Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділ І. Проектування інтер’єру педагогічного кабінету навчального закладу






1.1. Історія зародження і розвиток дизайну інтер’єру

 

 

Термін «педагогіка» отримав свою назву від грецьких слів paidos — дитина і ago — вести. У дослівному перекладі paidagogos означає «проводир дітей». Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. Поступово слово «педагогіка» стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.

З середини XX століття людство зрозуміло, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не лише діти, а й дорослі. У зв'язку з цим у деяких країнах замість терміна «педагогіка» вживають терміни «андрогогіка» (від гр. andros

— мужчина і ago — вести) й «антропогогіка» (від гр. antropos

— людина і ago — вести). Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому.

Сучасна педагогіка — це наука про виховання людини. Під поняттям «виховання» в даному випадку розуміємо освіту, навчання та розвиток, тобто вживаємо його в найбільш широкому значенні.

Виховання виникло разом з появою людського суспільства. Воно невіддільне від соціального відтворення поколінь, природної потреби готувати до життя нащадків. Саме тому виховання є загальною і вічною категорією.

Педагогічні уявлення, знання складалися в практичному досвіді. За свідченням наскельних малюнків задовго до людської цивілізації виховання

дітей здійснювалося шляхом включення їх у життя роду або сім'ї: залучення до праці, полювання, спорудження житла. У деяких племенах почали

виникати своєрідні «школи» — хижі, де люди похилого віку готували підлітків до дорослого життя. Педагогічні знання систематизувались у вигляді висновків, порад, рекомендацій та існували в народних звичаях, обрядах, традиціях, народній творчості. Цей своєрідний звід правил і нормативів став джерелом розвитку соціальної поведінки людини в своїх основних постулатах: сповіді працелюбності, гостинності, любові до природи, взаємодопомоги, милосердя, поваги до старших, миролюбства, — того, що пізніше увійшло до кодексу життя цивілізованого суспільства, стало першоосновою педагогічної науки й практики.

Розвиток і ускладнення виробництва, накопичення наукових знань про оточуючий світ вимагали від людини спеціальної, досить тривалої підготовки. Залежно від того, як було поставлене виховання дітей і молоді, суспільство прогресувало швидше чи повільніше. Освіта і виховання стали найважливішою передумовою його розвитку. Виникла потреба в педагогічних знаннях, які базувалися б не на емпіричних, суб'єктивних уявленнях людей, а на узагальненні типового, характерного, тобто знаннях об'єктивних, наукових.

Науку часто ототожнюють із знаннями, що є грубим непорозумінням. Наука — це не лише знання, а й свідомість, тобто вміння належно користуватися цими знаннями.

Серйозні спроби узагальнити досвід виховання, виділити теоретичні начала виховання були розпочаті в найрозвиненіших державах стародавнього світу — Китаї, Індії, Єгипті, Греції. Перші наукові педагогічні узагальнення входили до складу філософії, бо в філософії на той час акумулювалися всі знання про природу, людину, суспільство.

Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. Теоретиками педагогіки були видатні грецькі мислителі: Демокріт (460-370 рр.до н.е.), Сократ (469—399 pp. до н. е.), Платон (427—347 pp. до н.

е.), Арісто-тель (384—322 pp. до н. е.), в працях яких існувало немало глибоких думок з питань виховання людини, формування її особистості. На основі своєї атомістичної теорії

 

Розвиток освіти й шкільництва в Україні у XX ст.

 

Українська історія 1917-1919 рр. характеризується великими і частими змінами в суспільно-політичному житті, які позначилися і на розвитку освіти. Початком цих змін було повалення самодержавства у Росії під час лютневої революції 1917 р. Створена у Києві Центральна Рада вже 25 лютого закликала український народ до боротьби за вільну Україну. Розпочався широкий народний рух, який набрав національного забарвлення. Українське суспільство взялося, передусім, за відродження національної культури, рідної мови і школи.

Протягом 1917-1919 рр. Україна пережила кілька змін влади, кожна з яких по-своєму визначала розвиток української освіти.

Перший період (від лютневої революції до проголошення першим Універсалом Центральної Ради автономії України 10 червня 1917 р.) – час влади російського Тимчасового уряду. У цей період на чолі освітнього руху в Україні стали громадські організації, серед яких найважливішу роль відігравало Товариство Шкільної освіти. Воно фактично виконувало функції центрального державного органу у справах освіти, тобто робило те, що мав робити і не робив Тимчасовий уряд.

Товариство організувало у квітні 1917 р. Всеукраїнський з’їзд учителів. На з’їзді були прийняті рішення про утворення Всеукраїнської вчительської спілки та про утворення Головної Шкільної Ради. Остання, по суті, була першим офіційним українським державним органом у справах освіти.

