Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
A. з повним каркасом;
|
|
Вступ
- Зміст дісципліни
- Цілі дісципліни.
- Завдання дісципліни.
- Практичне значення дісципліни
2.Основні терміни та визначення
- Визначення понять типологія, архітектурна типологія.
- Об’єкти типологічного аналізу.
- Основні логічні форми архітектурної типології.
3.Загальні принципи типологічного аналізу.
Вступ.
Зміст дісципліни
Програма курсу розроблено за Стандартом вищої освіти, на підставі освітньо-професійної програми за напрямом підготовки 6.060102 «Архітектура», відповідно до навчального плану.
Курс «Теорія архітектури та архітектурного проектування. Типологія будівель та споруд» входить до циклу спеціальних дисциплін для зазначеної спеціальності.
Цей курс дає систематизацію та класифікацію будівель і споруд, як основу раціональної організації їх проектування.
Оволодіння основними положеннями цього курсу дозволяють грамотно, професійно, з урахуванням вимог діючого законодавства України, організувати процес проектування об’єктів архітектури
Курс тісно пов'язаний з рядом суміжних дисциплін, таких як: «Ергономіка», «Основи теорії споруд», «Архітектурна композиція», «Архітектурне проектуванн», «Основи містобудування», «Ландшафтна архітектура», «Об’ємно просторова композиція», «Дизайн архітектурного середовища», «Архітектура міського середовища».
Курс складається із наступних розділів:
· Частина 1: Основи типологічного аналізу в архітектурі.
· Частина 2: Типологія житлових будинків.
· Частина 3: Типологія громадських будівель та споруд.
· Частина 4: Типологія промислових будівель та споруд.
· Частина 5: Типологія будинків і споруд сільськогосподарського призначення.
· Частина 6: Типологія інженерних споруд.
Ціль дисципліни.
Головна ціль курсу «Теорія архітектури та архітектурного проектування. Типологія будівель та споруд» це придбання студентами загальних відомостей про основні особливості та відзнаки житлових, громадських, промислових будинків і споруди, а також будинків і споруд сільськогосподарського призначення, їх конструктивних частин і елементів, прийомах вибору об'ємно-планувальних рішень на основі функціональних і технічних вимог, про принципи вибору конструктивних систем будівель для практичної роботи та подальшого архітектурного проектування;
Задачі дисципліни.
- ознайомити студентів із видами та типами будівель і споруд за функціональними, конструктивними та технологічними показниками;
- ознайомити студентів із державними нормами проектування будівель і споруд різного призначення, формування навички роботи із нормативною базою;
- формування для подальшої практичного використання у майбутніх архітекторах необхідних знань нормативних вимог до різних типів будівель та споруд;
- на основі типологічного аналізу ознайомлення студентів з актуальними проблемами в проектуванні, житлових, громадських, промислових будівель і споруд а також будинків і споруд сільськогосподарського призначення.
Практичне значення дісципліни.
Під час освоєння курсу студенти отримують знання:
- про класифікацію і кодифікацію будівель і споруд в Україні;
- про класи наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва;
- про містобудівну роль різних типів будівель і споруд;
- про морфологічні особливості житлових, громадських, промислових будівель і споруд, а також будинків і споруд сільськогосподарського призначення;
- про загальні принципи та особливості проектування в умовах реконструкції;
- про загальні умови забезпечення надійності, безпеки та санітарної гігієни при проектуванні об’єктів архітектури;
- про якісні параметри будівель і споруд, що відповідають сучасному рівню розвитку, матеріальним і культурним потребам суспільства із врахуванням вимог державно-будівельних норм.
2. Основні терміни та визначення.
Визначення понять типологія, архітектурна типологія.
Архітектурна типологія будівель і споруд – одна з базових теоритичних дісциплин підготовки студентів архітекторів для подальшої фахової роботи.
Архітектурна типологія будівель і споруд – один з важливих розділів архітектурної науки, яка систематизує і розробляє основні принципи формування типів будівель і споруд з урахуванням їх рис, характеристик та класифікації.
