Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






М. Гоголь, як український письменник.




Свого часу Михайло Драгоманов зазначив: "По часу, коли появились малоросійські повісті Гоголя, ми маємо повне право вважати, що Гоголь породив поетичні спроби Метлинського, Костомарова і самого Шевченка. Про Україну багато і голосно говорив чоловік, ставши зразу поряд із Пушкіним авторитетом в очах російської громади. Україна не мала ще другого такого сина, котрий би так повно виразив у собі дорогі боки її народного духу...". Гоголь надто сприяв посиленню інтересу своїх сучасників і наступних поколінь до українського фольклору, етнографії, історії, починаючи від Квітки-Основ`яненка, Куліша, Костомарова, Марка Вовчка, Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.

Ізмаїл Срезневський - філолог, історик, фольклорист - назвав свого приятеля "великим художником і знавцем поетичного світу України". Чотирнадцятирічна Леся Українка разом з братом Михайлом переклала "Вечори на хуторі біля Диканьки" українською мовою і видала цей переклад. Під впливом "Вечорів" писав свої вірші, нариси А.Тесленко.

Академік Михайло Грушевський характеризував Гоголя як одного "з найславніших синів", яких дала Україна. Максим Рильський свідчив, що Гоголь був улюбленцем О.Довженка, О.Яновського й Остапа Вишні. Всі троє називали себе учнями Гоголя. Як уже згадувалося, Олександр Довженко мріяв створити кінофільм "Тарас Бульба.

Блискучий майстер слова Григір Тютюнник у щоденнику занотував, що Гоголь - суто український письменник: типи, духовність, гумор - риси притаманні українському народові.

Микола Гоголь був яскравим виразником того періоду, коли Москва жадібно всотуючи в себе все, чим була багата Україна, робила все, щоб денаціоналізувати цей внесок, надати йому характеру загальноросійського, а отже, й нівелювати саме поняття українського, національного.

Аргументацію цієї тези знаходимо в аналізі 4-томного видання листів М.Гоголя під редакцією І.Шенрока, пов`язаних з відкриттям у Києві університету св.Володимира. Вже набувши слави як автор "Вечорів на хуторі біля Диканьки", увійшовши в коло літературної петербурзької та московської еліти, Гоголь з грудня 1833 до серпня 1834 року домагається професорського місця в новоствореному Київському університеті. Він прагнув працювати на батьківщині для неї, а не для свого блага.

Гоголь приховує від своїх московських друзів наміри і, звичайно, мотиви переїзду до Києва. Це видно з листа до М.Погодіна, який дізнавшись про бажання Гоголя їхати в Україну, пропонує йому місце "адьюнкства" у Москві. Гоголь ввічливо відмовляється і явно лукавить, пишучи: "Я... просился профессором в Киев, потому что здоровье мое требует этого непременно также и труды мои...".



Окрім того зауважимо, що письменник, який все життя прожив на чужині, не виявляв бажання мати там власне житло. У листі до Максимовича бачимо прохання Гоголя: "... Есть ли в Киеве продающиеся места для дома, если можно, с садиком, и если можно, где-нибудь на горе, чтобы видно было Днепр". Як сумно перегукується доля М.Гоголя з Шевченковою, аж до сприйняття "хатки на Україні". Як певного символу поєднання зі своєю Матір`ю - Землею - Україною.

Та доля розсудила інакше, і напевно, "доля" ця була керована не Богом, а злою силою певних осіб, зокрема С.Уварова. (Листи М.Гоголя до М.Максимовича від 8 червня 1834 року, а також від 14 серпня 1834 року, яким по суті, і закінчуються марні прагнення письменника поєднатися з своєю рідною Україною).

Все вище сказане дає підстави зробити висновок, що "неможливість" переїзду М.Гоголя на батьківщину до Києва була наслідком кампанії, перспективна мета якої полягала в денаціоналізації українського таланту.

Красномовним свідченням національної самосвідомості М.Гоголя є факт власнорусного запису в книзі пацієнтів у Карлсбаді французькою: "Микола Гоголь - українець". Євген Маланюк докладніше зупиняється на факті цього запису, вказує, що зроблений він у 1846 році в санаторії Карлсбаду, в реєстрі визначних пацієнтів на ст.17, і передає його дослівно. Українською це звучить так: "Мр. Микола Гоголь, українець, замешканий у Москві, автор декількох комедій російських".


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2020 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал