Моделі соціалізації дитини дошкільного віку особистисті в умовах сучасного дошкільного закладу.Форми роботи соц.педагога дошкільних закладів з батьками та пед.колективом.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Дошкільний вік — період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві.Саме на дошкільний заклад покладається виконання замовлення сім'ї щодо формування соціального досвіду вихованців: з одного боку, діти мають набути навичок та практичних умінь для соціальної адаптації, а з іншого — навчитися вирізняти себе з-поміж інших, відстоювати свою індивідуальність, " не розчинятись" у групі однолітків.

доробки Печенко І. П., в яких змодельовано змістово - організаційні засади процесу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві, що дозволяє розглядати всі її складові в єдності і взаємодії. Запропонована модель соціалізації особистості в дошкільному дитинстві обіймала три етапи: адаптаційно-орієнтаційний, конструктивно-рефлексійний, соціально - зорінтований етапи, кожний з яких підсилює новоутворення попереднього [10].

Метою першого - адаптаційно-орієнтаційного етапу стало формування спроможності дітей адекватно орієнтуватися в доступному оточенні, розвиток особистості в дошкільному дитинстві в процесі адаптації до умов соціального середовища дошкільного закладу.

Метою другого - конструктивно-рефлексійного етапу визначено розвиток активності, самостійності, відповідальності дітей, умінь рефлексійного аналізу власних дій, станів, намірів, іхньої готовності самостійно вирішувати завдання, пов’язані зі спілкуванням і взаємодією з однолітками і дорослими, формування емоційно-чуттєвого ставлення до соціального світу, орієнтації в загальнолюдських цінностях добра, краси, людяності, збагачення потенціалу соціально - особистісного розвитку.

Метою третього - соціально-зорієнтованого етапу стало формування в дітей інтересу до соціуму і культури, іхніх уявлень про суспільне довкілля та своє місце в ньому, розширення кола соціальних інституцій, партнерів та однодумців дошкільного закладу для педагогічної виваженості соціалізації дітей дошкільного віку, формування соціальної компетентності дітей, яка ґрунтується на усвідомленій участі дітей у соціально значущих ініціативах та особистісній причетності до загальних з дорослими добрих справ.

На думку Л. С. Виготського, сама гра є джерелом розвитку дошкільника, створює «зону найближчого розвитку» - можливість переходу дитини від того, що вона вже вміє робити самостійно, до того, що вона уміє робити у співпраці. Ця можлтвість характеризує дінаміку розвитку й успішності дитини [1].

Отже, гра допомагає: розвивати здібність дитини до емпатії, співпереживання; вчити дітей у разі потреби виражати своє ставлення до інших людей у різні способи; формувати позитивне ставлення до однолітків.

Рольова гра, яка входить у поведінковий репертуар дітей, стає головною моделлю партнерської взаємодії. Кожна дитина, яка взяла на себе певну роль, стає частиною процесу, одним із структуроформовних елементів ситуації - її учасником. ЇЇ дії як члена дитячої групи підпорядковуються загальним для усіх людей законам групового життя. Це певним чином обмежує свободу дій дитини і пов’язане з присутністю у грі інших її учасників. Отже, група однолітків для дитини дошкільного віку є першою інстанцією, яка дозволює їй формувати власні погляди поза сферою контролю дорослих та інших - однолітків. Це форма ігрової взаємодії, де дитина набуває форм солідарності та зразків партнерської взаємодії. У період дошкільного дитинства між дітьми формуються складні стосунки, які відображають реальні залежності у “дорослому суспільстві

У доступній формі намагаємося ознайомлювати своїх вихованців із законами гуманного ставлення до людей, нормами поведінки в суспільстві, правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту, керуючись рекомендаціями Базового компонента дошкільної освіти України та Законом України " Про соціальну роботу з дітьми та молодцю".

Життя малюка сповнене різноманітних, складних для нього ситуацій та перешкод. І саме дорослі мають на вчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно, бути готовими до труднощів та їх подолання, бо в житті, на жаль, не прилітає на допомогу квітк семипелюсткова.

Саме на дошкільний заклад покладається виконання замовлення сім'ї щодо формування соціального досвіду вихованців: з одного боку, діти мають набути навичок та практичних умінь для соціальної адаптації, а з іншого — навчитися вирізняти себе з-поміж інших, відстоювати свою індивідуальність, " не розчинятись" у групі однолітків.

