Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сугестивні методики і методики вправляння






Мова йде про види лікування, які не орієнтовані на розкриття переживань хворого, але при проведенні яких лікар дає директиви до виконання певних вправ або здійснює пряму сугестію щодо симптоматики або поведінки хворого.

Сугестивні методики застосовуються з XIX століття. Вони впливають на зовнішню і внутрішню поведінку хворого, намагаються за допомогою спеціальних формулювань, позитивних висловлювань надати йому психічну підтримку та сприяти його внутрішній рівновазі. Сугестивні моменти незримо присутні в багатьох лікарських заходах соматичного характеру. У психічній сфері ці методики застосовуються у вигляді терапії умовлянням, навіюванням. Значення ефекту плацебо (препарат-«пустишка», який з успіхом застосовується при таких соматичних скаргах, як головний біль, біль у шлунку і т.п.) свідчить про наявність компонента навіювання у лікарському впливі. Сугестивні методики як цілеспрямовані так і самостійні мають у порівнянні з цим сугестивним компонентом лікарського впливу менше значення.

Гіпноз

Гіпноз - це ритуалізоване лікування навіюванням, яке як лікарський метод лікування зародилося в XIX столітті і тоді ж досягло свого найвищого розвитку. Лікар тут повністю активний, домінує, упевнений, що знає; пацієнт залишається пасивним, регресивним, сприймає завдяки діям лікаря підкреслене вербальне навіювання. При цьому виникає особлива форма афективних відносин з регресивним звуженням свідомості пацієнта, який свою увагу спрямовує на дії гіпнотизера, повністю втрачаючи свою волю і підкоряючись лікарю у своїх діях. Оскільки гіпноз завжди в кінцевому рахунку ґрунтується на аутосугестії, як це показав Е. Штраус (Е. Straus), слід відрізняти класичний гетеросугестивний гіпноз з наявністю гіпнотизера від аутосугестивного, так званого активного гіпнозу, при якому використовується аутогенне тренування і пацієнт бере активну участь у переробці гіпнотичного стану.

Раніше гіпнотичні експерименти використовувалися, щоб демонструвати зміни психофізіологічних функцій, наприклад зміни секреції шлункового соку або зв'язок жовчовиділення з гіпнотично викликаним уявленням про прийом певного виду їжі. У сучасній терапії гіпноз використовується для того, щоб з його допомогою усувати гостру функціональну симптоматику: блювоту вагітних, напади астми, пронос та ін. Звичайно, ефект цей минущий, якщо він не підкріплюється переробкою симптомів актуальної конфліктної ситуації, що лежить в їх основі.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.