Психологічні основи підвищення ефективності діяльності співробітників ОВС в екстремальних умовах.

Специфіка професійної діяльності співробітників спеціальних підрозділів характеризується тим, що вони повинні бути готовими вирішувати оперативно-службові завдання в так званих позаштатних ситуаціях, серед яких варто виділити масові безладдя.

Основними завданнями підрозділів по забезпеченню громадського порядку в процесі проведення масових заходів є: профілактика масових безладь; їхній супровід і керування соціально-психологічними явищами.

Організація роботи із профілактики масових безладь досягається шляхом установлення й підтримки конструктивних взаємин із представниками органів місцевого самоврядування й населенням, серед яких можна виділити участь співробітників у роботі державних інститутів, громадських організацій і конфесій, проведення спільних заходів культурно-досугового характеру, надання гуманітарної допомоги різним категоріям громадян і ін.

Сюди ж входять і орієнтовані превентивні акції, що включають постійні контакти керівників ОВД із засобами масової інформації й лідерами суспільно-політичний рухів або партій для застереження їх від можливих насильницьких дій або відкритих зіткнень учасників з порушниками громадського порядку; ознайомлення населення з випадками порушень громадського порядку й застосовуваних санкцій відносно порушників; інформування громадян про можливі обмеження в роботі транспорту; проведення морально-психологічної підготовки особистого складу до виконання завдань; створення позитивного психологічного настрою в службових колективах і додання суб'єктивної впевненості співробітникам у їхній професійній підготовленості, правової й соціальної захищеності; комплектування й навчання спеціалізованої групи із числа найбільш кваліфікованих співробітників для проведення можливих переговорів з організаторами масових акцій.

Із психологічної точки зору, тактика поведінки особового складу при супроводі масових заходів повинна будуватися на прояві розумної активності в рамках дозволеного правового простору, попередженні злочинних проявів, збереженні витримки й спокою, недопущенні провокаційних агресивні реакції з боку учасників.

Рішення цього завдання забезпечується динамічним контролем за характером розвитку соціально-психологічних явищ; виявленням підозрілих суб'єктів (з ознаками алкогольного або наркотичного сп'яніння, неадекватної поведінки й психічного розладу) і встановленням їхньої особистості; вилученням заборонених предметів, а також інших підручних засобів, які можуть стати небезпечними при вирішенні міжособистісних або групових конфліктів; фіксуванням виявлених порушень за допомогою сучасною фото й відеотехніки для подальшого використання в розслідуваннях кримінальних інцидентів.

Співробітникам ОВС необхідно мати практичні навички впливу на негативні соціально-психологічні явища й процеси, які нерідко стають прямим продовженням будь-якого, навіть добре організованого масового заходу. Практика свідчить про те, що найбільшу небезпеку по своїй руйнівній силі й негативних наслідках впливу на особистість становить юрба.

У спеціальній літературі підкреслюється, що юрба являє собою безструктурне скупчення людей, позбавлених ясно усвідомлюваних цільових настанов, але пов'язаних між собою подібністю психоемоційного стану й загальним об'єктом уваги. У змістовному плані юрба, зокрема, характеризується цілим поруч тільки їй властивих особливостей.

По-перше, індивіди в ній перебувають у безпосередній близькості друг до друга, " пліч-о-пліч", внаслідок чого її можна назвати безпосередньою контактною групою.

По-друге, її відмінність полягає у відсутності структурно-функціональної побудови й, відповідно, зачатків організованої єдності. У повсякденному житті юрба - це неофіційне співтовариство людей, що може стихійно виникнути з формально-організованої групи або покласти початок такій, але як окрема мікросоціальна група існувати не може. Ця обставина робить поведінку учасників масових акцій практично непередбаченою. До юрби може приєднатися будь-який бажаючий, внаслідок чого вона не має чітко фіксованих соціальних " меж" членства.

По-третє, відносна стислість існування юрби. Спостереження показують, що не будучи постійною групою, юрба функціонує протягом нетривалого періоду часу, після чого розпадається.

По-четверте, емоційний взаємозв'язок учасників. Утворюючу юрбу люди, поєднуються на основі об'єкта загальної уваги, безпосередньо взаємодіють один з одним або впливають один на одного. Якого елемент взаємного притягання відсутній, то суб'єкти, що перебувають на одному місці, утворять просте скупчення або сіру, безлику масу, але не юрбу.

Соціально-психологічна сутність юрби така, що вона одержує здатність впливати на психічні стани й поведінку людей, що перебувають у ній. Наприклад, у людини, що становить мікрочастинку юрби, розмиваються звичні нормативні обмежники поведінки, нівелюються індивідуальні особливості. Анонімність у юрбі знімає почуття персональної відповідальності за наслідки своїх учинків, що стримує особистість від агресивних і інших непередбачених проявів.

Спостереження показують, що в людини підвищується ступінь активності й емоційної сприйнятливості до поведінки навколишніх. Знижується також рівень самоконтролю, а наявність єдиної мети, поділюваної переважною більшістю, дає відчуття правоти, що виправдує будь-які незаконні дії.

У соціально-психологічному плані, серед складових осіб юрби, можна виділити: неофіційних лідерів, що мають особисту привабливість, сильну волю, віру в ідею, здатні мотивувати навколишніх, гарні ораторські здатності; людей, підданих чужому впливові; обережних і байдужних індивідів; а також суб'єктів, що пручаються чужому впливу.

Особливої уваги повинні заслуговувати співробітники, які вперше застосували зброю на поразку. Нами помічене, що ця службова ситуація спричиняє три варіанти відставленої реакції. Норма реакції - та, при якій співробітник усвідомлює протиприродність вчиненого насильства, але не втрачає самовладання, адекватно оцінює екстремальність умов і наслідки. Другий тип реагування супроводжується станом розгубленості, тривожним порушенням або, навпаки, апатією, почуттям байдужності, ідеями самознищення, самовиправдання з депресивним забарвленням переживання. Третій варіант - самий несприятливий у плані професійної деформації. Він проявляється нездоровою ейфорією, відчуттям вседозволеності, бравадою й відсутністю почуття протиприродності насильства як засобу досягнення мети. Саме ці співробітники в основній своїй масі склали злочини, пов'язані з перевищенням меж необхідної самооборони, зловживанням посадовими повноваженнями й неправомірним застосуванням зброї.

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

У результаті, наприклад, підрозділ, що приймав участь в інциденті, що супроводжувався масовими жертвами й великою кількістю обгорілих або покалічених трупів, може в наступні 3-5 років втратити до 20% своєї чисельності за рахунок звільнення осіб з порушеннями психічної адаптації. А за даними Дж. Вона із числа поліцейських, що застосували зброю на поразку, приблизно 70 % звільняються з поліції протягом 5 років, так чи інакше пов'язуючи це з негативними психофізичними наслідками подібних інцидентів. Обстеження: цієї категорії осіб виявило значну поширеність у них стресових розладів. По даним психологів, понад 60 % обстежених співробітників ОВС відзначили значний вплив інцидентів на їхній психічний стан і наступне життя, і лише 35 % не зазнали яких-небудь негативних психологічних наслідків.