Пропускна здатність і ефективність роботи мережі вулиць і доріг

Пропускна здатність міської вулично-дорожньої мережі є одним з основних показників, що дозволяють оцінити транспортно-експлуатаційні якості самої мережі.

Пропускна здатність мережі визначається пропускною спроможністю основних напрямків на їхніх в'їздах і виїздах. Кожен з напрямків - це окремий елемент мережі. Їх оцінка повинна проводитися по кожному напрямку окремо. Для успішної роботи одного елемента вулично-дорожньої мережі необхідно виключити ділянки з меншою пропускною здатністю ніж на в'їздах-виїздах. У противному разі напрямок буде працювати не ефективно, а на «вузьких» ділянках будуть спостерігатися систематичні затори.

Показником якості роботи цих елементів є непродуктивні витрати часу будь-яким видом транспорту. Загальні витрати часу можуть бути досить великими. Чим менша втрата спостерігається на одній ділянці в різний час доби, тим краще організація руху і вище ступінь надійності вулично-дорожньої мережі.

Однак для визначення критеріїв, що дозволяють оцінити роботу тієї чи іншої ділянки мережі, необхідні широкі дослідження, пов’язані зі значними матеріально-технічними витратами.

Сьогодні найбільш реальним критерієм є тривалість поїздки [3, 6]. Для оцінки ефективності роботи вулично-дорожньої мережі рекомендується застосовувати методи імітаційного моделювання з використанням обчислювальної техніки. При цьому загальний час руху потоку може бути поділений на окремі інтервали, за які відбувається просування автомобілів від елемента до елемента, від зони до зони, від перехрещення до перехрещення.

Для оцінки мережі доцільно застосовувати наступні характеристики й показники:

1) початкова кількість автомобілів у мережі (дорівнює числу автомобілів на в’їзді мінус число на виїзді з мережі);

2) зростання кількості автомобілів у мережі (на в’їзді в ділянку);

3) зниження кількості автомобілів у мережі (на виїзді з ділянки);

4) кількість автомобілів у мережі (п. 1+п. 2 - п. 3);

5) кількість автомобілів, які користуються мережею ((п. 2+п. 3)/п. 4);

6) середня відстань, яку долають автомобілі (середній пробіг автомобіля, віднесений до кількості в п. 5);

7) середня затримка на один автомобіль (середньозважена затримка кожного автомобіля в мережі, віднесена до кількості з п. 5);

8) середня швидкість руху в мережі з урахуванням усіх затримок кожного автомобіля на всіх ділянках мережі.

Контрольні запитання

1. Що таке пропускна здатність смуги руху?

2. В яких випадках максимальна інтенсивність руху відповідатиме пропускній здатності?

3. Для чого необхідно розраховувати пропускну здатність смуги руху?

4. Чим визначається пропускна здатність ділянки міської вулиці?

5. Як оцінити ефективність роботи міської вулично-дорожньої мережі?

Розділ 12. Проектування планувальних елементів вулиць і доріг

12.1. Основні принципи проектування планувальних елементів вулиць

Міська магістральна вулиця забезпечує рух пішоходів, транзитних і місцевих автомобілів, громадського пасажирського транспорту. Крім цього, уздовж червоних ліній вулиці розташовані будинки, в яких живуть і працюють люди. Усе це вимагає розміщення в перерізі вулиці ряду планувальних елементів, кожний з який повинен виконувати власну функцію.

Ширина вулиць у червоних лініях визначається їхньою категорією і функціональним призначенням і встановлюється розрахунком відповідно до інтенсивності руху пішоходів і міських транспортних засобів. Розраховують ширину тротуарів, пішохідних доріжок, а також проїзних частин. Ширину технічних, розподільних смуг і смуг зелених насаджень приймають відповідно до діючих нормативів з урахуванням рельєфу місцевості, вимог безпеки руху і захисту навколишнього середовища.

Рекомендується наступна ширина вулиць у червоних лініях, м [3]:

Магістральні вулиці:

- Загальноміського значення безперервного руху 80

- Те ж, регульованого руху 60

- Районного значення 40

Вулиці й дороги місцевого значення:

- Вулиці в житловій /багатоповерховій/ забудові 25

- Те ж, одноповерхова забудова 15

- Промислові дороги і вулиці 15-25

- Паркові дороги 15

Ширина магістральних вулиць і доріг у червоних лініях може бути збільшена для прокладання інженерних мереж під окремою (технічною) смугою, а також для ліній позавуличного підземного транспорту неглибокого закладання в містах з населенням понад 1 млн. жителів.

Така ширина вулиць достатня для розміщення всіх планувальних елементів перехрещень в одному рівні. Для розміщення повних транспортних розв'язок потрібна більша ширина (понад 80 м). При необхідності будівництва таких розв'язок передбачають необхідне розширення червоних ліній вулиці вздовж всієї розв'язки, а також віднесення майбутньої забудови вглиб кварталу. Найбільш повно планувальні елементи представлені на загальноміських магістральних вулицях (рис. 12.1).

Рис. 12.1 - Поперечний профіль загальноміської магістральної вулиці (розміри в метрах):

а – безперервного руху; б – регульованого руху;

1– основна проїзна частина; 2– бокові (місцеві) проїзди; 3—крайні смуги; 4—тротуари; 5—смуги зелених насаджень, розподільні смуги; 6—пішохідні огородження; Т - телефонні кабелі; В - водопровід; К – каналізація; КЗ – кабелі зв'язку; КО – кабелі освітлення; ГНТ – газопровід низького тиску; ГСТ – газопровід середнього тиску; КЕТ – колектор електричних і телефонних мереж.

