, що адресант робить дії, що не відповідають одному або декільком правилам, обов'язковим у даній ситуації спілкування, або порушує порядок їхнього виконання.

Природно, що комунікативне поводження залежить від того, що знаходиться поза текстом. Але текст впливає на наступне комунікативне поводження учасників спілкування. Цей вплив виявляється в змінах комунікативних тактик на різних етапах історичного розвитку.