Інтелектуальний» бізнес

Афанасьєва К. О.

викладач Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук

Як захистити студентську роботу?

В сучасному інформаційному суспільстві рівень правової свідомості громадян значно зріс. Більшою мірою завдяки активній роз’яснювальній роботі, що проводять ЗМІ власники авторських прав на об’єкти у різних сферах діяльності людини усвідомили їхню економічну цінність. Однак хотілося б зупинитись на сфері, де автори про обсяги своїх прав знають неприпустимо мало. Мова йде про захист авторським правом наукових робіт студентів – зокрема, курсових, кваліфікаційних та дипломних.

Слід зазначити, що про індустрію заробляння грошей на студентських роботах у пресі пишуть багато, а ось у фаховій юридичній літературі та періодиці ця тема належним чином не висвітлена. Та попри це проблема існує, а із використанням цифрових носіїв інформації та мережі Інтернет стає дедалі актуальнішою.

На початку необхідно відповісти на питання: чи є об’єктом охорони наукові роботи студентів? Якщо звернутись до статті 8 Закону України „Про авторське право та суміжні права” всі твори у галузі науки, літератури та мистецтва, що є результатом творчої діяльності автора (у нашому випадку студента) визнаються об’єктами авторського права та охороняються законодавством. На цій підставі студентські наукові роботи слід вважати творами, що охороняються авторським правом. Скептики зауважать, що безумовно не всі студенти сумлінно ставляться до написання кваліфікаційних робіт, нерідко вдаючись до компіляції або відвертого переписування текстів досвідчених фахівців. Проте ті роботи, що справді заслуговують на увагу завдяки оригінальним підходам та новаторським ідеям їхніх авторів стають ласим шматком для бажаючих нажитися на чужій інтелектуальній праці. На сьогодні існує багато способів заробити на студентських працях. Причому метою порушників є отримання не лише матеріальних, але й моральних дивідендів. Ми ж спробуємо розглянути деякі з них, що широко використовують інтелектуальні «пірати».

Інтелектуальний» бізнес

Найбільш поширеною практикою є занесення роботи у один з популярних банків рефератів та подальший продаж її потенційному користувачу з наступного покоління студентів. На відміну від фірм, що пропонують написання фахівцями (переважно студентами-випускниками або аспірантами) роботи спеціально за вашим замовленням та обраною темою існують і інші, що від початку не приховують «піратський» статус робіт. Нажаль більшість робіт, що пропонуються через Інтернет або промоутерів не лише не є оригінальними, а й компіляцією назвати важко. Аби не бути голослівною перед написанням статті переглянула з десяток сайтів, що спеціалізуються на продажу курсових та дипломних робіт і таки знайшла розділ із випускної роботи знайомої, який мені пропонували придбати як «ґрунтовний» реферат за п’ятдесять гривень.

Не варто і згадувати, що авторів такі творчі доробки «не мають». Поділені на частини, із зміненими назвами наукові тексти виконують свою основну функцію товару, а тому навіть зазначення на них імен авторів не мало б сенсу. Адже покупець рукопису купляє його саме з метою привласнення. Тож не дивно, що чимало замовників вважають, що разом із примірником твору вони отримують і авторство на нього. Як тут не згадати пушкінське «не продается вдохновенье, но можно рукопись продать». Виявляється, що у світі ринкових відносин продається не лише рукопис, але й права на його зміст, надто коли вони не належать самим продавцям.

Звичайно простежити усі ланки на шляху постачання «контрабандного» інтелектуального продукту якщо не неможливо, то принаймні дуже важко. Але як не неприємно це констатувати, першодвигунами, що дають хід незаконному поширенню студентських робіт переважно є самі учбові заклади, що не переймаються проблемою систематизації, збереження та захисту студентських робіт. Втім звинувачувати «неспійманого» справа невдячна.