Мозковий штурм (МШ)

МШ - популярний метод висування творчих ідей у процесі розв'язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення.

МШ представляє собою набір прийомів, корисних в тих випадках, коли учасники збираються разом.

Даний процес має ряд переваг:

Підтримує участь всіх присутніх;

Дозволяє учасникам розвивати ідеї один одного;

Ведучий або секретар веде запис всього ходу обговорення;

Його можна застосовувати при різних обставинах;

Як правило, в результат - множина можливих рішень для будь-якої поставленої проблеми;

Сприяє вільному мисленню, що не обмежується звичайними рамками.

МШ складається з двох фаз: генерації ідей і їх відбір. Основна мета на етапі генерації – описати як можна більше ідей, не обов’язково глибоких. На етапі відбору головною задачею є аналіз усіх ідей, що виникли. Відбір ідей включає в себе відсічення (відтинання), організацію, впорядкування, розвиток, групування і уточнення.

Виділяють:

«Живий» мозковий штурм.

«Веб» мозковий штурм

Процес добігає кінця; в якийсь момент учасники просто вичерпують свої ідеї. Це помітно по все більш тривалим перервам між ідеями, що виникають. Ведучий оголошує кінець засідання; це підходящий час для перерви.

17. Прототипування. Класифікація прототипів

Прототип – працююча модель програми з неповним функціоналом. Він зазвичай містить графічний інтерфейс користувача і виглядає як справжня програма, однак активізація елементів інтерфейсу не приводить до отримання результату.

Прототип ПЗ - це часткова або можлива реалізація нового продукту, що пропонується. Прототипи дозволяють вирішити три основні задачі:

- Прояснення і завершення процесу формулювання вимог.

- Дослідження альтернативних рішень.

- Створення кінцевого продукту.

Класифікація прототипів:

В даний час усі види прототипів прийнято класифікувати наступним чином:

- За призначенням: горизонтальні і вертикальні;

- За глибиною опрацювання: одноразові і еволюційні

- В залежності від використовуваних інструментальних засобів: розкадровки і електронні прототипи

Горизонтальний прототип – прототип в якому не реалізуються всі шари архітектури і нюанси системи, але втілюються деякі особливості інтерфейсу користувача.

Вертикальні прототипи – втілює зріз функціональності застосування (додатку) від інтерфейсу користувача до сервісних функцій. Вертикальний прототип діє як справжня система, оскільки зачіпає всі рівні реалізації. " Одноразовий" прототип (досліджуваний прототип) (ОП), який після того, як виявлення вимог завершено, просто відкидається. Розробка " одноразового" прототипу націлена лише на етап встановлення вимог ЖЦ ПЗ.

Еволюційний прототип (evolutionary prototype), який зберігається після виявлення вимог і використовується для створення кінцевого програмного продукту. Еволюційний прототип націлений на прискорення поставки продукту.

18. Створення прототипів з використанням програмних засобів

19. Розкадровка. Основні види

Розкадровка (storyboard) - це логічний та концептуальний опис функціональних можливостей системи для певного сценарію, включаючи необхідну взаємодію між системою та її
користувачами. В якості інструментальних засобів розкадровки вимог використовуються Microsoft Word, Microsoft Visio, Microsoft PowerPoint, IBM Rational Requirements Composer, Expression
Blend SketchFlow.

Розкадровки ділять на три типи:

пасивні розкадровки, у вигляді історії, розказаної користувачеві. Вона включає схеми копії екранів, презентації PowerPoint і форми вихідної інформації т.п. Аналітик грає роль системи, яка зводиться до розповіді користувачеві про те, як буде працювати система;

активні розкадровки використовують засоби анімації або автоматизації. Наприклад, за допомогою автоматичного показу слайдів, анімації, фільмів. Застосовуються для показу типової поведінки системи;

інтерактивні розкадровки, що дозволяють користувачеві отримати досвід роботи з системою. Даний тип розкадровки являє собою електронний одноразовий горизонтальний прототип.

20. Поняття аналізу. Загальні методи та засоби аналізу

Аналіз вимог – етап ЖЦ розробки ПЗ, на якому вимоги замовника уточнюються, формалізуються та документуються. На цьому етапі визначається зо буде робити система.

