Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Процес контролю
|
|
На практичну реалізацію планів впливає безліч обставин: зміни у законодавстві та технології, соціальні пріоритети, умови конкуренції та ін. Контроль виступає ефективним механізмом оцінки впливу кожної із цих змін, а також попереджує деструктивність бізнесу та кризові ситуації.
Процес контролю — це діяльність об'єднаних у визначену структуру об'єктів контролю (органів контролю, керівників, контролерів, аудиторів, організацій державного регулювання), спрямована на гарантію досягнення поставлених цілей управління. Найбільш ефективно та продуктивно це досягається через реалізацію визначених завдань контролю і застосування відповідних принципів, типів, методів і техніки контролю*.
Суть процесу визначають такі характеристики: змістова, організаційна і технологічна.
Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу контролю? Організаційна — ким робиться й у якому порядку це відбувається? Технологічна — як робиться?
Існує два підходи у виділенні стадій процесу контролю. Перший передбачає три етапи:
1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто конкретних цілей, що підлягають виміру та визначенню у часі. Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності виробництва для всіх його основних галузей (продуктивність, собівартість, рентабельність, фондо-та матеріаломісткість), що визначаються при плануванні діяльності;
Ї) оцінка виконання встановлених норм. При цьому досягнуті результати порівнюються з плановими показниками на основі обраного масштабу допустимих відхилень. Система контролю повинна реагувати лише на істотні критичні відхилення від заданих меж функціонування, в іншому випадку вона стає нестабільною та неекономічною,
3) коригування відхилень від встановлених норм і планів.
Відповідно до другого підходу процедура контролю за кожною системною характеристикою передбачає чотири основні стадії:
1) встановлення стандарту або початкова стадія контролю (для кожної характеристики повинні бути встановлені базисні специфікації),
2) власне процедура вимірювання;
3) контрольні механізми;
4) оцінка ефективності контролю.
У даному випадку запроваджується новий елемент — контроль контролю, тобто оцінка механізму контролю. На рис. 9.2 у принциповій схемі процесу контролю виділені чотири основні стадії:
^ встановлення норм функціонування;
^ збір даних про фактичний результат виконання;
^ порівняння та оцінка фактичного й очікуваного результатів виконання;
^ вироблення і здійснення коригуючих дій (впливу).
 |
Рисунок 9.2. Принципова схема контролю.
Встановлення бажаного результату — це сфера попереднього управління. Хід виконання господарської операції — сфера оперативного управління. Вимір фактичного результату виконання, порівняння та оцінка фактичного і очікуваного виконання, вироблення та здійснення коригуючих дій (впливу) — сфера контролю.
На рис. 9.2 подається лише один цикл контролю, але на практиці їх буде стільки, скільки необхідно для отримання бажаного результату до встановленого терміну.
|
|