Основна проїзна частина вулиці загальноміського значення призначена головним чином для транзитного транспортного потоку. Проїзні частини повинні мати 3—4 смуги руху, відокремлені центральною розподільною смугою. З правого боку проїзна частина обмежується бортовим каменем.

Для руху громадського транспорту, а також місцевого руху на загальноміських магістральних вулицях влаштовують додаткові проїзди. Якщо ними відбувається рух громадського транспорту, то їх називають бічними проїздами (повинні мати не менше трьох смуг руху в кожному напрямку). Якщо на цих смугах передбачений тільки місцевий рух, вони називаються місцевими проїздами. Їх проїзна частина повинна мати одну - дві смуги руху.

Основна проїзна частина від бокових (місцевих) проїздів також відокремлюється розподільною смугою. Ця смуга (залежно від її ширини) може виконувати функцію озеленення вулиці (при ширині 4 м і більше) або бульвару (при ширині понад 8 м).

Тротуар призначається для руху пішоходів. Його ширина визначається інтенсивністю руху пішоходів і планувальним рішенням на зупинках пасажирського транспорту. Норми на проектування міських вулиць допускають розміщення смуг зелених насаджень між тротуаром і місцевим проїздом. Але досвід експлуатації міських вулиць свідчить, що такі смуги: забруднюють ґрунтом проїзну частину і тротуар під час дощу, а в суху погоду стають джерелом пилу. Тому на них рекомендується застосовувати однорядну посадку дерев і місце посадки дерев прикривати декоративними решітками.

Підземні мережі складаються з кабелів і трубопроводів різного призначення. Їх розташовують під елементами поперечного профілю, які допускають перекладку цих мереж. На магістральних вулицях підземні мережі слід розташовувати на спеціальних смугах (технічних). За рахунок цього не тільки полегшується їх експлуатація, але й підвищується безпека дорожнього руху.

Опори освітлення і дорожні огородження розташовують на розподільчих смугах чи смугах зелених насаджень.

При наявності трамвайного руху під земляне полотно найчастіше виділяють один з місцевих проїздів (рис. 12.2). Ширину трамвайної смуги приймають: двоколійною на відокремленому полотні не менше 9, 6 м; одноколійної – 5 м. Найменшу ширину відокремленого полотна швидкісного трамвая, разом із захисним огородженням, зеленими насадженнями і опорами контактної мережі приймають в межах 10 м.

Рис. 12.2 - Поперечний профіль загальноміської магістральної вулиці з відокремленими трамвайними коліями:

ЭК – електричний кабель освітлення.

Районні магістральні вулиці мають невелику інтенсивність транзитного руху, тому виділяти для трамваїв окрему проїзну частину не має сенсу (рис. 12.3). Усі транспортні засоби рухаються однією проїзною частиною, а кількість смуг руху залежить від інтенсивності руху і може складати 2—4 в одному напрямку.

Розподільча смуга на районних магістральних вулицях влаштовується тільки в разі чотирьох і більше смуг руху в одному напрямку. ЇЇ можна виконувати в одному рівні з проїзною частиною і позначати тільки розміткою.

Розподільчі смуги, що відокремлюють тротуар від проїзної частини на районних магістральних вулицях, повинні бути достатньо широкими, оскільки під ними повинні розташовуватися всі інженерні мережі. Мінімальна ширина смуг озеленення має бути не менше 4.0 м.

Рис. 12.3 - Поперечні профілі районної магістральної вулиці:

а - без трамвайних колій; б - з трамвайними коліями;

1—основна проїзна частина; 2—тротуари; 3—смуги зелених насаджень.

Вулиці, що використовуються переважно для вантажного руху мають такий же поперечний профіль, як і магістральні вулиці районного значення. Особливу роль на них мають зелені насадження. На таких вулицях останні повинні виконуватися в кілька рядів, бо вони не тільки очищують вулицю від викидів, але й захищають від шуму.

Поперечний профіль вулиць місцевого значення складається з основної проїзної частини і тротуарів. Кількість смуг руху залежить від наявності громадського транспорту. Їх повинно бути мінімум дві у кожному напрямку (рис. 12.4). Поміж тротуаром і проїзною частиною влаштовують технічну смугу, призначену для розміщення інженерних мереж.

На житлових вулицях і проїздах постійний рух транспортних засобів відсутній, тому проїзна частина на них повинна забезпечувати тільки під'їзд автомобілів до будинків (рис. 12.5). Для цього достатньо двох смуг руху. Якщо вздовж таких вулиць передбачені майданчики для збереження автомобілів, які належать жителям прилеглої забудови, ширина проїзної частини повинна бути більшою і забезпечувати рух у два ряди.

Рис. 12.4 - Поперечні профілі доріг вантажного руху;

а – поза забудовою; б – у зоні забудови;

1 – проїзна частина; 2 – тротуари; 3 – смуги зелених насаджень; 4 – центральна розподільна смуга

Рис. 12.5 - Поперечні профілі вулиць місцевого руху:

а – у промислових і складських районах; б - у межах житлової забудови; 1—проїзна частина; 2 – тротуари; 3—газони (технічні смуги)

При реконструкції вулично-дорожньої мережі недостатня ширина вулиць у червоних лініях не завжди дає можливість розташувати в її межах усі планувальні елементи, передбачені функціональним призначенням вулиці. У цьому разі необхідно забезпечувати мінімальні розміри планувальних елементів у наступному порядку: тротуари, проїзна частина, центральна розподільча смуга, смуги зелених насаджень.