Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд).

Грошовий мультиплікатор це число, яке показує вплив зміни однієї в-чини (норма обов’язок резервів) на пропозицію грошей, а також ураховує два канали вилучень: у формі готівки та банківських резервів: М= 1/R де М_г —грошовий мультиплікатор, 1- утв. Грош. Маси, R- норма обовязк резервув.

Грошово-кредитною мультиплікацією називають процес створення банківських кредитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтів на основі додаткових вільних резервів, що надійшли в банк ззовні. Грошовий мультиплікатор показує, на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю.

Мультиплікатор — це число, на яке потрібно помно­жити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.

Уперше поняття мультиплікатора було введено в економічну теорію англійським економістом Каном у 1931 р. Кан відмічав, що збільшення державних витрат на громадські роботи приводить до мультиплікативного (у багато разів більшого) ефекту зайнятості. Далі теорію мультиплікатора всебічно розвинув Кейнс у 30-ті роки, зв'язуючи зміни інвестицій зі зміною доходів.

Теорія мультиплікатора заснована на 3 положеннях:

1)будь-які доходи створюють витрати

2)витрати розподіляються на споживання, зберігання та інвестиції

3) доходи 1го періоду виробництва перетворюються у витрати 2го періоду і прибуток 3го.

Економічна суть мультиплікатора в теорії Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

М_І = ,

де М_І — мультиплікатор інвестицій;

ВВП — зміна ВВП;

ВІ _п — початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Отже, початкові зміни інвестиційних витрат породжують нескінченний ланцюг вторинних споживчих витрат, котрі зменшуються з кожним наступним циклом витрат, але у підсумку багаторазово змінюють ВВП.

Мультиплікатор і гранична схильність до заощаджень обернено залежні. Чим менша частка доходу, яка заощаджується, тим більші чергові витрати в кожному діловому циклі й більший мультиплікатор:

Розглянутий мультиплікатор називають простим тому, що він ураховує лише один канал вилучень —заощаджен­ня. Але в дійсності вилучення з потоку «доходи— витра­ти» можуть відбуватися також у вигляді податків та імпор­ту. Мультиплікатор, який ураховує всі вилучення з потоку «доходи—витрати», називається повним. Формула повного мультиплікатора має вигляд

М_І = ,

де n ─ ` граничний податковий коефіцієнт, що показує, на скільки грошових одиниць змінюється величина податкових вилучень зі зміною ВВП на одну грошову одиницю; і` ─ гранична схильність до імпорту, що показує, наскільки збільшиться імпорт із збільшенням ВВП на одну грошову одиницю.

Ефект мультиплікатора витрат залежить від рівня зайнятості в економіці, тобто від того, на якій ділянці кривої сукупної пропозиції перебуває економіка. Якщо вона знаходиться в умовах глибокої економічної кризи, тобто на горизон­тальній ділянці кривої сукупної пропозиції, то мультиплікатор діє майже на повну силу. В міру наближення економіки до стану повної зайнятості мультиплікатор витрат дедалі більше втрачає свою силу і дедалі більша частка приросту сукупного попиту погли­нається інфляцією. Якщо економіка досягає стану повної зайнятості або близька до неї, тобто знаходиться на вертикальній ділянці сукупної пропозиції, мультиплікатор втрачає свою силу, і тому зникає доціль­ність будь-якого приросту запланованих інвестицій, оскільки його результатом буде лише інфляція.