Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Власність на землю. Типи підприємств у сільському господарстві






 

В аграрній сфері існує складність і різноманітність економічних зв’язків, обумовлених переплетінням різних форм власності. Земля в умовах ринку є об’єктом власності.

Існують такі форми власності на землю:

- державна (заповідники, для побудови державних підприємств, для транспортних потреб);

- приватна (ділянки землі для забудови, для індивідуального, сільськогосподарського виробництва);

- колективна (КСП).

Правову основу для відносин власності на землю складає закон „Про селянське (фермерське) господарство”, прийнятий ВРУ в 1992 році і закон „Про власність”, прийнятий ВРУ в 1991 році.

У більшості держав світу, у тому числі й в Україні, законодавчо закріплене право приватної власності на землю. Питання про форму власності на землю має важливе значення для кожного громадянина країни, тому що земля – це унікальне природне багатство, природне середовище існування суспільства, і будь-яка людина повинна мати право на частину цього природного надбання.

В історії розвитку сільського господарства виділяють наступні типи підприємств:

лендлордізм – це традиційна для Великобританії система великого капіталістичного землеробства, при якій земельна ділянка надається в оренду лендлордом (земельним власником) капіталісту-орендарю, що організує на ній сільськогосподарське виробництво. Право приватної власності на землю передається в спадщину;

плантаційне господарство – це велике капіталістичне землеробство, типове для країн, що розвиваються, у господарствах якого провадяться експортні сільськогосподарські культури, і використовується дешева робоча сила. Його відмінна риса – низькі витрати виробництва. Підприємство ведеться з застосуванням іноземного капіталу чи капіталу місцевої буржуазії;

парцелярне господарство (селянське) – це багатогалузеве, переважно натуральне сільськогосподарське виробництво, що ведеться працею селянина і членів його родини на власній землі з метою внутрішньогосподарського споживання. Надлишки продукції можуть бути реалізовані на ринку;

фермерське господарство – це товарне, спеціалізоване сільськогосподарське виробництво, що ведеться працею фермера і членів його родини на власній чи орендованій землі. У сезон може використовуватися праця найманих сільськогосподарських робітників;

сільськогосподарські кооперативи, засновані на різних формах землеволодіння і землекористування: а) земля орендується у приватного власника; б)земля орендується у держави; в)члени кооперативу поєднують свої земельні наділи і спільно їх обробляють;

великі агрофірми, що поєднують виробництво, збереження, транспортування і переробку сільськогосподарської продукції;

державні господарства, що займаються, в основному, науковими дослідженнями в області сільськогосподарського виробництва (селекція, насінництво).

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.