Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Система регулювання міжнародної торгівлі
|
|
Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами.
Основні цілі зовнішньоторговельної політики:
- зміна обсягу експорту й імпорту;
- зміна структури зовнішньої торгівлі;
- забезпечення країни необхідними ресурсами;
- зміна співвідношення експортних та імпортних цін.
Розрізняють три основних підходи до регулювання міжнародної торгівлі:
- система однобічних заходів, за якої інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в однобічному порядку без узгодження з торговим партнером;
- укладання двосторонніх угод, у яких узгоджуються заходи торгової політики між торговими партнерами;
- укладання багатосторонніх угод. Торгова політика узгоджується і регулюється країнами-учасницями (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, що входить до системи угод СОТ, угода в сфері торгівлі країн-членів ЄС).
У сучасній системі регулювання міжнародної торгівлі можна виділити рівні на яких вона здійснюється (табл. 4.1):
1. Корпоративний рівень переважно розглядається з боку транснаціональних корпорацій, діяльність яких носить монопольний, обмежувальний характер.
Обмежувальна ділова практика - це сукупність дій, заходів, прийомів, що формують ринкову поведінку підприємств чи їх об'єднань з метою досягнення та утримання провідної позиції на ринку шляхом обмеження або послаблення конкурентної боротьби.
Таблиця 4.1
Система регулювання міжнародної торгівлі
| Рівні | Механізми та інструменти |
| Корпоративний | Обмежувальна ділова практика |
| Національний | Зовнішньоекономічна політика Зовнішньоторговельна політика |
| Міждержавний (міжнаціональний) | Преференційні режими Реторсії Репресалії |
| Наднаціональний | Інтеграційні інструменти |
| Глобальний | Рішення світових організацій |
Обмежувальна ділова практика може здійснюватися у кількох формах:
1. За кількістю учасників:
1) індивідуальній - застосовується окремими фірмами і спрямована, на збереження домінуючого положення в каналах збуту, завоювання пріоритетних позицій у постачанні сировиною, встановленні і збереженні монопольних цін. Використовується широкий спектр інструментів - від промислового шпіонажу та часткової або повної відмови вести справи на звичайних комерційних умовах;
2) груповій – передбачає досягнення угоди між кількома конкурентами щодо цін, розподілу ринків політики в каналах розподілу тощо або спільні дії оперативного характеру, що проводяться окремо кожною фірмою чи в складі утворених об'єднань.
2. За характером дій:
1) організаційній - застосовувана в разі створення монополістичних об'єднань типу картелів, синдикатів, концернів тощо з метою впливу на конкурентне середовище на ринку;
2) оперативній або оперативно-господарська - передбачає широкий спектр як групових, так й індивідуальних дій, що здійснюються з метою досягнення виключного ринкового положення.
Законодавство стосовно обмежувальної ділової практики почало застосовуватися в кінці XIX - на початку XX ст. у США, а починаючи з 50-60-х років поширилося і в європейських країнах, таких як - Франція, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Австрія, Бельгія, Іспанія, Швейцарія, Скандинавські країни, а також в Японія, Канада, Австралія, Нова Зеландія та в ін. У 70-80-ті роки відповідні законодавчі акти були прийняті в Угорщині та Польщі, а згодом і в усіх країнах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу.
Боротьба з обмежувальною діловою практикою знаходить своє відображення в спробах її регламентації на міжнародної правовій основі. Ще в 1957 р. спеціальні норми були - внесені в Римський договір про створення Європейської Економічної Спільноти (ст.85 і 86) та деякі інші європейські конвенції, в Генеральну угоду з тарифів та торгівлі - ГАТТ (ст. VI). Розроблені Конференцією з торгівлі та розвитку ООН (ЮНКТАД) пропозиції, щодо боротьби з обмежувальної практикою, а згодом Генеральною Асамблеєю ООН у 1980 р. під назвою Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою.
2. Національний рівень регулювання міжнародної торгівлі виокремлено внаслідок існування державно-оформлених національних господарств, країн, уряди яких спрямовують свою діяльність на досягнення національних інтересів – політичних, ідеологічних, економічних, військових, соціальних, релігійних. Система інтересів визначає сутність і конкретний зміст як внутрішньої політики уряду.
Зовнішньоекономічна політика країни — це загальний курс держави у міжнародних справах, сукупність принципів і пріоритетних методів, що визначають діяльність органів державної влади та державного управління у сфері регулювання відносин даної держави з іншими країнами і народами відповідно до національних інтересів та конкретно-історичними цілей.
Складової зовнішньоекономічної політики є зовнішньоторговельна політика – це певний курс дій урядових і владних структур, використання принципів, методів та інструментів впливу на розвиток зовнішньої торгівлі країни, завдяки яким забезпечується досягнення поставлених цілей та реалізація національних інтересів.
