Ринок капіталів

Ринок капіталів (інвестиційних ресурсів) – це ринок, на якому підприємства і громадяни надають і отримують позики для використання у виробництві. Основним елементом цього ринку є позиковий капітал.

Ринок капіталів поділяється на:

а) кредитний ринок:

– комерційний кредит – надається підприємцями один одному як відстрочка платежу за товари чи послуги (вексель);

– банківський кредит – надається банками підприємствам або громадянам; оформлюється спеціальною угодою;

– споживчий кредит – надається лише приватним особам у вигляді грошових позик, як правило, для купівлі товарів тривалого користування або будівництва житла; оформлюється угодою між банком і позичальником;

– іпотечний кредит – позика під заставу нерухомого майна або інших цінностей;

– державний кредит – надається державою підприємствам під цільові програми;

– міжнародний кредит – надається іншими державами, як правило, для проведення економічних реформ і структурної перебудови народного господарства.

б) ринок грошей;

в) ринок цінних паперів:

– облігації (державні, комунальні, іпотечні, промислові);

– акції (іменні, на пред’явника, звичайні, привілейовані).

До цінних паперів також належать:

– векселі;

– чеки;

– депозитні сертифікати (обігові і приватні);

– боргові зобов’язання державної скарбниці.

Тема 9. ДОМОГОСПОДАРСТВО В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Домогосподарство визначається як особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. Поняття " домогосподарство" ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям " сім’я". Термін " домогосподарство" більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). Домогосподарство є основною одиницею соціального і біологічного відтворення.

Функції домашніх господарств. За ринкової економіки домогосподарство є основним осередком людського капіталу. В ньому створюється фізіологічна основа даного капіталу, що постійно розвивається, одночасно адаптуючись до існуючої соціально-економічної системи. Це пов’язано з соціальною та виховною функціями.

Наступною важливою функцією домогосподарства є споживча. Суть її полягає в тому, що саме домогосподарства виступають основними споживачами товарів і послуг. Адресований платоспроможний попит домогосподарств визначає обсяги та асортимент внутрішнього виробництва та імпорту.

Важливою функцією домогосподарства є постачальницька функція. Вони постачають на ринок фактори виробництва: робочу силу, капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі.

Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб’єкта належить їх виробничій та посередницькій функціям. Частина домогосподарств виступає безпосередніми виробниками різних товарів та послуг, які поставляються на ринок. Посередницька функція домогосподарств помітніше виявляється в сфері торгівлі. Зокрема, в країнах з розвинутою ринковою, економікою досить поширені сімейні форми малих торгових підприємств, які надають послуги на високому професійному та сервісному рівнях.

Доходи домогосподарств та їх джерела. Головне джерело доходів – це доходи від ресурсів, які домогосподарства постачають суспільному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва. Іншим джерелом доходів є трансфертні платежі – виплати, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні виробничим витратам. Статистика України виокремлює такі статті доходів населення:

– оплата праці членів сім’ї;

– пенсії, стипендії, допомоги, дотації;

– надходження від особистого підсобного господарства;

– дохід з інших джерел.

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

1. Витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше, ніж один рік: автомобілі, ПК, магнітофони, телевізори, холодильники тощо.

2. Витрати на товари короткострокового споживання – такі, що служать менше року: продукти харчування та більшість предметів одягу.

3. Витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.