Наш дитсадок має багаторічний досвід впровадження інноваційної технології з формування соціальної компетентності дошкільнят. Протягом 18 років будуємо педагогічний процес за рекомендаціями Є.Є. Шулешка — відомого російського педагога і психолога. Практика показала, що в процесі навчальної діяльності доцільно спонукати дітей об'єднуватися в малі соціуми по 4-6 осіб. Ці " сімейки" створюються за особистим вибором вихованців. Педагог може в разі потреби допомогти в цьому дітям.

Працюючи в підгрупах, наші дошкільнята мають можливість орієнтуватися одне на одного, зазирнути в робо' товариша, набувати навичок взаємодопомоги. В " комп ніях" або " сімейках" кожний знаходить максимально вигідні умови для колективного ділового спілкування. В таких мікрогрупах лідери активізують більш пасивних дітей, кожна дитина може виразити своє ставлення до товаришів, об'єктивно оцінити власні невдачі та успіхи.

Той, хто раніше виконав своє завдання, має можливість походити по групі та подивитись, як із ним справилися в інших підгрупах, порівняти з власними результатами.

Коли команди змагаються між собою, фішки-нагоро-ди вихователь кладе на середину загального столу кожної команди, незалежно від того, хто з дітей заробив цю фішку. Нашим вихованцям подобаються ситуації спільного пошуку, за яких водночас кожний з учасників може здійснити пробні дії з власної ініціативи.

Отже, виховуємо дитину не егоїстичним індивідуумом, колективістом, соціально компетентною особистістю.

Процес соціалізації передбачає пристосування дитини до навколишнього світу, суспільного середовища, засвоєння, привласнення нею знань, норм певного угруповання. І відбувається він у трьох основх сферах: ігрова діяльність, спілкування, свідомість.

Дошкільний заклад перший відкриває перед дитиною світ соціально-суспільного життя. Разом із родиною він бере на себе функції формування особистості.

Щоб полегшити складний і болісний процес адаптації малюків до навчального закладу, у нашому садку було створено Центр розвитку дитини " Розвивалки". Мета його роботи — збереження фізичного й психічного здоров'я малюка, формування його первинної життєвої компетентності.

На заняття у Центрі запрошуємо малюків мікрорайону, які готуються вступити до дошкільного закладу. Тут у них формуємо первинні навички соціалізації у грі та в різних видах діяльності (оздоровча гімнастика, заняття з логіки, мовлення, малювання, музика).

Робота в Центрі ведеться двічі на тиждень. Увесь час поряд із дитиною перебуває рідна людина (тато, мама, бабуся, дідусь), яка допомагає виконувати завдання, бере участь в іграх, спілкуванні. Коли дитина добре адаптується до однолітків, вихователя, спільної діяльності, вона переходить до загальної групи дошкільного закладу.

Працюючи над проблемою соціалізації дітей, пам'ятаємо: як неможливо навчитися кататися на велосипеді без велосипеда, так і впровадження педагогічних інновацій потребує апробацій та тренування педагога. Мало почути або прочитати щось. Треба навчитися самому інакше мислити і діяти. Потім відпрацьовувати набуті вміння. Рольові Ігри, мозкові штурми, обговорення ситуацій, виконання проектів — ось неповний перелік форм методичної роботи, які пропонуємо вихователям. Нижче подаємо одну з них.

Соціалізація у період дошкільного дитинства

Мета: дати вихователям знання про формування соціальної компетентності дітей.

Очікуваний результат. Наприкінці заняття педагоги мають:

• Знати компоненти дитячої субкультури (дитячий фольклор, ігри, гумор, інтереси, мода, естетичні уявлення, правовий кодекс, спілкування).

• Продемонструвати вміння налагодити позитивне спілкування, активну та дружну роботу в команді.

• Запропонувати дидактичну гру з діагностики соціальної компетентності дошкільнят.

Навчання та виховання дитини — спільне завдання дошкільного закладу та родини. Родина відіграє важливу роль у підготовці до життя своєї дитини. І дошкільний заклад — ідеальний помічник батьків у цій важливій справі. Формування соціально-комунікативної компетентності дитини 6 років неможливе без набуття нею досвіду позитивного розв'язання життєвих колізій. Починаючи з раннього віку, діти постійно потрапляють у ситуації, з яких мусять знаходити вихід. Першочергове завдання педагогів і батьків — навчити малюків способів позитивного розв'язання різних проблем.

Вправляння в позитивному розв'язанні життєвих ситуацій

Мета: ознайомити батьків з методикою досягнення позитивних результатів, формування соціально-комунікативної компетентності дітей. Спонукати їх до партнерства у реалізації спільних завдань.

Заняття з батьками з елементами тренінгу є першою сходинкою на шляху формування відповідальності тат і мам за соціалізацію дітей.