Стаття 607

Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах

1. Питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Мініс­терством юстиції України.

2. Якщо засуджений є громадянином іноземної держави - учасниці міжнародно­го договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування пока­рання в державі, громадянином якої він є, орган, на який покладено обов 'язок приве­дення вироку до виконання, роз 'яснює засудженому його право звернутися до Мініс­терства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є, з клопотанням про передачу його для відбування покарання в цій державі на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

3. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та за наявності підстав, передбачених цим Кодексом або міжнародним договором, приймає рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, грома­дянином якої вона є, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

4. Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держа­ви інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання Мініс­терство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручен­ня про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

5. Передача засудженого громадянина іноземної держави для подальшого відбу­вання покарання відповідно до цієї статті не позбавляє його права порушувати пи­тання про його умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у строки, передбачені Кримінальним кодексом України, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-які документи чи інформація, необхідні для розгляду цього питання в Україні, можуть бути запи­тані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юс­тиції України.

6. Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок, про рішення про передачу засудженої особи, а також забезпечує інформування суду про резуль­тати виконання вироку в іноземній державі.

7. Уразі оголошення в Україні амністії суд, який отримав інформацію про рішен­ня про передачу засудженої особи відповідно до цієї статті, розглядає питання про застосування амністії до такої засудженої особи. У разі потреби суд може зверну­тися до Міністерства юстиції України з метою отримання від компетентних орга­нів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про за­стосування амністії.

8. Орган, що прийняв рішення відповідно до частин п 'ятої та сьомої цієї статті за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невід- бутої частини покарання більш м 'яким, помилування чи амністію, надсилає копію відповідного рішення Міністерству юстиції України для відповідного інформування держави виконання вироку.

1. Згідно з Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміні­страції України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/130/512/326/73, центральним органом України, компе­тентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., є Міністерство юстиції України (щодо справ, які знаходяться на розгляді в суді).

Частиною 1 ст. 607 КПК встановлено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадя­нами яких вони є, вирішуються МЮ.

Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президен­та України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, передбачено, що МЮ, серед іншого, забезпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у кримі­нальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, виконує інші функції, визначені законами і міжна­родними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Зазна­чимо, що передача засуджених осіб для подальшого відбування покарання є однією із форм такого співробітництва.

2. У частині 2 ст. 607 КПК закріплено право засудженої особи, яка є громадянином іноземної держави - учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, звертатися з клопотанням про передачу її для відбування покаран­ня в державу, громадянином якої вона є. Крім того, особі надається право обрати на власний розсуд, до якого саме органу влади їй звернутися із таким клопотанням - до МЮ або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої є за­суджена особа. Більше того, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, зобов'язаний роз'яснити засудженій особі її право звернутися з клопотанням про передачу для відбування покарання в державі, громадянином якої вона є.

Частиною 2 ст. 607 КПК передбачено, що положення цієї частини не перешкоджа­ють засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання. Під іншими дер­жавами, у цьому випадку, слід розуміти іноземні держави, які не є учасницями між­народного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі для відбуван­ня покарання.

3. МЮ як центральний орган, компетентний вирішувати та розглядати питання щодо передачі засуджених осіб, після вивчення та перевірки матеріалів, а також за наявності підстав, передбачених ст. 605 КПК, може прийняти рішення стосовно пе­редачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбу­вання покарання у державі, громадянином якої вони є.

Стаття 6 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. регламентує процедуру надання інформації від однієї держави іншій під час вирішення питання передачі за­судженої особи. Зокрема, держава виконання вироку на прохання держави винесення вироку надсилає їй:

- документ або заяву про громадянство засудженої особи;

- копію тексту відповідного закону держави виконання вироку щодо караності діяння;

- заяву про те, яка з процедур виконання вироку застосовуватиметься.

Указана Конвенція надає державі виконання вироку право вибору процедури ви­конання: продовжити виконання вироку одразу або шляхом судової чи адміністратив­ної процедури замінити міру покарання. Виконання вироку регулюється законодав­ством держави, де він виконується, і тільки ця держава має право ухвалювати відпо­відні рішення (див. ст. 9 Конвенції). У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується юридичної природи і тривалості покарання, призна­ченого державою винесення вироку. Якщо міра покарання за своєю природою чи тривалістю несумісна із законодавством держави виконання вироку або якщо її за­конодавство цього вимагає, вона може співвіднести призначену міру покарання з мірою покарання за вчинення аналогічного злочину, передбаченою її власним законо­давством. Таке покарання (захід) за своєю природою повинно, якщо можливо, відпо­відати покаранню (заходу), призначеному у вироку до виконання, і не може бути більш суворим та перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законо­давством держави виконання вироку.

