Обгрунтування інноваійних проектів 2 страница

р.

Відповідь: 1100 тис. грн./рік; 2 роки.

Приклад 7. Визначити річний економічний ефект від виробництва 15 тис. т калійних добрив підвищеної якості. Прибуток від реалізації 1 т цих добрив зріс з 60 у.о. до 85 у.о. Додаткові капіталовкладення на реалізацію заходу щодо підвищення якості калійних добрив складають 300 тис. у.о.

Рішення

Річний економічний ефект від виробництва продукції підвищеної якості визначимо по рівнянню (1.30). Для цього розрахуємо річний приріст прибутку підприємства:

DП_річ = (85 – 60) × 15 000 = 375 000 у.е./рік.

Річний економічний ефект:

Е_річ = 375 000 – 0, 16 × 300 000 = 327 у.е. грн./рік.

Відповідь: 327 тис. у.е./рік.

Приклад 8. Проектом розвитку підприємства передбачено виготовлення нового преса з покращеними експлуатаційними показниками порівняно з аналогічною моделлю. Впровадження у виробництво нового преса вимагає додаткових капіталовкладень на суму 204 тис. грн. Це дасть можливість щорік виробляти 400 пресів. Валові витрати на виробництво одного преса складають 38 тис. грн., відпускна ціна 48 тис. грн. Собівартість базової моделі преса 36, 8 тис. грн., ціна реалізації 46, 5 тис. грн. Визначити річний економічний ефект, термін окупності і коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень при впровадженні у виробництво преса підвищеної якості.

Рішення

Річний економічний ефект від виробництва преса з кращими показниками розрахуємо по рівнянню (1.30). Для знаходження річного приросту прибутку визначимо прибуток від реалізації базової і покращеної моделей преса:

П₁ = 46, 5 – 36, 8 = 9, 7 тис. грн./од.

П₂ = 48 – 38 = 10 тис. грн./од.

DП_річ = (П₂ - П₁) × В = (10 – 9, 7) × 400 = 120 тис.грн./рік.

Річний економічний ефект:

Е_річ = 120 – 0, 16 × 204 = 87, 36 тис. грн./рік.

Термін окупності додаткових капітальних вкладень розрахуємо як відношення величини капітальних витрат до річного приросту прибутку:

р.

Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень знайдемо по рівнянню (1.26):

.

Відповідь: 87, 36 тис. грн./рік; 1, 7 років; 0, 588.

Приклад 9. У цеху оцинковування деталей в результаті впровадження нових стандартів на технологічний процес знижено норму витрат цинкових анодів на 10%. Установка контрольно-вимірювальних приладів підвищила вартість устаткування на 6 тис.у.о. Норма витрат цинкових анодів на 1м² покриття складала 0, 0647 кг, ціна 1 кг анодів 2, 1 у.о. Визначити річний економічний ефект і термін окупності капітальних вкладень, якщо річна програма складає 300 тис. м² цинкового покриття.

Рішення

Річний економічний ефект від удосконалення технологічного процесу визначимо по рівнянню (1.30). Річний приріст прибутку при цьому утворюється за рахунок зниження собівартості гальванічних покриттів – зменшення норми витрат цинкових анодів (рівняння 1.1):

DП_річ = DН_р× Ц× В = 0, 1 × 0, 0647 × 2, 1 × 300 000 = 4076, 1 у.о./рік.

Річний економічний ефект:

Е_річ = 4076, 1 – 0, 16 × 6000 = 3176, 1 у.о./рік.

Термін окупності додаткових капітальних вкладень:

р.

Відповідь: 3176, 1 у.о./рік; 1, 47 років.

1.3 Економічне обґрунтування інвестиційно-інноваційних проектів з врахуванням чинника часу

Інноваційний проект є складною системою заходів щодо впровадження у виробничий процес нових технологій, устаткування, системи управління якістю і (або) персоналом і т.п., які направлені на досягнення конкретних цілей по пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу. Від інженерних рішень інвестиційні проекти відрізняє масштабність і тривалість інноваційних перетворень. Як правило, впроваджувані проекти мають різні рівні науково-технічної значущості:

- модернізація – проект, при якому базова технологія виробництва принципово не змінюється;

- реконструкція – проект, при якому впроваджується технологія (устаткування) виробництва нового виробу, яка (яке) істотним чином відрізняється від базового варіанту;

- інновація – проект впровадження якісно нових матеріалів, конструкції і технології виробництва продукції, що не має аналогів.

