Поверхні та координатні площини для визначення кутів різця.

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка

Кафедра ЗТД

Різання матеріалів

Лабораторна робота №1

Вивчення геометрії та конструкції токарних різців

М. Чернігів

Лабораторна робота №1

Тема: Вивчення геометрії та конструкції токарних різців

Для виконання роботи необхідно:

1. Попередньо ознайомитись з основними поняттями про елементи та геометрію різців, вивчити типи і матеріали токарних різців.

2. Вивчити кутомір, яким користуються при вимірюванні кутів різця.

3. Виміряти геометричні і конструктивні елементи токарних різців та занести їх в звіт про роботу.

4. Виконати ескізи ріжучої частини токарних різців та проставити всі кути різця.

5. Оформити роботу та заповнити звіт про роботу.

Основні поняття про елементи і геометрію різця.

Різець складається з двох основних частин: головки – А, стержня – Б (рис. 1). Головка це робоча частина різця. Стержень служить для закріплення різця в різцетримачі. Робочу частину різця виконують з інструментальних сталей, металокерамічних твердих сплавів, мінералокераміки або алмазу.

Рис. 1

В головці різця розрізняють наступні елементи (рис. 1 а, б): передню поверхню – 1, по якій сходить стружка; задні поверхні: головну – 2 та допоміжну – 3, повернуті до оброблюваної деталі; ріжучу кромку – 4, яка утворюється перетином передньої та задньої поверхонь. Крім того розрізняють перехідну задню поверхню – 5. Вершина – 6 різця в плані може бути гострою, заокругленою або у вигляді фаски. Взаємне розташування вказаних поверхонь та кромок в просторі визначається за допомогою ряду кутів, які називають кутами різця.

Поверхні та координатні площини для визначення кутів різця.

На оброблюваній заготовці, при знятті стружки різцем, розрізняють такі поверхні (рис. 2.):

Рис. 2

1 – оброблювану поверхню з якої знімають стружку;

2 – оброблена поверхня;

3 – поверхню різання.

Для визначення кутів різця приймають такі координатні площини:

4 – площину різання;

5 – основну площину; головну січну площину; допоміжну січну площину.

Головна січна площина N-N – площина перпендикулярна проекції головної ріжучої кромки на основну площину. Допоміжна січна площина – площина N₁-N₁ перпендикулярна проекції допоміжної ріжучої кромки на основну площину (рис. 3).

У різця розрізняють головні і допоміжні кути. Головні кути вимірюють в головній січній площині N-N, до них відносяться:

· головний задній кут – ;

· кут загострення – ;

· головний передній кут – ;

· кут різання – .

З рисунка 3, маємо:

; ; ; .

Рис. 3

Допоміжні кути вимірюються в допоміжній січній площині N₁-N₁, до них відносяться:

· допоміжний задній кут – ;

· допоміжний передній кут – ;

Крім цього розрізняють кути в плані:

· головний кут в плані – ;

· допоміжний кут в плані – ;

· кут при вершині в плані – .

Також потрібно мати на увазі кут нахилу головної ріжучої кромки , який впливає на напрямок сходження стружки (рис. 4).

Рис. 4