Сутність і особливості пропедевтики вивчення історії в допоміжній школі.

Пропедевтика вивчення історії – це підготовка учнів до свідомого засвоєння шкільного курсу історії. Чому ж необхідний пропедевтичний період у школі? Відповідь на це питання була одержана ще на початку 1930-х років, коли практика початкового навчання історії в масовій школі показала, що молодші школярі відчувають значні труднощі в засвоєнні історичних знань. Причини цих труднощів пояснювались тим, що історичні факти, з якими знайомляться школярі на уроках, не спираються на спостереження та безпосередній досвід дітей, картини минулого приходиться відновлювати в їх уяві; крім того, історичний матеріал містить багато таких понять, які для дітей 10-11 років залишаються просто абстракцією. Вчителі та методисти висловились за необхідність попередньої підготовки учнів до вивчення історії як самостійної навчальної дисципліни. Тоді ж пропедевтичною метою використовувати уроки пояснювального читання.

Практика показала, що навіть у загальноосвітніх школах учні відчувають немалі труднощі в засвоєнні історичних знань, тому не дивно, що ще більше проблем у вивченні історії виникає у школярів з порушенням інтелекту.

Якщо в загальноосвітню школу діти приходять з достатньо різноманітними уявленнями не тільки про сучасне життя, а й про минуле, то в учнів допоміжної школи до початку навчання історії коло історичних уявлень надто вузьке і бідне, а самі уявлення фрагментарні, неточні, іноді перекручені чи зовсім відсутні, оскільки соціальний досвід дітей обмежений рамками особистих потреб. Порушення пізнавальної діяльності не дозволяють учням допоміжної школи належним чином сприймати та осмислювати багато явищ і подій суспільного життя, особливо якщо вони віддалені в часі від сучасності. Діти з порушенням інтелекту потребують допомоги при осмисленні оточуючого світу та тих процесів, що відбуваються в ньому. У зв’язку з цим, в умовах допоміжної освіти зростає роль пропедевтичного періоду, що дозволяє підготувати школярів до вивчення історії як самостійного предмета у 7-9 класах. Саме попередні 6 років навчання стають базою для навчання історії учнів з порушенням інтелекту.

Шляхи розширення соціального досвіду, накопичення суспільно-історичних уявлень і понять досить різноманітні. Це можуть бути як індивідуальні, так і групові (з класом) бесіди з на суспільно-історичну тематику.

Наприклад, доступними і важливими є такі теми, як: “Моя сім’я в минулому і тепер”, “Професії наших батьків”, “Для чого людині треба трудитись”, “З чого починається наше місто? ”, “Достойні уваги особливості нашого району”, “Свята, що ми відзначаємо” та інші.

Знання учнів, набуті та уточнені в ході таких бесід, обов’язково підкріпляються різними видами діяльності: суспільно корисною працею, підготовкою та проведенням свят до знаменних дат; активним вивченням історії свого місті; знайомства під час прогулянок, екскурсій по місту, району, відвідуванням музеїв з його визначними особливостями, культурно-історичною спадщиною; переглядом відеофільмів, позакласним читанням тощо. Таким чином, учні отримують різноманітні відомості, на які можна буде спиратись в подальшому при вивченні історії.

У завдання пропедевтичного періоду не входить формування певної системи історичних знань (це завдання уроків історії), але за цей час накопичуються, уточнюються, виправляються та розширюються первісні суспільно-історичні уявлення і поняття школярів з порушенням інтелекту.

Пропедевтика вивчення історії здійснюється на базі різних навчальних предметів, на уроках російської мови відбувається знайомство з текстом суспільно-історичного змісту; на уроках географії – з положенням України на карті світу.

Але головна роль в історичній пропедевтиці належить урокам читання. Саме в книгах для читання для 2-6 класів учні черпають первісні уявлення і поняття ще до початку вивчення курсу історії. Але формування цих уявлень і понять не являється самоціллю. Ця задача розв’язується спонтанно в процесі навчання дітей читанню, правильному, осмисленому, виразному, що є головною метою цих уроків.

Досліджуючи рівень засвоєння деяких суспільно-історичних понять (наприклад “Батьківщина”, “Селянин”, “Робітник”, “Минуле й теперішнє”) в учнів допоміжної школи до вивчення ними предмета історії, проведені Н.Н.Добробородовою (1971), А.І.Капустіним (1989), показали, що в процесі вивчення цього матеріалу школярі з порушенням інтелекту відчувають труднощі, обумовлені як своєрідністю їх пізнавальної діяльності, так і причинами методичного характеру. Але соціальний досвід учнів 2-5 класів дає їм можливість знайомитись з відомостями історичного змісту, основним джерелом яких являються знання, що засвоєні в процесі навчання, та інформація, що одержана при читанні художньої літератури, перегляду фільмів, спілкуванні з дорослими. Однак ці знання як правило безсистемні, і учні не завжди можуть використати їх при розв’язанні пізнавальних завдань, вважає А.І.Капустін. Тим не менш, відмічає від далі: “Засвоєння суспільствознавчих та історичних понять сприяє моральному вихованню і допомагає соціальній адаптації розумово відсталих дітей та підготовці їх до більш продуктивної діяльності при переході до вивчення історії в старших класах”.

Учитель історії повинен знати, яке коло уявлень і понять сформоване в учнів на уроках читання в 2-6 класах, якими уміннями та навичками роботи з навчальною книгою (текстом, ілюстративним матеріалом) та додатковою літературою вони оволоділи. Для цього необхідно проаналізувати програму з читання та розвитку мови та книги для читання в спеціальному закладі.