Держава винесення вироку надає такі документи:

- посвідчену копію рішення суду;

- посвідчену копію тексту закону, на якому ґрунтується судове рішення;

- документ про тривалість відбутої засудженим частини строку покарання;

- заяву про згоду на передачу засудженої особи;

- за потреби - довідки про стан її здоров'я і поведінку та інформацію про пово­дження із засудженим і рекомендації щодо подальшого поводження.

Крім того, ст. 7 зазначеної Конвенції передбачено, що держава винесення вироку надає державі виконання вироку можливість перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи, кандидатура якої погоджується із державою виконання вироку, чи було згоду на передачу засудженої особи надано добровільно і з повним розумінням її правових наслідків.

У разі прийняття рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до по­збавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, МЮ України обов'язково надсилає інформацію про таке рішення відповід­ному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

4. Отримавши від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інфор­мацію про згоду на прийняття засудженої особи для відбування покарання, МЮ надсилає МВС доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

Передача засудженої особи здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, яких утримують під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом МВС України та Державно­го комітету у справах охорони державного кордону України від 17 листопада 1998 р. № 474/845.

5. Частина 5 ст. 607 КПК передбачає, що факт передачі засудженої особи-грома- дянина іноземної держави для подальшого відбування покарання не позбавляє таку особу права порушувати питання про умовно-дострокове звільнення, заміну невід- бутої частини покарання більш м' яким у строки, передбачені КК, а також про поми­лування у порядку, передбаченому законодавством України.

Зазначимо, що згідно зі ст. 12 вказаної Конвенції, кожна з держав-учасниць Кон­венції може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку відповідно до своєї конституції або інших законів.

У разі реалізації засудженим права порушувати вказані питання, документи чи інформація, необхідні для їх розгляду в Україні, можуть бути запитані від компетент­них органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.

6. Частиною 6 ст. 607 КПК на МЮ покладено обов'язки щодо:

- повідомлення суду, який ухвалив вирок, щодо рішення про передачу засудженої особи;

- забезпечення інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.

Слід звернути увагу також на юридичні наслідки передачі засудженої особи як для держави винесення вироку, так і для держави виконання вироку.

Так, відповідно до положень ст. 8 зазначеної Конвенції взяття під варту засудженої особи владою держави виконання вироку має силу зупинення виконання вироку в державі винесення вироку. Крім того, цією ж статтею передбачено, що держава вине­сення вироку може більше не виконувати вирок, якщо держава виконання вироку вважає виконання вироку закінченим.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. передбачено, що ком­петентні власті держави виконання вироку можуть обрати одну із двох процедур його виконання:

- продовжити виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови;

- визнати вирок із використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінити міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин.

Держава виконання вироку до моменту передачі засудженої особи інформує дер­жаву винесення вироку на її прохання про те, яку із цих процедур вона буде викорис­товувати.

Статтею 9 вказаної Конвенції передбачено, що виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.

Зазначимо, що ст. 15 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. встановлено обов'язок держави виконання вироку надати державі винесення вироку інформацію щодо виконання вироку в таких випадках:

- коли вона вважає, що вирок виконано;

- якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку;

- якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення.

7. Частиною 7 ст. 607 КПК передбачено, що у разі оголошення в Україні амністії суд, який одержав інформацію щодо рішення про передачу засудженої особи, роз­глядає питання щодо можливості повного або часткового звільнення від відбування покарання такою особою. При цьому суд, за потреби, має право звернутися до МЮ з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії. Участь центрального органу України, компетентного вирішувати та розглядати питання виконання Конвен­ції про передачу засуджених осіб 1983 р., обумовлюється тим, що одним із головних завдань МЮ є здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення до­тримання і виконання зобов' язань, взятих за міжнародними договорами України з правових питань.

8. Частиною 8 ст. 607 КПК передбачено, що орган, який прийняв рішення за ре­зультатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, помилування чи амністію зобов'язаний надіслати копію відповідного рішення Міністерству юстиції України. МЮ обов' язково інформує державу виконання вироку про рішення, прийняте за результатами такого розгляду.