Інвестиції – це господарські операції, пов'язані з придбанням основних фондів підприємств і(або) цінних паперів. Інвестиції класифікують таким чином:

- капітальні інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, які підлягають амортизації;

- фінансові інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів і(або) інших фінансових інструментів;

- реінвестиції – господарські операції, які передбачають інвестування за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиційна активність підприємств є основою їх економічного розвитку. Сучасна методологія оцінки інвестиційних проектів заснована на концепції проектного аналізу, тому для обліку економічної динаміки в розрахунках економічного ефекту має бути присутнім врахування вартості грошей у часі. Розрахунок економічного ефекту проводиться з обов'язковим приведенням різнотермінових витрат і результатів до єдиного для всіх варіантів заходу моменту часу (одному розрахунковому року). За розрахунковий рік зазвичай приймають найбільш ранній зі всіх варіантів календарний рік, який передує початку випуску продукції за новою технологією. Кінцевий рік розрахункового періоду визначають моментом завершення всього життєвого циклу інноваційного проекту.

Ефективність інвестицій характеризує система наступних показників: чистий приведений (дисконтований) дохід, індекс прибутковості (рентабельності) інвестицій, термін окупності інвестицій, внутрішня норма рентабельності. При цьому двома основними принципами оцінки ефективності реальних інвестицій є:

- віддача інвестованого капіталу у вигляді грошового потоку;

- обов'язкове приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до поточної або майбутньої вартості за допомогою спеціальний розрахованого коефіцієнта приведення.

Врахування чинника часу здійснюється шляхом множення або ділення економічного показника на коефіцієнт приведення a_t:

a_t = (1 + Е)^t; (1.31)

де a_t – коефіцієнт приведення;

Е – норма дисконту;

t – кількість років, що відділяє витрати і результати даного року від початку розрахункового.

Якщо витрати і результати мають місце пізніше за розрахунковий рік, то їх ділять на коефіцієнт a_t (операція дисконтування), якщо раніше – то множать (при цьому виконується операція нарощування). У тих випадках, коли реалізація проекту планується у першій половині року, штучно вводять нульовий розрахунковий рік.

Чиста поточна вартість проекту – це різниця між поточною вартістю прибитку і витратами на інвестиції:

, (1.32)

де NPV – чистий дисконтований дохід або результат інвестування. Показує абсолютну величину ефекту від реалізації инвестиційно-инноваційного проекту;

ДП_t – грошовий потік t -ого розрахункового року. Це сума коштів, які отримує підприємство за рік в результаті інвестування. Грошовий потік підприємства генерує чистий прибуток та амортизаційні відрахування. Питання включення останніх для обґрунтування ефективності інвестицій дискусійне. З одного боку, амортизаційні відрахування відображують знос основних фондів (інвестицій) і тому не можуть виступати їх оцінкою; з іншою, в разі залучення позикового капіталу, амортизаційні відрахування можуть направляти на виплату боргу і в цьому сенсі їх можна розглядати як деяку частку прибутку;

К_t – інвестиції (капіталовкладення), що здійснюються в t -ом році;

a_t – коефіцієнт приведення;

Т – життєвий цикл інноваційного проекту.

Проект може бути упроваджений, якщо NPV ³ 0, якщо NPV =0, то це означає, що проект забезпечує отримання лише чистого нормального прибутку, який інвестор міг би мати і при використанні інвестиційних ресурсів для інших цілей. Величина чистого нормального прибутку залежить від прийнятої річної норми дисконту, на величину якої впливають наступні чинники:

- величина річного банківського відсотка по кредитах або депозитах;

- річний темп інфляції;

- рівень ризику реалізації проекту.

Як правило, використовують наступний підхід до визначення норми дисконту: якщо проект фінансується за рахунок позикового капіталу, то норма дисконту має значення вартості боргу, який обслуговується. В разі фінансування за рахунок внутрішніх ресурсів підприємства за норму дисконту приймається середня прибутковість вкладень цього підприємства.