Типологія (від грец. typos -отпечаток, форма, зразок і logos - наука) - науковий метод класифікації, типизації та таксономії будівель та споруд за функціональними, конструктивними, містобудбудівними, безпековими, організаційними та ієрархічними ознаками.
Типологія встановлює основні параметри проектування за функціональним призначенням, нормативними вимогами до складу та розмірів приміщень, за характером технологічних зв'язків та їх об’эднаннями, враховуючи сучасні вимоги до забезпечення доступності, надійності і безпеки при проектуванні.
Tіпологія вивчає також вплив кліматології, архітектурної світлотехніки і акустики, вимог санітарної гігієни та безпеки (у тому числі забезпечення евакуації) на архітектуру будівель і споруд.
Цією наукою визначаються кількісні та якісні параметри будівель і споруд, відповідно сучасному рівню розвитку суспільства, його матеріальним і культурним потребам і можливостям.
Разом з тим головним завданням архітектурної типології має стати визначення тенденцій і перспектив вдосконалення типів виробничих, житлових і громадських будівель відповідно до перспектив розвитку виробництва, продуктивних сил і виробничих відносин, прогресивними процесами в організації суспільного культурно-побутового обслуговування всіх видів.
Нові містобудівні ідеї та тенденції, створення групових систем розселення, агломерацій і т.д. також впливають на принципи організації мережі, систему культурно-побутового обслуговування і самі типи будівель і споруд.
Об’єкти типологічного аналізу:
Об’єктами типологічного аналізу: є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначенння.
Споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
Інженерні споруди - це об’ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо.
До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди тощо.
Будівельні комплекси: сукупність будівель та споруд, що об’єднуєсться єдиним функціональним чи містобудівним значенням.
До будівельних компленків відносятся житлові квартали та мікрорайони, будівлі промислових підприємств, комплекси торгівельних, розважальних, спортивних, медичних та навчальних закладів тощо.
Основні логічні форми архітектурної типології:
1. Тип (зразок, вид, група, узагальнена модель);
2. Класифікація (засіб встановлення зв'язків між об'єктами);
3. Таксономія (ієрархічна підпорядкованість).
Загальні принципи типологічного аналізу.
Будь-яка будівля повинна відповідати наступним вимогам:
ПОЛЬЗА-ПРОЧНОСТЬ-КРАСОТА КОРИСТЬ-МІЦНІСТЬ-КРАСОТА
Перша вимога: користь, що об’єднує функціональну та економічну доцільність.
Тобто будинок повинен цілком відповідати тому процесу, для якого він призначений (зручність проживання, праці, відпочинку і т.д.) і найбільш оптимальні для даного виду будинку витрати праці, засобів і часу на його зведення. При цьому необхідно також поряд з одноразовими витратами на будівництво враховувати й витрати, пов'язані з експлуатацією будинку.
Друга вимога: міцність
Тобто будинок повинен надійно захищати людей від зовнішніх впливів (низьких чи високих температур, опадів, вітру), бути міцним і стійким, витримувати різні навантаження, бути довговічним (зберігати нормальні експлуатаційні якості в часі).
Міцністю будинку називається здатність сприймати впливи без руйнування та істотних залишкових деформацій.
Стійкістю (твердістю) будинку називається здатність зберігати рівновагу при зовнішніх впливах.
Довговічність означає міцність, стійкість і схоронність як будинку в цілому, так і його елементів у часі.
Будівельні норми і правила поділяють будинки за довговічністю на IV ступені:
I – термін служби більше 100 років;
II – від 50 до 100 років;
III – від 20 до 50 років;
IV – від 5 до 20 років.
Друга вимога: красота, або архітектурно - художня виразность.
Тобто будівля повинна бути привабливою за своїм зовнішнім (екстер'єром) і внутрішнім (інтер'єром) виглядом, сприятливо впливати на психологічний стан і свідомість людей.
Відповідно до цих загальних вимог завданнями типологічного аналізу є:
1. Проаналізувати основні фактори, що впливають на архітектурно-типологічну організацію будівель та споруд.
