Ціп’як неозброєний (бичачий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

• Неозброєний (бичачий) ціп'як ( Taeniarhynchus

saginatus) _ збудник теніаринхозу.

Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.

Морфологія. Статевозріла особина близько 5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-20 м), складається із 1000-2000 члеників.

Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 пігмен товані присоски. Шийка коротка і тонка.

Гермафродитний членик має дволопатевий яєчник.

Зрілі членики прямокутної форми, розміром 20-30 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3: 1-4: 1). Матка закритого типу, розгалужена у вигяді стовбура, від якого з кожного боку відходять17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць.

Кінцеві членики здатні до активного руху.

Яйця округлої форми, мають зародок - онкосферу з трьома парами гачків.

Зовнішня оболонка яйця тонка, безбарвна, у яєць, що виділилися, дуже швидко

руйнується.

Фіна типу цистицерк (Cysticercus bovi),

Життєвий цикл: неозброєний ціп'як -біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина

Локалізація в тілі остаточного хазяїна - тонкакишка.

Проміжний хазяїн _ велика рогата худоба.

Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину.

Інвазійна стадія _ цистицерк.

Розвиток фін в організмі людини неможливий.

Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації.

Клініка. Інкубаційний період - від 8 до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп'яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота, блювота, запаморочення, біль у животі, роздратованість, холецистит, панкреатит.

Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх. Лабораторна: гельмін тоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до 35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення

яєць за допомогою методу " липкої стрічки".

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яловичини.

Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітар-нопросвітня робота.