Індекс прибутковості інвестицій тісно пов'язаний з чистим приведеним доходом і в методичному аспекті аналогічний коефіцієнту ефективності капіталовкладень. Для його розрахунку необхідні значення приведених грошових потоків і інвестицій. Індекс прибутковості характеризує відносну прибутковість інвестицій і розраховується по формулі:

, (1.33)

де PI – індекс прибутковості інвестицій;

– грошовий потік за весь період життєвого циклу інноваційного проекту;

– сума інвестованих в проект коштів.

Якщо PI > 1, то проект ефективний; інакше – ні.

Термін окупності інвестицій – час, за який результати від впровадження інновацій покриють витрати на інвестиції. Як показник економічної ефективності інвестицій термін їх окупності також ґрунтується на приведенні (дисконтуванні) величин грошового потоку:

, (1.34)

де m – тривалість інвестиційного циклу (кількість років грошових надходжень);

– дисконтована за m років сума інвестицій;

– сума грошових потоків наростаючим підсумком m за років;

ДП_1-m – дисконтований грошовий потік в наступному розрахунковому році.

Внутрішня норма прибутковості (IRR) – це дисконтна ставка, при якій величина приведених грошових потоків дорівнює приведеним капіталовкладенням. Іншими словами, IRR є рішенням рівняння:

, (1.35)

, (1.36)

де Е₁, Е₂ – значення дисконтних ставок, при яких NPV_Е1 > 0 и NPV_Е2 < 0.

Внутрішня норма прибутковості визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з потрібною інвестору нормою доходу на вкладений капітал. Рішення про доцільність інвестування коштів в конкретний інноваційний проект повинно прийматися з врахуванням значень розглянутих критеріїв та інтересів всіх учасників інвестиційного проекту. Якщо порівняння альтернативних проектів по NPV і IRR наводить до протилежних результатів, перевагу слід віддати приведеному доходу.

Приклад 10. Виробничій фірмі запропоновано придбати на вибір один з двох токарних верстатів, експлуатація яких дасть можливість знизити операційні витрати. При нормі дисконту 12%, обґрунтувати, який з двох верстатів вигідно придбати, якщо вартість їх після 5 років експлуатації дорівнюватиме нулю.

Рішення. Розрахуємо приведений економічний ефект за весь термін експлуатації верстата з використанням рівняння (1.32).

,

де Δ С_t – річна економія операційних витрат;

a_t – коефіцієнт приведення. Приймаючи за розрахунковий період початок першого року експлуатації верстата a_t розрахуємо таким чином:

при Е = 0, 12;

де t = 1; 2; 3; 4; 5.

Приведений економічний ефект від експлуатації верстата ТБ-210:

грн.

Приведений економічний ефект від експлуатації верстата ТБ-250:

грн.

Таким чином, вигідно придбати верстат ТБ-210.

Відповідь: Вигідніше придбання першого верстата: приведений економічний ефект від експлуатації верстата складає: для моделі ТБ-210 482 грн., для моделі ТБ-250 – (-523 грн.).

Приклад 11. Підприємство реалізує інвестиційний проект вартістю 100 тис. у.г.о., практичне здійснення якого направлено на організацію виробництва нового виду продукції. Повне фінансування проекту планується на початок 1-го року його реалізації. Очікуються наступні грошові потоки на кінець року (у.г.о.): 1-го – 50 тис., 2-го – 40 тис., 3-го – 50 тис. За розрахунковий період прийняти початок 4-го року. Розрахувати:

- майбутню вартість проекту при нормі дисконту 14%;

- індекс прибутковості інвестицій.

Рішення.

Майбутню вартість проекту знаходимо по рівнянню (1.32):

.

Фактично розрахунковим буде кінець 3-го року проекту:

12, 44 тис. у.г.о.