2. Узагальнити досвід проектування, будівництва та реконструкції будвель.
3. Виявити історичні і сучасні закономірності в архітектурі.
4. Класифікувати заходи з архітектурного проектування обґрунтувати їхню енергетичну й економічну ефективність.
5. Сформулювати принципи архітектурного проектування для будівель, споруд та комплексів різного призначення.
Результатом типологічного аналізу є вдосконалення функціональної, архітектурно-просторової, типологічної організації та художньо-естетичної виразності будівель з врахуванням сучасних вимог.
Лекція №2
ТЕМА: «Типи будівель і споруд»
КОРОТКИЙ ЗМІСТ:
1. Типи будівель за функціональним призначенням.
1) Цивільні будівлі.
2) Промислові будівлі.
3) Будівлі та споруди сільськогосподарського призначення.
- Спеціалізовані суспільні будинки
- Універсальні суспільні будинки
2. Типи будівель за поверховістю.
3. Протипожежні характеристики будівель та споруд.
- Типи будівель за межею поширення вогню.
- Ступень вогнестійкості будівель та споруд
- Мінімальні та максимальні межі поширення вогню (у хвилинах)
- Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою
4. Типи будівель за конструктивною системою.
- Основні елементи будівлі.
- Типи будівель за конструкціями стін
- Типи будівель за способом зведення конструкцій
- Типи будівель за просторовою комбінацією несучих елементів:
1) Безкаркасні будівлі
- Безкаркасні стінові будівлі.
- Об'ємно-блочна система будівель.
- Стовбурні системи будівель
- Оболонкові будівлі
2) Каркасні будівлі
- Конструктивні схеми каркасних будівель.
- Типи каркасів.
3) Комбіновані конструктивні системи
ТЕМА: «Типи будівель і споруд»
В типології усі будинки і споруди розділяються на типи та групи за наступними ознаками:
1. Типи будівель за функціональним призначенням.
За функціональним призначенням, тобто за відповідним основними видами діяльності людей усі будівлі та споруди розподіляються на 3 групи: цивільні, промислові й сільськогосподарські.
- Цивільні будівлі.
До цивільних відносять будинки, призначені для обслуговування побутових і суспільних потреб людей. Їх розділяють на житлові (житлові будинки, готелі, гуртожитки і т.п.) і не житлові, або громадські чи суспільні (адміністративні, торгові, комунальні, спортивні, навчальні, культурно-просвітні та ін.).
- житлові будинки;
- громадські будівлі та споруди.
- Промислові будівлі.
Промисловиминазивають будинки, споруджені для розміщення знарядь виробництв а і виконання трудових процесів, у результаті яких виходить промислова продукція (будинки цехів, електростанцій, транспорту, склади та ін.).
- промислові будівлі і споруди;
- інженерні споруди.
- Будівлі та споруди сільськогосподарського призначення.
Сільськогосподарськими називають будинки, що обслуговують потреби сільського господарств а (будинки для утримання худоби, тварин і птахів, теплиці, склади сільськогосподарських продуктів і т.п.).
За функціональним призначенням та особливостями експлуатації суспільні будинки і споруди можуть бути розділені на спеціалізовані й універсальні.
- Спеціалізовані суспільні будинки мають певне призначення, як правило, що не змінюється протягом усього періоду експлуатації (школи, лікарні, театри і т.д.).
- Універсальні суспільні будинки можуть бути двох видів. До першого відносяться будинки багатоцільового призначення, в яких приміщення протягом декількох годин можуть бути трансформовані для використання за іншим призначенням. До другого виду відносяться будинки, в яких можна періодично видозмінювати розміри приміщень і їхнє угруповання, а також устаткування, його розміщення відповідно до удосконалення функціональних процесів. Обидва види суспільних будинків забезпечують гнучку ефективну й економічну експлуатацію і відповідають сучасним формам громадської діяльності людей.
