Обробка металів різанням

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Процес різання металів полягає в зрізанні з заготовки шару металу - припуску, спеціально залишеного на обробку, з метою одержання деталі із заданими кресленням формою, розмірами й шорсткістю поверхонь.

Видалений у процесі різання метал - припуск - перетворюється в стружку, при цьому наявність стружки є характерною ознакою всіх різновидів процесу різання металів.

Для здійснення процесу різання необхідно мати головний рух різання й рух подачі (мал. 2.19, а). Головний рух різання має найбільшу швидкість і називається швидкістю різання. Рух подачімає швидкість меншу, ніж швидкість головного руху різання, і призначений для зрізання припуску з усієї поверхні, що підлягає обробці. Цей рух називається подачею. Головний рух і рух подачі залежно від виду обробки можуть бути обертальними або прямолінійно поступальними й здійснюватися як заготовкою, так і різальним інструментом.

При точінні головний рух — обертовий рух заготовки, рух подачі— прямолінійний поступальний рух різального інструменту — різця (мал. 2.19, а). Переміщенням різця відносно заготовки зрізується її вихідна поверхня, що називається оброблюваною поверхнею 1, і утвориться нова поверхня, що називається обробленою поверхнею 3.

При струганні головний рух надається різцю, а рух подачі — заготовці (мал. 2.19, б) або як головний рух, так і рух подачі надаються тільки різцю.

При свердлінні (зенкеруванні й розгортанні) як головний рух, так і рух подачі звичайно надається різальному інструменту — свердлу (зенкеру, розгортці) (мал. 2.19, в), однак є схеми свердління, у яких головний рух надається заготовці.

При фрезеруванні головний рух надається різальному інструменту — фрезі, а рух подачі — заготовці (мал. 2.19, г), однак є схеми фрезерування, згідно з якими як головний рух, так і рух подачі надається фрезі.

При круглому (мал. 2.19, д) і плоскому (мал. 2.19, е) шліфуванні головний рух надається різальному інструменту — шліфувальному кругу, а рух подачі — заготовці.

Інструментальні матеріали. Металорізальний інструмент може робити зрізання шарами матеріалу з поверхні заготовки в тому випадку, якщо його ріжуча частина виготовлена або оснащена інструментальним матеріалом, що володіє високою твердістю, міцністю, температуростійкістю й зносостійкістю.

Під температуростійкістю інструментального матеріалу розуміється найбільша температура, при якій він зберігає високе значення твердості і міцності.

Зносостійкість матеріалу визначає його здатність опиратися стираючій дії матеріалу, з яким він перебуває в контакті.

Мал. 2.19. Схема основних видів обробки металів різанням

поширення в цей час знаходять наступні марки цих сталей: Р18, Р9Ф5, Р6МЗ, Р6М5, Р9ДО5, Р9ДО5Ф5. Твердість сталей перебуває в межах HRA 62—64, температуростійкість 620—640 °С.

Твердість зазначених марок твердих сплавів становить HRA 87—91, температуростійкість 800—1250°С.

Покриття твердих сплавів тонким шаром (5-15 мкм) карбідів i піана, ніобію, боридів, нітридів дозволяє підвищити їх зносостійкість в 5-6 разів.

Механічна робота, затрачувана на пластичну деформацію й руйнування металу в процесі стружкоутворення й утворення нової поверхні, а також робота сил тертя по передній і задній поверхнях інструмента майже повністю перетворюється в теплоту. Теплота, що виділяється в зоні різання, нагріває стружку, оброблювану заготовку й різальний інструмент, у яких утворяться температурні поля. Найбільша температура, що виникає в процесі різання, не повинна перевищувати температуростійкості інструментального матеріалу.

У процесі різання відбувається безперервне зношування різального інструменту по передній і задній поверхнях.

Обробка на токарських верстатах. Точіння здійснюється на токарських верстатах і застосовується для обробки зовнішніх і внутрішніх тіл обертання: циліндричних, конічних, сферичних і фасонних. При точінні заготовка закріплюється у встановленому на

Обробка на свердлильних верстатах. Свердлильні верстати Мал. 2.25. Токарно-гвинторізний верстат

призначені для виготовлення отворів у деталях. Для підвищення точності і якості отворів після їхньої обробки використовуються зенкери й розгортки.

Свердла, зенкери й розгортки застосовуються для виготовлення наскрізних, глухих, східчастих і глибоких отворів з відношенням глибини отвору до його діаметра більше п'яти.

