Інтеграція

Проте на часі в Україні впровадження інтегрованого на­вчання гальмується такими недоліками:

Соціальна інтеграція передбачає соціальну адаптацію дитини з психофізичними вадами у загальну систему соціальних стосунків передусім у межах того освітнього середовища, в яке вона інтегрується (Л. М. Шипіцина). У окремих країнах такий вид інтеграції називають терміном «мейнстрімінг».

V повна — включення дитини з психологічною готовністю до
спільного навчання та відповідним віковій нормі рівнем пси­
хофізичного і мовного розвитку в масовий заклад як рівно­
цінної із здоровими однолітками; корекційну допомогу дити­
на при цьому одержує згідно потреб у спеціалістів за місцем
навчання та проживання;

• комбінована — діти з близьким до норми рівнем психофізич­
ного та мовленнєвого розвитку навчаються у разом із здоро­
вими однолітками, у процесі навчання одержують допомогу
вчителя-дефектолога;

/ часткова — перебування дітей з особливими потребами, ко­трі не спроможні нарівні із здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, у масових закладах лише частину дня;

J тимчасова — періодичне об'єднання зі здоровими дітьми для проведення спільних заходів.

В умовах масової школи інтеграція здійснюється шляхом організації спеціальних класів або включенням дітей з психофі­зичними вадами до звичайних класів. Наголосимо, що форми інтеграції залежать від рівня розвитку дитини, а саме: повна і комбінована форми є прийнятними для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тим­часова форми доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку.

В інтегрованих (спеціальних) класах (групах) загально­освітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть перебувати діти з психофізичними вадами таких категорій (за умови від­повідного висновку психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК)):

■ з порушеннями опорно-рухового апарату (діти з церебраль­
ними паралічами, з наслідками поліомієліту у відновному і
резидуальному станах, з вродженими і набутими деформаці­
ями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистро-
фією, міопатією);

■ з порушеннями слуху (з втратою слуху від 30-ти і більше
децибел);

■ з важкими мовленнєвими порушеннями (з ринолалією, заї­
канням, алалією, афазією, дизартрією при нормальному ста­
ні слуху і первинно збереженому інтелекті);

Модуль I

■ з порушеннями зору;

• із затримкою психічного розвитку;

■ з обмеженими можливостями розумового розвитку (легка
форма за умови навчання в спеціальному класі або за індиві­
дуальною нецензовою програмою).

Навчання «інтегрованих» дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням катего­рії порушення. Навчально-виховний процес має бути корекційно спрямованим. Залежно від потреб дитини та її проблем з нею працюють різні спеціалісти: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи залежить від координованості дій усіх фахівців. До спіль­ної роботи обов'язково залучаються й батьки дитини.

ІНКЛЮЗІЯ

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як процес визнання і реа­гування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особли­вою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контин­гент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій.

Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку (А. А. Колупаєва).

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та освітнє середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Інклюзивна освіта є позитивною не лише для дітей з по­рушеннями психофізичного розвитку, а й для їх здорових ро­весників.

Переваги інклюзивної освіти:

• розуміння суспільством проблем інвалідності;

• солідарність між дітьми з особливими потребами та їх здо­
ровими ровесниками;

• формування у дитини з вадами розвитку моделі здорового
повноцінного способу життя;

• створення умов для соціальної адаптації та найбільш повного
розкриття свого потенціалу у дитини з вадами розвитку;

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

* зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах осо­
бистості дитини;

* можливість усіх дітей жити разом із родиною;

* виховання у здорових дітей толерантності, комунікабельнос­
ті, більш адекватної самооцінки, меншої агресії, вміння ціну­
вати своє здоров'я;

* реальна інтеграція та суспільна адаптація.

Існуючі бар'єри:

- архітектурна недоступність шкіл;

- недостатність знань і навіть упередженість адміністрації та
педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо проблем дітей
з психофізичними порушеннями і неготовність до їхнього
включення у колектив здорових однолітків;

- відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушен­
нями про відстоювання прав дітей на освіту, страх перед сис­
темою освіти і соціальної підтримки;

- відсутність у школах достатньої матеріально-технічної бази
для інклюзивної освіти (підручники, посібники, ТЗН, спеці­
альне обладнання);

- методична неготовність педагогів і психологів загальноосвіт­
ніх закладів;

- відсутність спеціальних посад (медики, спеціальні психо­
логи, корекційні педагоги) у загальноосвітніх закладах для
здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з психо­
фізичними порушеннями.

Принципи інклюзивної освіти:

S цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; ^, кожна людина є здатною відчувати і думати; ^ кожна людина має право на спілкування й на те, щоб її по­чули;

* усі люди потребують один одного;

* справжня освіта може здійснюватись лише у контексті реаль­
них взаємостосунків;

* усі люди потребують підтримки і дружби ровесників;

* для усіх учнів досягнення прогресу скоріше можуть бути у
тому, що вони можуть робити, ніж у тому, що не можуть;

* різноманітність посилює усі сторони життя людини.

Інклюзивна освіта здійснюється через формування спеціаль­ного інклюзивного класу, наповнюваність якого має становити не більше 20 учнів. У класі (групі) може бути не більше трьох Дітей з психофізичними вадами, при цьому доцільно добирати Дітей однієї категорії порушення (нозології)

Модуль І

Як і при інтеграції навчання дітей здійснюється за навчаль­ними планами і освітніми стандартами відповідних типів спеці­альних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням конкретної категорії порушення. У процесі навчан­ня і виховання реалізуються корекційні завдання.

Ефективність інклюзивної освіти залежить від здійснення психолого-педагогічного супроводу, який має забезпечуватись ско­ординованими діями команди фахівців: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар, батьки дитини.

В цілому для забезпечення ефективного інтегрованого чи інклюзивного навчання дітей, що потребують корекції психофі­зичного розвитку, є необхідним створення відповідних умов:

Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофі­зичного розвитку грунтується на принципах спеціальної дидак­тики, тому обов'язково є корекційно спрямованим. Зміст та засоби корекції обумовлюються специфікою наявного порушен­ня, а не формами організації навчання.

Згідно з «Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання має здійснюватись педагогічними працівниками з відпо­відною фаховою (дефектологічною) освітою. Адже для реалізації корекціиного навчання вчитель має на високому фаховому рівні оволодіти спеціальною психологією, педагогікою та методикою у певній галузі дефектології. Саме тому вчитель індивідуального навчання повинен мати відповідну дефектологічну освіту.