2. Типи будівель за поверховістю:
За поверховістю та умовною висотою будинки класифікуються п.2.18. ДБН В.1.1-7: 2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»
За умовною висотою будинки класифікують як:
а) малоповерхові – висотою Н £ до 9 м (як правило до 3-х поверхів включно);
б) багатоповерхові – висотою 9 м < Н £ 26, 5 м (як правило до 9-ти поверхів включно);
в) підвищеної поверховості – висотою 26, 5 м < Н £ 47 м (як правило до 16-ти поверхів включно);
г) висотні – висотою Н > 47 м (як правило понад 16-ть поверхів).
Умовна висота будинку визначається висотою розташування верхнього поверху, без врахування верхнього технічного поверху, а висота розташування поверху визначається різницею позначок поверхні проїзду для пожежних машин і підлоги верхнього поверху (крім спеціально обумовлених у НД випадків).
Залежно від розташування поверхи бувають: надземні, цокольні, підвальні й мансардні (горищні).
3. Протипожежні характеристики будівель та споруд.
Одними із вагоміших критеріїв класифікації будівель є вимоги протипожежного захисту.
До таких характеристик відносяться: межа поширення вогню, ступень вогнестійкості будівель та споруд та категорія за вибухопожежною та пожежноюнебезпекою.
Крім того важливим є характеристики матеріалів та конструкцій, що використовують при будівництві. Будівельні матеріали і конструкції поділяються на неспалювані, важко спалювані і спалювані.
Типи будівель за межею поширення вогню будівельні конструкції поділяють на 3 групи:
М0 (межа поширення вогню дорівнює 0 см);
М1 (М £ 25 см – для горизонтальних конструкцій; М £ 40 см – для вертикальних і похилих конструкцій);
М2 (М > 25 см – для горизонтальних конструкцій; М > 40 см – для вертикальних і похилих конструкцій).
Значення межі поширення вогню будівельними конструкціями визначають шляхом випробувань за стандартами на методи випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій.
Ступень вогнестійкості будівель та споруд
Ступінь вогнестійкості будинку встановлюють залежно від його призначення, категорії з вибухопожежної та пожежної небезпеки, висоти (поверховості), площі поверху в межах протипожежного відсіку.
Примітка. Під площею поверху в межах протипожежного відсіку мається на увазі площа поверху будинку або площа частини поверху, відокремленої від іншої частини протипожежною стіною 1-го типу.
Ступень вогнестійкості будівель та споруд визначена у Додатку Д, Таблиця Д.1 ДБН В.1.1-7: 2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва» та таблиці 4.
Конструктивні характеристики будинків залежно від їхнього ступеня вогнестійкості
| Ступінь вогнестійкості | Конструктивні характеристики |
| І, ІІ | Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів. |
| ІІІ | Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев’яні конструкції, захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами, або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості, поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку. |
| ІІІа | Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1, Г2. |
| ІІІб | Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з деревини, підданої вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали групи горючості Г3, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур. |
| IV | Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку. |
| IVa | Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості Г3, Г4. |
| V | Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню. |
Таблиця 4
| Сту-пінь вогне- стійко-сті будин-ків | Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій (у хвилинах) та максимальні межі поширення вогню по них (см) | ||||||||
| стіни | колони | сходові площад-ки, ко-соури, сходи, балки, марші сходових кліток | пере-криття міжпо-верхові (у т. ч. горищні та над підвала-ми) | елементи суміще-них покриттів | |||||
| несучі та сходових кліток | само-несучі | зов-нішні ненесу- чі | внут-рішні нене-сучі (пере-город-ки) | плити, настили, прогони | балки, ферми, арки, рами | ||||
| І | REI 150 M0 | REI 75 M0 | E 30 M0 | EI 30 M0 | R 150 M0 | R 60 M0 | REI 60 M0 | RE 30 M0 | R 30 M0 |
| ІІ | REI 120 M0 | REI 60 M0 | E15 M0 | EI 15 M0 | R 120 M0 | R 60 M0 | REI 45 M0 | RE 15 M0 | R 30 M0 |
| ІІІ | REI 120 M0 | REI 60 M0 | E15, M0 E30, M1 | EI 15 M1 | R 120 M0 | R 60 M0 | REI 45 M1 | Не нормуються | |
| ІІІа | REI 60 M0 | REI 30 M0 | E15 M1 | EI 15 M1 | R 15 M0 | R 60 M0 | REI 15 M0 | RE 15 M1 | R 15 M0 |
| ІІІб | REI 60 M1 | REI 30 M1 | E15, M0 E30, M1 | EI 15 M1 | R 60 M1 | R 45 M0 | REI 45 M1 | RE 15, М0 RE 30, M1 | R 45 M1 |
| ІV | REI 30 M1 | REI 15 M1 | E15 M1 | EI 15 M1 | R 30 M1 | R 15 M1 | REI 15 M1 | Не нормуються | |
| IVa | REI 30 M1 | REI 15 M1 | E15 М2 | EI 15 M1 | R 15 M0 | R 15 M0 | REI 15 M0 | RE 15 М2 | R 15 M0 |
| V | Не нормуються |
Примітка. Межі вогнестійкості самонесучих стін, які враховуються у розрахунках жорсткості та стійкості будинку, приймають як для несучих стін.