Основною рисою державного регулювання міжнародної торгівлі є застосування у взаємодії різних типів зовнішньо-торговельної політики – це лібералізації (політики вільної торгівлі) та протекціонізму.
Під свободою торгівлею (лібералізація) розуміється політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових.
Лібералізація зовнішньої торгівлі – це розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної торгівлі для національних господарюючих суб’єктів, а також спрощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб’єктів (табл. 4.2).
Таблиця 4.2
Типи лібералізації
| Критерій типізації | Характерна ознака |
| Двостороння лібералізація | відбувається при наданні країнами одна іншій торговельних преференцій, що знижують кількість і рівень обмежень на здійснення експортно-імпортних операцій |
| Багатостороння (наднаціональна) | зумовлена укладанням багатосторонньої угоди про зону вільної торгівлі, вступом у митний союз або інше економічне інтеграційне угруповання |
| Глобальна лібералізація | здійснюється при вступі в систему ГАТТ/СОТ та в міру участі в роботі цієї міжнародної організації |
Під протекціонізмом розуміється державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики (табл. 4.3).
3. Міждержавний, або міжнаціональний рівень регулювання міжнародної торгівлі визначається у вигляді торговельно-економічних відносинах між країнами, які не є членами інтеграційного угрупування та можуть будуватися як на засадах лібералізації торгівлі, так і протекціонізму. В разі лібералізації торговельних відносин встановлюється преференційний режим, і країни на двосторонній основі або в односторонньому порядку надають одна одній торговельні преференції.
Таблиця 4.3
Систематизація форм протекціонізму
| Критерії класифікації | Класифікаційна група | Характеристика |
| За кількістю та рівнем обмежень | Обґрунтований | Такий рівень захисту внутрішнього ринку, який не заважає національним інтересам та забезпечує нормальний, неускладнений доступ конкурентоспроможних зарубіжних товарів та послуг на ринок даної країни |
| Монополія держави на зовнішню торгівлю | Виключне право держави здійснювати зовнішньоекономічні зв'язки через соціально уповноважені на це органи (єдиним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності є держава) | |
| Автаркія | Політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замкнутого, національного господарства, що відзначається самозабезпеченням | |
| За кількістю суб’єктів | Національний (державний) | За назвою типу міжнародної організації, що керує інтеграційними угруповання |
| Наднаціональний (колективний, інтеграційних угруповань) | За ознакою кількості суб’єктів протекціоністських заходів | |
| За об’єктом захисту | Селективний | Спрямований проти окремих країн чи окремих товарів. Об'єктом захисту селективного протекціонізму є окремі (вибіркові) галузі національної економіки, що потребують захисту |
| Наступальний (або агресивному) | Захищаються не найменш розвинуті та уразливі виробництва і галузі а, навпаки, ті галузі економіки, які за умов протекціоністських заходів здатні вже сьогодні або найближчим часом здійснити наступ (агресію) на відповідні світові товарні ринки |
Закінчення табл. 4.3
| Тотальний (суцільний) | Комбінація селективного і наступального протекціонізму, коли майже рівномірно захищаються всі галузі національної економіки | |
| За характером інструментів | Тарифний | Регулює імпорт і спрямоване на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними |
| Нетарифний | Регулює як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоспроможною) | |
| Змішаний | Використання як тарифних так і нетарифних методів | |
| За спрямо-ваністю заходів | Обмежувальний (імпортний) | Система інструментів і методів прямого та непрямого обмеження імпорту |
| Стимулюючий (експортний) | Система інструментів і методів відкритого та завуальованого стимулювання національного виробництва, особливо експортного. | |
| За терміном дії протек-ціоністсь-ких заходів | Довгостроковий (тривалий) | Протекціоністські заходи, термін дії яких перевищує 2-3 роки |
| Короткостро-ковий (нетривалий) | Протекціоністські заходи, термін дії яких менше ніж 2-3 роки | |
| Одноразовий захід | Протекціоністські заходи, нетривалої дії |
Преференційний торговельний режим - це особливий пільговий режим, що надається однією державою іншій без поширення на треті країни. Преференції найчастіше надаються у вигляді знижок або повного скасування мита на імпортовані товари, пільгового кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, спеціального валютного режиму, надання фінансової та технічної допомоги.
Дискримінаційним є торговельний режим, згідно з яким юридичним і фізичним особам однієї країни надаються в їх торговельній діяльності на території країни, що проводить дискримінацію, гірші умови, ніж ті, які надані на цій самій території юридичним і фізичним особам інших країн. Дискримінаційні заходи стосуються майже всіх інструментів регулювання торговельно-економічних відносин і можуть реалізовуватися через реторсії та репресалії.