Список вимог до системи включає:

ü Сукупність умов, при яких пропонується експлуатувати системи(апаратні та програмні ресурси, що надаються системі, зовнішні умови, їх функціонування, склад людей та робіт, що мають відношення до системи)

ü Опис функцій, що включає система

ü Обмеження в процесі розробки (директивні терміни завершення окремих етапів, наявні ресурси, організаційні процедури, що забезпечують захист інформації.)

Мета: перетворення загальних незрозумілих знань про вимоги до майбутньої системи в точні визначення.

Концепція(концепт) - визначений спосіб розуміння будь-якого предмета, явища або процеса, основна точка зору на предмет.

Аналіз – процес розкладання складної системи на більш дрібніші частини, для кращого її розуміння. Аналіз дозволяє представляти складні проблеми як системи більш простих проблем (задач). Аналіз - операція уявного або реального розчленування цілого (речі, властивості, процесу або відношення між предметами) на складові частини, яка виконується в процесі пізнання або предметно-практичної діяльності людини.

Мета аналізу вимог – розчленування (розкладання) виявлення вимог, поки вони не будуть конкретними, повними і зрозумілими для всіх зацікавлених сторін – клієнтам (замовникам), розробникам, менеджерам. Аналіз повинний стосуватися зовнішніх об'єктів і поведінки ПЗ.

21. Засоби уніфікованої мови моделювання UML для аналізу вимог

The Unified Modeling Language (UML) (Уніфікована мова моделювання) – уніфікована мова об'єктно-орієнтованого моделювання, здатна підтримувати процеси візуалізації, специфікації, конструювання, і документування артефактів переважно програмних систем, в тому числі концептуальних речей таких як, бізнес процеси та системні функції. Види діаграм, що підтримує мова:

· Класів (Class diagram diagram);

· Компонентів (Component diagram);

· Композитної структури (Composite structure diagram);

· Розгортання (Deployment diagram);

· Об’єктів (Object diagram);

· Пакетів (Package diagram);

· Діяльності (Activity diagram);

· Станів (State Machine diagram);

· Прецедентів (Use case diagram);

· Кооперації (Collaboration diagram);

· Огляду взаємодії (Interaction overview diagram);

· Послідовності (Sequence diagram).

22. + Діаграми варіантів використання

Діаграма варіантів використання (прецедентів) - діаграма, на якій зображено відношення між акторами та прецедентами в системі. Прецеденти є основним засобом визначення необхідної поведінки системи. Як правило, вони використовуються для описання вимог до системи, тобто, що має робити система. Основними поняттями, пов'язаними з прецедентами є актори, прецеденти (варіанти використання), та суб'єкт. Суб'єкт — це система, що розглядається і до якої відносяться прецеденти. Користувачі та будь-які інші системи, що можуть взаємодіяти із суб'єктом, представлено як акторів. Актори завжди представляють сутності, що знаходяться за межами системи. Поведінка суб'єкта описується одним або більше прецедентами, що визначаються відповідно до потреб акторів. Діаграма прецедентів є графом, що складається з множини акторів, прецедентів (варіантів використання) обмежених границею системи, асоціацій між акторами та прецедентами, відношень серед прецедентів, та відношень узагальнення між акторами.

Між елементами діаграми варіантів використання можуть існувати різні відношення, які описують взаємодію примірників акторів і варіантів використання:

· Асоціації;

· Розширення;

· Спілкування;

· Включення.

·

23. Метод системного аналізу

Системний аналіз – науковий метод пізнання, що представляє собою послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними або елементами досліджуваної системи. Спирається на комплекс загальнонаукових експериментальних, природничих, статистичних, математичних методів. Цінність системного підходу полягає в тому, що розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми прийняття рішень. Ефективність вирішення проблем за допомогою системного аналізу визначається структурою розв’язуваних проблем.

Методи системного аналізу мають свої переваги і недоліки, що визначають їх область застосування як по відношенню до типу проблеми, так і до етапу її вирішення. Для прийняття рішень в умовах більшої визначеності, що звичайно має місце на нижньому рівні ієрархії економічних систем, успішно застосовуються формальні математичні методи (різновид мовного моделювання). У міру переходу на більш високі рівні ієрархії кількісна визначеність у постановці та вирішенні проблем зменшується, цілі, та інші елементи системного аналізу набувають все більш якісний характер. Відповідно, все більше число завдань вирішується в умовах підвищеного ризику та невизначеності. Як наслідок, зростаюче значення набувають суб'єктивні методи аналізу, які оперують з уявними моделями, тоді як чисто математичні методи починають грати допоміжну роль.