За категоріями з вибухопожежної та пожежної небезпеки:
Категорія за вибухопожежною та пожежноюнебезпекою (будинку, приміщення) – класифікаційна характеристика вибухопожежної та пожежної небезпеки будинку (приміщення), що визначається кількістю та пожежовибухонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв.
За категоріями з вибухопожежної та пожежної небезпеки класифікують лише будинки та приміщення виробничого і складського призначення відповідно до Таблиці 1. НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».
Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою
| Категорія приміщення | Характеристика речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються)у приміщенні |
| А Вибухопожежо-небезпечна | Горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28оС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа |
| Б Вибухопожежо-небезпечна | Горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28оC, горючі рідини (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа |
| В Пожежонебезпечна | Горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках1 площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2 2 |
| Г | Негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази (ГГ), рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо |
| Д | Речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питома пожежна навантага для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна не перевищує 180 МДж/м2, а також, негорючі речовини і/або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В |
Примітка 1. Площа окремих ділянок для твердих і рідких важкогорючих, горючих та легкозаймистих речовин, що утворюють пожежну навантагу, визначають за розмірами проекції їх площі розміщення (складування), а також площі розливу під час розрахункових аварій на горизонтальну поверхню підлоги.
Примітка 2. Приміщення відноситься до категорії В, якщо його площа менше або дорівнює 10 м2 і в ньому знаходяться (обертаються) горючі матеріали і речовини, що утворюють пожежну навантагу, за умови, що приміщення не відноситься до категорії А і Б.
4. Типи будівель за конструктивною системою.
Конструктивна система (конструктивна схема) – будівельна споруда, включаючи зовнішні конструктивні елементи і внутрішні секції з їх остаточною обробкою, але без технічного обладання.
Вибір конструктивної схеми впливає на об'ємно-планувальне рішення будівлі та визначає тип його основних конструкцій.
Конструктивний тип будівель визначається просторовим поєднанням стін, колон, перекриттів і інших несучих елементів, які утворюють його остов.
Незважаючи на значні відмінності, що існують між будівлі різного призначення, як у зовнішньому вигляді, так і у внутрішній структурі, всі вони складаються з деякого обмеженого числа основних взаємопов'язаних архітектурно-конструктивних елементів, виконують цілком конкретні функції.
Основні елементи будівлі можна поділити на наступні групи:
а) несучі, що сприймають основні навантаження, що виникають в будівлі;
б) огороджувальні, що розділяють приміщення, а також захищають їх від атмо-сферних впливів і забезпечують збереження в будівлі певної температури;
в) елементи, які суміщають і несучі, і огороджувальні функції.
До основних елементів (або частинами) будівлі належать фундаменти, стіни, пе-рекритія, окремі опори, дах, перегородки, сходи, вікна, двері.
Конструктивна схема багатоповерхового будинку: 1 - фундамент; 2 - підвал; 3 - підвальне перекриття; 4 - зовнішня стіна; 5 -внутрішнє поздовжня стіна; 6 - міжповерхове перекриття; 7 -криша; 8 - горищне перекриття; 9 - перегородка; 10 - сходи (перила в сходовій клітці умовно не показані).