Реторсії - обмежувальні заходи, що застосовуються однією державою у відповідь на аналогічні дії іншої держави, що завдають економічної або моральної шкоди першій.
Репресалії - примусові заходи, що застосовує одна держава у відповідь на неправомірні дії іншої.
Сукупність реторсій і репресалій у двосторонніх торговельних відносинах призводить до ситуації «торговельної війни» між країнами.
4. Наднаціональний рівень регулювання міжнародної торгівлі здійснюється за допомогою спільних заходів країн – учасниць інтеграційних угод. За останні роки інтеграційні об’єднання набувають все більшого значення та стали органічним елементом системи міжнародних економічних відносин.
5. Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі включає широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються міжнародними організаціями, сферою діяльності яких є сприяння розвитку та регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин.
В систему міжнародних організацій з регулювання та сприяння розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин входять такі організації, як Світова організація торгівлі, ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ, Міжнародний торговельний центр, Рада митного співробітництва, Бюро міжнародних виставок, Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, а також регіональні та галузеві організації.
4.2. Національний рівень регулювання міжнародної торгівл і
Сучасна система національних форм регулювання зовнішньої торгівлі являє собою складну сукупність контролюючих, регулюючих заходів, які можна класифікувати за критеріями (за місцем застосування регулюючих заходів) (табл.4.4).
Таблиця 4.4
Система національних форм регулювання зовнішньої торгівлі
| № п/п | Критерії класифікації | Класифікаційна група | Методи регулювання |
| 1. | За місцем виникнення (застосу-вання) регулюючих оптиміза-ційних заходів | Превентивне правове регулювання | · Імпортні бар’єри · Митний тариф · Прикордонні збори та податки · Надзвичайні збори та податки |
| Прикордонне регулювання | · Кількісні обмеження · Контингентування · Ліцензування · «Добровільне» обмеження · Заходи прихованого протекціонізму · Митні та інші прикордонні формальності | ||
| Заходи з обмеження продажу і споживання іноземних товарів | · Фінансові та грошово-кредитні заходи · Внутрішні податки та збори · Субсидії національним виробникам і кредитні пільги · Державні замовлення · Технічні бар’єри · Технічні норми, стандарти, правила безпеки · Санітарно-ветеринарні норми · Норми і заходи з охорони навколишнього середовища | ||
| Валютно-кредитне регулювання | · Валютні курси · Валютні обмеження · Імпортні депозити | ||
| 2. | За поход-женням інструментів регулювання | Тарифне | · Простий митний тариф · Складний митний тариф |
| Нетарифне | · Кількісні обмеження експорту та імпорту · Фінансові засоби · Валютні засоби · Податкові засоби · Технічні засоби · Спеціальні засоби |
Закінчення табл. 4.4
| 3. | За об’єктом регулювання | Експортні | · Митно-тарифні засоби та кількісні обмеження |
| Імпортні | · Ліцензії та квоти · «Добровільне» обмеження експорту · Встановлення мінімальних імпортних цін · Імпортні податки · Імпортні депозити · Компенсаційні мита · Технічні бар’єри · Адміністративні формальності · Валютні курси та валютні обмеження | ||
| 4. | За характером впливу на об’єкт регулювання | Адміністра-тивні | · Превентивне правове регулювання · Торговельні режими · Митне регулювання · Внутрішнє оподаткування та регулювання · Кількісні обмеження · Технічні бар’єри · Адміністративні формальності · Екстрене правове регулювання |
| Економічні | · Внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи · Валютно-кредитне регулювання · Організаційно-технічне сприяння експорту |
Розкриємо зміст деяких зі складових системи національних форм регулювання зовнішньої торгівлі.
До інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі відносяться:
- тарифні методи, переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними;
- нетарифні методи, регулюють як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоспроможною).
Митний тариф є основним і найдавнішим інструментом зовнішньоторговельної політики.
Митний тариф - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари й інші предмети, ввезені на митну територію країни, чи які вивозяться за межі даної території.
Мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон держави.
Розмір мита визначається за допомогою ставок мита, які класифікуються за різноманітними ознаками (табл. 4.5).