Для розрахунку індексу прибутковості інвестицій (рівняння 1.33) приведемо економічні величини на початок 1-го року:

/ 100 = 1, 08

Відповідь: NPV = 12, 44 тис. у.г.о.; PI = 1, 08

1.4 Економічне обґрунтування використання прав на об'єкти промислової власності

Серед вирішальних чинників підвищення ефективності технологічних процесів виділяють право на об'єкти інтелектуальної (промисловою) власності. Право промислової власності вже давно визнане і використовується в економічно розвинених країнах, воно розглядається як важливий інструмент технологічного переозброєння і економічного зростання. Використання об’єктів права промислової власності у виробничій діяльності підприємств безпосередньо пов’язується з вектором їх сталого економічного розвитку, бо сучасні технології та устаткування дозволяють ефективно витрачати економічні ресурси, менше навантажувати природне середовище, підвищувати технічний рівень виробництва й умови праці. Право промислової власності в Україні охоплює такі об'єкти: винахід, корисну модель, промисловий зразок, тобто нові рішення у сфері техніки і технології та наукоємні технології. Вказані групи об'єктів обліковуються в майні підприємств як нематеріальні активи. Класифікація цих об'єктів за групами і нарахування амортизації здійснюється відповідно до чинного законодавства – Ст. 145 Податкового Кодексу України.

1.4.1 Механізм комерціалізації досягнень науково-технічного прогресу

Об'єкти інтелектуальної власності в сучасній економіці забезпечують конкурентоспроможність товарів і послуг, виступаючи вагомим чинником економічного зростання, і часто перевищують вартість основного капіталу (матеріальних активів). У структурі капіталу міжнародних фінансово-промислових груп і транснаціональних компаній поступово збільшується частка об'єктів права інтелектуальної власності. Загальні тенденції в розподілу капіталу провідних виробників показані в табл. 1.2

Таблиця 1.2 – Структура капіталу провідних світових виробників

Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності – це взаємовигідні дії всіх учасників інноваційного процесу з перетворення результатів інтелектуальної праці на ринковий товар.

Специфікою ринку інтелектуальної власності є те, що на ринок просуваються не власне продукти інтелектуальної діяльності, а майнові права на них. На рис.1.2 показаний механізм трансформації нових ідей і розробок у сфері науки і техніки в додану вартість виробництва.

Використання об'єктів права інтелектуальної власності (інновацій) у власному виробництві дозволяє підприємству отримати великий прибуток за рахунок монопольного права на випуск і реалізацію нової продукції. При цьому потрібне інвестування засобів на організацію виробництва, маркетингові дослідження, створення торгівельної мережі, і тому подібне Проте в разі успіху виведення нової продукції на ринок компенсуються і первинні витрати, і залишається значний прибуток для подальшого розвитку виробництва.

Науково-технічна розробка
Наукоємна технологія	Нова речовина	Зразок нового продукту	Нове устаткування (пристосування)
Реєстрація в Державній службі інтелектуальної власності із здобуттям охоронного документа (патенту) на відповідний об'єкт
Передача майнових прав (ліцензії) на конкретний об'єкт інтелектуальної власності суб'єктові господарювання
Використання об'єкту права інтелектуальної власності у виробничому процесі
Економія ресурсів, підвищення доданої вартості виробництва продукції (послуг, робіт)
Зростання ефективності виробництва, поліпшення економічних показників суб'єкта господарювання

Рис.1.2 – Механізм комерціалізації досягнень у сфері науки і техніки

1.4.2 Оцінка вартості об'єктів права промислової власності

Як і для матеріальних активів, доцільність придбання (використання) прав на об'єкти промислової власності оцінюють по ефективності вкладених інвестицій і періоду їх окупності. У основі такого підходу лежить принцип очікування, що вартість прав на об'єкти інтелектуальної власності обумовлюється розміром майбутніх вигод для його правовласника. Реалізується даний підхід шляхом перерахунку майбутніх грошових потоків, які генеруються даним об'єктом, в поточну вартість об'єкту інтелектуальної власності. Інакше кажучи, вартість об'єкту права інтелектуальної власності може бути визначена як його здатність давати прибуток в майбутньому.

Відомо, що вартість будь-якого об'єкту інтелектуальної власності можна ототожнити з капіталом (інвестицією) певного розміру, здатним генерувати додатковий прибуток або, кажучи точніше, надлишковою доданою вартістю на умовах ефективного використання цього активу. Відповідно, для вирішення зворотного завдання (оцінка вартості об'єктів інтелектуальної власності) необхідно визначити додатковий прибуток за який-небудь період часу (наприклад, за рік), який може бути отримане за рахунок появи нової ідеї і принципів, які удосконалюють організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на певний капітал, рівний вартості конкретного об'єкту інтелектуальної власності.

Формулу для визначення поточної величини потоку платежів (ДП) від використання нематеріальних активів можна представити так:

, (1.37)