Фундаментом називається підземна конструкція, основним призначенням ко-торою є сприйняття навантаження від будівлі і передача її основи.
Стіни відокремлюють приміщення від зовнішнього простору (зовнішні стіни) або від інших приміщень (внутрішні стіни), виконуючи тим самим огороджувальну функцію. Крім того, стіни можуть нести навантаження не тільки від власної ваги, але і від верхніх частин будівлі (перекриттів, даху та ін.), Здійснюючи несучу функцію. Стіни, що сприймають, крім власної ваги, навантаження і від інших конструкцій та передавальні її фундаментам, називають несучими.
Стіни, що спираються на фундаменти і несуть навантаження від власної ваги по всій висоті, але не сприймають навантаження від інших частин будівлі, носять назву самонесучих.
Нарешті, стіни, які служать тільки огородженнями та свою власну вагу несуть у межах лише одного поверху, спираючись на інші важливі елементи будівлі, називають ненесучими.
Перекриттями називають конструкції, що розділяють внутрішній простран-ство будівлі на поверхи. Перекриття обмежують поверхи і розташовані в них приміщення зверху і знизу (огороджувальні функції) і несуть, крім власної ваги, корисне навантаження, тобто вага людей, обладнання та предметів, що знаходяться в приміщеннях (несучі функції). Крім того, перекриття грають дуже істотну роль у забезпеченні просторової жорсткості будівлі, тобто неизменяемости його конструктивної схеми під дією усіх можливих навантажень.
Перекриття, залежно від їх розташування в будівлі, бувають міжповерхові, що розмежовують суміжні по висоті поверхи; горищні, що розділяють верхній поверх від горища; нижні, що відокремлюють нижній поверх від грунту, і надпідвальні, що відокремлюють перший поверх від підвалу.
По верху міжповерхових перекриттів настилають підлоги в залежності від призначення і режиму експлуатації приміщення. А нижня поверхня перекриття (або покриття) утворює стелю для нижележащего приміщення.
Окремими опорами називають стійки (стовпи або колони), призначені для підтримки перекриттів, даху, а іноді і стін і передачі навантаження від них безпосередньо на фундаменти.
Перекриття можуть спиратися або безпосередньо на колони, або, що частіше, на укладені по них потужні балки, що називають прогонами.
Колони і прогони утворюють внутрішній каркас будівлі.
Дах є конструкцією, що захищає будівлю зверху від атмосферних опадів, сонячних променів і вітру. Верхня водонепроникна оболонка даху називається покрівлею. Дах разом з горищним перекриттям образу-ет покриття будівлі. Мансардним поверхом (або мансардою) називається поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилого або ламаного даху.
У тому випадку, якщо в будівлі відсутня горище, функції горищного перекриття та даху поєднуються в одній конструкції, яка називається безгорищним покриттям.
Перегородками називають порівняно тонкі стіни, службовці для розділення внутрішнього простору в межах одного поверху на окремі приміщення. Перегородки спираються в кожному поверсі на перекриття і ніякого навантаження, крім власної ваги, не несуть.
Сходи служать для сполучення між поверхами. З протипожежних вимог сходи, як правило, розміщують у окремих, огороджених стінами приміщеннях, які називаються сходовими клітками.
Вікна служать для освітлення приміщень природним світлом і для їх провітрювання (вентиляції)
Для сполучення між сусідніми приміщеннями або між приміщенням і зовнішнім простором служать двері.
Для розміщення у приміщеннях великого устаткування або засобів транспорту крім дверей влаштовують ще ворота.
Крім перерахованих вище, існує ряд додаткових конструктивних елементів: балкони, вхідні майданчики, тераси, приямки у вікон підвалу та інше.
За конструкціями стін будівлі розділяють на дрібноелементні; крупноелементні.
За способом зведення конструкцій: повнозбірні (панельні або об’ємні блоки, споруди із промислових елементів); не індустріальні (цегляні, дрібноелементні споруди, будинки і споруди запроектовані за індивідуальним проектом, або будівлі виняткові).