Таблиця 4.5
Класифікація видів ставок мита
| Критерії класифікації | Класифікаційна група | Характеристика |
| За способом стягування (за методом розрахунку розміру мита) | Адвалорне (вартісне) | Ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару (наприклад, 30% від митної вартості) |
| Специфічне | ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді певної грошової суми з одиниці товару, ваги, обсягу, по тужності (наприклад, 15 дол. за 1 т). | |
| Комбіноване | Поєднує обидва види митного обкладання (наприклад, 30% від митної вартості, але не більше ніж 15 дол. за 1 т) | |
| За об’єктом регулювання (за об'єктом обкладання) | Вивізне (експортне) мито | Нараховується на товари при їхньому вивозі за межі митної території країни, застосовується, як правило, у випадках великих розходжень між внутрішніми і світовими цінами на певні види товарів, їх мета - скоротити експорт і поповнити бюджет країни |
| Ввізне (імпортне) мито | Нараховується на товари при їх ввезення на митну територію держави | |
| Транзитні ставки мита | Встановлюються на товари інших держав, що перетинають митну територію даної країни |
Закінчення табл. 4.5
| Залежно від країни походження товару | Максимальне | Встановлюється для країн, з якими не укладені торговельні договори |
| Мінімальні | Надаються країнам, що користуються режимом найбільшого сприяння | |
| Преференційні | Діють стосовно окремих країн або груп країн (членів інтеграційних угруповань) | |
| За характером походження | Автономні | Визначаються відповідними державними органами та затверджуються країною самостійно, а не на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод |
| Конвенційні | Розраховуються, обґрунтовуються та погоджуються в процесі укладання договору та остаточно фіксуються після його підписання сторонами | |
| За реальним впливом на об’єкт регулювання | Номінальна ставка | Фактичний розмір ставки, зафіксований у митному тарифі |
| Ефективна ставка | Розмір ставки, який реально та ефективно захищає внутрішній ринок, або регулює експорт і транзит |
Мита виконують такі функції:
- фіскальну, коли вводяться для того, щоб добути гроші для держави. Ця функція стосується як імпортних так і експортних мит;
- протекціоністську, коли вводяться для скорочення чи усунення імпорту, тим самим обгороджуючи вітчизняних виробників від іноземної конкуренції;
- балансувальну, коли вводяться для запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які нижчі від світових.
Нетарифні обмеження – це група адміністративних, фінансових валютних та інших заходів регулювання експорту та імпорту товарів та послуг (табл. 4.6).
Відносно чіткого визначення класифікації нетарифних обмежень не існує, так як міжнародні структури та державні органи регулювання по різному визначають їх зміст. Але на сьогодні найбільше використовують класифікацію, що розроблена Секретаріатом ГААТ (табл. 4.7).
Таблиця 4.6
Розширена класифікація нетарифних обмежень
| № п/п | Критерії класифікації | Класифікаційна група |
| 1. | Кількісні обмеження експорту та імпорту | · ліцензування (індивідуальна ліцензія, генеральна ліцензія) · контингентування (індивідуальне, глобальне) · добровільне обмеження експорту |
| 2. | Фінансові засоби | · субсидування (пряме, непряме · імпортний депозит · пріоритетна система розміщення державних замовлень |
| 3. | Валютні засоби | · механізм валютних курсів і валютний демпінг · валютні обмеження і валютна блокада · система множинності валютних курсів і подвійний валютний ринок |
| 4. | Податкові засоби | · податки, які стягуються на кордоні (прикордонні імпортні податки, акцизний збір, податок з обороту або податок на додану вартість) · спеціальні імпортні податки · митні збори · змінні імпортні податки · внутрішні податки |
| 5. | Технічні засоби | · стандарти щодо норм охорони здоров'я і вимог безпеки · промислові стандарти · фармацевтичні стандарти · вимоги до маркування та упаковки · вимоги до документів · адміністративні формальності · система вимірювання · екологічні норми |
| 6. | Спеціальні засоби | · спеціальне мито · антидемпінгове мито · компенсаційне мито |
Таблиця 4.7
Класифікація нетарифних обмежень у зовнішній торгівлі
(за версією секретаріату ГАТТ)
| № п/п | Найменування групи нетарифних інструментів | Нетарифні інструменти, які входять до групи |
| 1. | Участь держави у зовнішньоторго-вельних операціях | · Субсидування виробництва і експорт товарів · Система державних закупівель товарів · Державна торгівля |
| 2. | Митні та адміністративні формальності | · Антидемпінгові методи · Методи оцінки митної вартості товару · Митні і консульські формальності · Товаро супроводжуючі документи · Товарна класифікація тарифів |
| 3. | Стандартні вимоги щодо охорони здоров'я і техніки безпеки | · Промислові стандарти · Вимоги до пакування і маркування · Санітарно-ветеринарні норми |
| 4. | Кількісні та валютні обмеження імпорту та експорту | · Контингентування і ліцензування · Валютні обмеження |
| 5. | Обмеження, закладені в механізмі платежів | · Змінні збори (плинні) · Імпортні депозити · Прикордонний податковий режим |
|
|