Перевагою методів системного аналізу рівня модельного експерименту вище є можливість проводити дослідження будь-якого об'єкта без безпосереднього звернення до нього.

24. Діаграми бізнес-процесів та потоків даних

Бізнес-процес – це сукупність взаємопов’язаних заходів або завдань, спрямованих на створення певного продукту або послуги для споживачів. Для наочності бізнес-процеси візуалізують за допомогою блок-схеми бізнес процесів (використовуються методології IDEF0, DFD та ін.). За методологією IDEF0 діаграмма бізнес-процесу оперує наступними поняттями:

· Функціональний блок – позначає певну функцію в рамках системи. Має графічну форму прямокутника. Кожна з чотирьох його сторін має своє призначення: ліва – вхідні дані, права – вихідні дані, верхня – управління, нижня – механізми;

· Інтерфейсна дуга – елемент системи, який обробляється функціональним блоком, чи робить на нього деякий вплив. Це дуги вхідних/вихідних даних, дуги механізмів та керування. Графічно зображується у вигляді односпрямованої стрілки;

· Декомпозиція – припускає розбивку складного процесу на складові частини;

· Глосарій – набір визначень, ключових слів та інше, що характеризує об’єкти, відображені на діаграмі.

Діаграми потоків даних (DFD – Data Flow Diagram) являються основним засобом моделювання функціональних вимог до системи, що проектується. З їх допомогою ці вимоги представляються у вигляді ієрархії функціональних компонентів (процесів), зв’язаних потоками даних. Головна мета такого представлення - продемонструвати, як кожний процес перетворює свої вхідні дані в вихідні, а також виявити відношення між цими процесами. Основними компонентами DFD є:

· Зовнішні сутності;

· Системи і підсистеми;

· Процеси;

· Накопичувачі даних;

· Потоки даних.

25. Методологія SADT.

Опис системи за допомогою методології САДТ називається моделлю, при цьому використовується як природна, так і графічні мови. САДТ-модель може бути зосереджена або на функціях системи, або на її предметах (планах, даних, обладнанні, інформації).

Моделі, що орієнтовані на функції називають функціональними, а на предмети системи – моделями даних.

За допомогою САДТ методології вирішуються наступні основні задачі:

· Аналіз функцій, що виконується системою;

· Опис специфікацій вимог і функцій системи, що проектується

· Проектування системи.

Метод САДТ представляє собою сукупність правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об’єкта будь-якої предметної області.

Функціональна модель САДТ відображає функціональну структуру об’єкта. Тобто вироблені ним дії і зв’язки між цими діями.

Основні елементи методу САДТ ґрунтуються на наступних концепціях:

1. Графічне представлення блокового моделювання

2. Строгість і точність

3. Відділення організації від функції, тобто виключення впливу адміністративної структури організації на функціональну модель.

Результатом застосування методу САДТ є модель, яка складається з діаграм, фрагментів текстів та глосарію, що мають посилання один на одного. Діаграми – головні компоненти моделі, всі функції організації та інтерфейси на них представлені як блоки та дуги відповідно.

Правила САДТ:

1. Обмеження кількості блоків на кожному рівні (3-6)

2. Зв’язність діаграм (номери блоків)

3. Унікальність міток та найменувань (відсутність імен, що повторюються)

4. Синтаксичні правила для графіки (блоків і дуг)

5. Розділ входів і управлінь (як правило визначення ролі даних).

Керуюча інформація входить в блок зверху, у той час як вхідна інформація, яка піддається обробці показана з лівого блоку. А результат (вихід) показані з правого боку. Механізм (людина або автоматизована система), яка здійснює операцію, представляється дугою, що входить.

Метод САДТ може використовуватися для моделювання різноманітних систем і визначення вимог і функцій з подальшою розробкою інформаційної системи, що задовольняє цим вимогам і реалізує ці функції. В існуючих системах метод САДТ може застосовуватися для аналізу функцій виконуваних системою. І вказівки механізмів за допомогою яких вони здійснюються.