Адаптація студентів у вузі.

Адаптація як соціальне явище являє собою процес включення особистості в нове для неї соціальне середовище, зокрема в колектив, становлення її діячем, активною функціонуючою частиною, об'єктом і суб'єктом відносин цього середовища, перетворення нового середовища найближчого оточення в засіб життєдіяльності, сферу додатка сутнісних сил людини.

Критерії адаптації виявляють ступінь активності в колективі, різнобічність її діяльності, значення для суспільства чи колективу, що адаптується. Отже, адаптація – це процес вироблення певного режиму функціонування особистості, тобто бачення її в конкретних умовах місця і часу в такому стані, коли всі духовні і фізичні сили спрямовані і витрачаються тільки на виконання основних завдань, у нашому випадку – на навчання і виховання.

Специфіка процесу адаптації студентів у ВЗН визначається насамперед характером їхньої діяльності і зміною умов життєдіяльності студентів у зв'язку зі вступом до навчального закладу. Соціально-психологічна адаптація першокурсників має специфічні особливості й обумовлена пристосуванням студентів до умов вищої школи, у процесі якого у студентів формуються взаємні відносини, покликання до обраної професії, колективний і особистий режим праці і побуту. Тому з проблемою адаптації студентів пов'язано багато проблем вищої школи, і від успішного її вирішення залежать результати роботи професорсько-викладацького колективу по збереження контингенту, підвищення якості знань і активності студентів.

Труднощі, з якими зіштовхується першокурсник на першому етапі адаптації, дуже різноманітні. Найбільш типові і розповсюджені: труднощі саморегулювання, поводження і діяльності, зв'язані з організацією розумової праці у ВНЗ. У багатьох першокурсників відсутні навички самостійної навчальної роботи: вони не вміють конспектувати лекції працювати з підручниками, першоджерелами, аналізувати інформацію великого обсягу і чітко викладати свої думки.

На питання " З чим незвичним, новим ви зустрілися у ВНЗ? " від першокурсників були отримані наступні відповіді: " З іншими, у порівнянні зі шкільними, методами навчання й організації" (49, 3%); " з великим обсягом самостійної роботи" (32%); " особливостями самостійного життя у відриві від родини" (20, 2%); " з відсутністю постійного контролю за успішністю" (23, 4%). Результати досліджень свідчать, що найбільш значимим фактором, що негативно позначається на працездатності й успішності студентів, виступає їхнє невміння організувати свою роботу, на що вказали 40, 9% опитаних.

Студенти зіштовхуються і з труднощами, обумовленими психологічною непідготовленістю до освоєння обраної професії. Наявність серед першокурсників осіб, психологічно не підготовлених до освоєння професії визначеного ВНЗ, негативно позначається на ході процесу адаптації.

Вступ молоді до ВНЗ не вирішує проблему професійної орієнтації, оскільки навчання у вищому навчальному закладі – тільки підготовка до майбутньої практичної діяльності, яку нерідко студенти недостатньо ясно уявляють.

Матеріали багатьох досліджень свідчать про те, що у процесі навчання у ВНЗ професійні інтереси зміцнюються, уточнюються, стають більш конкретними чи згасають, змінюються; мотиви оволодіння чи спеціальністю розширюються, поглиблюються, диференціюються, або (за певних умов) здобувають зовсім протилежного характеру, що свідчить про необхідність цілеспрямованої професійної орієнтації студентів.