Таким чином, у даний період ініціативу створення української національної школи взяли на себе українське громадянство та українське

вчительство. Під їх тиском Тимчасовий російський уряд змушений був дати

дозвіл на впровадження у школах української мови, але російська мова ставала другою мовою і виступала як обов’язковий предмет вивчення.

 

 

1.2. Основні характеристики інтер’єрів педагогічних кабінетів, кабінетів керівників

 

 

Керівна роль у вихованні належить педагогу. Все базується на його особистості. Вчитель повинен любити свою професію, бути високоосвіченою людиною, володіти педагогічною майстерністю і педагогічним тактом.
Мета дипломної роботи - вивчити поняття та сутність інтер'єру і оцінити їх вплив на викладача.

Об'єкт дипломної роботи – приміщення згідно завдання (Додаток А)

Предмет дипломної роботи - інтер'єр учительської та його зони відпочинку

Перед розробкою проекту дизайну слід проглянути якомога більше прикладів таких інтер'єрів (Рис.1.1.), які близькі їм по духу і способу життя. Коли принциповий напрям вибраний, можна ставити завдання дизайнерові: «Перед розробкою дизайн-проекту необхідно скласти так зване тех..завдання, в нім прописуються всі основні побажання і вимоги господарів, а це колірна гамма, функціональні зони, меблі, освітлення і т. д - цей список може підготувати дизайнер, ставлячи питання і записуючи відповіді, або господарі самі можуть накидати, що їм хотілося б бачити в майбутньому інтер'єрі».

Рисунок 1.1.

 

Важлива і фінансова сторона: на етапі проектування інтер'єру після створення загальної концепції прораховуються основні позиції наповнення

інтер'єру, на які припаде близько 70% бюджету проекту. «В цей час у клієнтів є можливість оцінити орієнтовний бюджет і внести до нього коректування, замінити одні матеріали на інші - дешевші або дорожчі.

До основних адміністративних приміщень належать кабінети викладачів (рис. 1.2.). Згідно з нормативними даними ці приміщення за своєю площею бувають різними.

Рисунок 1.2.

 

У кабінетах керівників мають бути чотири основні функціональні зони: робоча, нарад, неофіційних переговорів, зберігання різних матеріалів та інформації. При цьому враховуються такі види діяльності: адміністративна, організаційна, робота з документами, проведення нарад та відпочинок між навчальним процесом.

Оформлення навчальних закладів – важливий етичний, і перш за все

 

 

виховний момент. Відразу слід замітити, що це стосується і вчительського

кабінету.

Одним із обов’язкових атрибутів любого навчального закладу є кабінет

учительської (Рис.1.3.). Чому вона так необхідна навчальному процесу? Викладач – незамінна людина в навчальному закладі, тому для планування його робочого місця, яке знаходиться як в аудиторії, так і в учительській, слід віднестися з особливою увагою. Більшість вважають, що вчительська кімната – це місце відпочинку викладачів під час перерв. Звичайно це так, але крім цього

тут відбуваються засідання, також в цій кімнаті зберігаються методичні (посібники) документи.

Рисунок 1.3.

В момент проектування учительської ми відразу маємо створити комфортну атмосферу для викладачів коледжу(Рис.1.4.). Особливу увагу потрібно приділити омеблюванню та освітленню приміщення.

Рисунок 1.4.

 

Місце відпочинку

 

Для відпочинку використовують побутові приміщення (Рис.1.5.),

Рисунок 1.5.

 

внутрішні дворики, зимові сади але нажаль у нашому випадку немає таких можливостей, тому необхідно працювати із тим, що маємо. Проте невелике приміщення не є ознакою того, що ми не зможемо створити його затишним та функціональним.

Особливе значення в місцях відпочинку є озеленення (Рис.1.6.). Зелені насадження вбирають в себе вуглекислий газ і виділяють кисень, затримують

порох, іонізують повітря і майже в п’ять разів зменшують рівень шуму. Рослини не лише покращують мікроклімат приміщення, а й урізноманітнюють архітектурно – художні прийоми вирішення інтер’єру, підвищують естетичну якість виробничого середовища. Також майже всі викладачі обожнюють квіти та вазони, особливо я ще не зустрічала викладача, який не любить їх, тому це буде доцільно використати озеленення.

Рисунок 1.6.

 

Також в цих зонах можна використовувати різні фонтани (Рисунок 1.7.) та акваріуми або інші речі, що заспокоюють нерви та допомагають розслабитись. Бо всі ми добре знаємо, що робота викладача потребує великих

зусиль та міцних нервів.

Рисунок 1.7.

 

В нашому випадку місцем відпочинку викладача буде служити сусіднє приміщення (Рисунок 1.8.). Яке за розмірами дозволяє створити відповідні умови відпочинку викладача на перерві або після робочого дня.

 

 

Рисунок 1.8.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.