Залежно від просторової комбінації несучих елементів розрізняють наступні конструктивні системи будівель: безкаркасні, каркасні та змішані.
4) Безкаркасні будівлі
Безкаркасні це будівлі з несучими стінами, в яких більшість конструктивних елементів поєднує несучі та огороджувальні функції.
Безкаркасні будівлі розділяються на: стінові; об’ємно-блочні; стовбурні; оболонкові.
Безкаркасні стінові будівлі.
Для безкаркасних стінових будівель характерні наступні конструктивні схеми:
a. з поздовжніми несучими стінами, на які спираються перекриття;
b. з поперечними несучими стінами, коли зовнішні поздовжні стіни, звільнені від навантаження перекриттів, є самонесучими;
c. поєднана, тобто з опертям перекриттів на поздовжні і поперечні стіни.
Об'ємно-блочна система будівель: являє собою встановлені один на одного об'ємні блоки. Така конструктивна система застосовується для будівель висотою до 12 поверхів у звичайних і складних грунтових умовах.
Стовбурні системи здебільшого використовують при будівництві висотних будівель, наприклад, житлових будівель чи промислових споруд.
 |
Варіанти стовбурних систем:
а – підвішування на верхню консоль; б - обпирання на нижню консоль; в – консольне обпирання перекриттів на стовбур; г – проміжне розташування несучих консолей
Раціональні форми висотних споруд: а – трикутна призма; б – еліптична; в – форма, що звужується догори; г – конусна; д – циліндрична
Оболонкові будівлі (оболонкового типу): конструктивні системи із симетричним та рівномірним розташуванням несучих конструкцій в плані і по висоті будинку та відповідно з рівномірним розподілом вертикальних навантажень; горизонтальні балочні або розкісні пояси жорсткості на рівні технічних поверхів, що забезпечують спільну роботу на згинання всіх вертикальних конструкцій будинку.
5) Каркасні будівлі
Каркасні будівлі це будівлі з чітким поділом конструкцій за їх функцією - несучих та огороджуючих. Просторова система (каркас), що складається з колон, балок, ригелів та інших елементів, разом з перекриттями в даному випадку сприймає всі навантаження, дщо діють на будівлю. Приміщення від впливу зовнішнього середовища захищають зовнішніми стінами.
Конструктивні схеми каркасних будівель.
Каркасні будинки підрозділяються на дві конструктивні схеми:
a. з повним каркасом;
b. з внутрішнім каркасом.
Будівлі, зведені за схемою «повний каркас» конструктивно представляють собою просторовий каркас, який утворюється за допомогою зовнішніх опорних стійок-колон і ребристих панелей перекриття. До стійок каркаса кріпляться панелі стін і внутрішніх перегородок, які є несучими. Крім того, до схеми «повний каркас» відносяться будівлі з поперечним і поздовжнім каркасом.
У будинках типу «внутрішній каркас» зовнішні опорні колони відсутні, а в ролі несучих виступають внутрішні колони і панелі зовнішніх стін на які спираються плити перекриттів.
Типи каркасів.
Типи каркасів розрізняються за такими ознаками:
- За матеріалами: залізобетонні каркаси (монолітним, збірним, збірно-монолітним); металеві каркаси; дерев'яні каркаси.
- По пристрою горизонтальних зв'язків: з поздовжнім, поперечним, перехресним розташуванням ригелів і з безпосереднім обпиранням перекриття на колони (безрігельной рішення).
- За характером статичної роботи:
a. рамні з " жорсткими" (монолітними) сполуками елементів у вузлах (пересічних) каркаса;
b. зв'язкові із зварними з'єднаннями вузлів, що відрізняються простотою конструктивного виконання, але за принципом геометричної незмінюваності системи, які мають зв'язки жорсткості, встановлюються між колонами і ригелями каркаса;
c. рамно- зв'язкові з жорсткими сполуками вузлів в поперечному напрямку і зварнми сполуками в поздовжньому напрямку.
|
|