На мал. 2.26 показані основні частини свердла (а), зенкера (б) розгортки (в). Ріжуча частина 1 у свердлів має дві ріжучі й поперечну крайки, у зенкерів - кілька ріжучих крайок (3-4), у розгорток ріжуча частина може мати початковий 1 і забірний конус 2 з більшим числом ріжучих крайок.

Робоча частина 3 у свердлів і зенкерів включає ріжучу 1і напрямну 2 частини, а в розгорток робоча частина 5 додатково має зворотний конус 4 з кутом 44-5°.

хвостика 5 (7 у розгорток). Лапка 6 призначена для вибивання інструмента з патрона.

У свердлів і зенкерів кут нахилу гвинтових канавок 8 для виходу стружки з оброблюваного отвору становить відповідно 52—40 і 20—30°.

Кут при вершині свердла перебуває в межах 60—140° кут у зенкерів - у межах 90—120°, кут розгорток — 90°.

Обробку отворів, як правило, роблять на вертикально - і радіально - свердлильних верстатах з вертикальним розташуванням шпинделя.

Оброблювана деталь закріплюється на столі 2, що за допомогою гвинта 1установлюється на певну висоту залежно від висоти заготовки й закріплюється рукояткою 8 відносно станини 9. Різальний інструмент закріплюється в шпинделі 3, щоодержує обертовий рух від електродвигуна 7 через коробку швидкостей 6 і рух подачі від коробки подач 5. Вертикальне переміщення шпинделя 3 також може здійснюватися вручну за допомогою маховика 3. Радіально-свердлильні верстати призначені для обробки важких і великогабаритних заготовок, які складно

і неможливо обробити на вертикально-свердлильних верстатах.

Обробка на фрезерних верстатах. Фрезерні верстати призначені для обробки плоских і фасонних поверхонь, пазів, канавок, виступів, зубних коліс. Фрезерування здійснюється різальним інструментом-фрезою, яка являє собою тіло обертання, на торцевій поверхні якого розташовані ріжучі зуби.

Основний рух при фрезеруванні— обертання фрези; рух подачі здійснює заготовка (іноді фреза). Фрези (мал. 2.28) можуть бути найрізноманітніших конструкцій, з яких найпоширенішими є циліндричні (а), дискові (б), шпонові (в), торцеві (г) і фасонні.

Обробка шліфуванням. Шліфуванням називається спосіб обробки матеріалів різанням, здійснюваний швидкісним мікрорізанням (дряпанням) поверхневих шарів твердих тіл великою кількістю найдрібніших зерен, зцементованих в інструмент за допомогою зв'язки.

Процес шліфування використовується як завершальна чистова обробка металів.

Шліфування здійснюється особливим видом інструментів — шліфувальними кругами.

Шліфувальний круг являє собою геометрично правильне тіло, що складається зі шліфувальних (абразивних) зерен, зв'язки й проміжків (пер) між ними. Залежно від процентного вмісту абразивних зерен в об’ємі шліфувальних кругів їхня структура може бути щільною (62-56 %), середньою (54-46%)- відкритою (44-38%) і дуже відкритою (36-22%). Структура круги позначається номером: відповідно 0-3, 4-8, 9-12, 13-20.

Шліфувальні круги мають різну форму й зображені на мал. 2.30.

правильної форми), карбіди кремнію (Si) чорний (53С,..., 55С) і зелений (63С, 64С), алмази природні (А) і синтетичні (АС), нітриди бору (эльбор.).

Абразивні зерна залежно від розмірів діляться на наступні групи: шліфзерна, шліфпорошки, мікропорошки.

Зв'язки шліфувальних кругів діляться на неорганічні й органічні. Найпоширеніша з неорганічних зв'язок керамічна, що складається з вогнетривкої глини, ріддкого скла, польового шпату й інших компонентів, а з органічних - бакелітова (Б) і вулканітова, основою яких відповідно є бакеліт і каучук.

По твердості шліфувальні круги діляться на м’які (М), середньом’які (СМ), середні (З), середньотверді (СТ), тверді (Т), високотверді (ВТ) і надзвичайно тверді (НТ), причому чим м'якше круг, тим легше можуть бути вирвані зі зв'язки абразивні зерна, і навпаки. Шліфувальні верстати підрозділяються на верстати для круглого й для плоского шліфування.