Особливості використання засобів фізичного виховання у роботі з ослабленими дітьми

Засоби фізичного виховання ослаблених дітей — загартовування, фізичні вправи (релаксаційні, ідеомоторні, дихальні, ритмопластичні, на координацію, в рівновазі, коригуючі), ігри (народні, спортивні), самомасаж (Булич, 1991; Пономарьов, 1989; Вайнбаум, 1991).
Кожний із засобів фізичного виховання справляє певну оздоровчу дію на організм дитини (див. табл. 4.1).
Фізичні вправи залежно від їх підбору, методики виконання та фізичного навантаження справляють різні загальну і спеціальну дії.
Загальна (неспецифічна) дія полягає в активізації процесів обміну, прискорення регенерації, котра сприяє видужуванню, попередженню ускладнень, удосконаленню емоційно-вольової сфери; спеціальна — у покращанні і відновленні постраждалих функцій або органів, чи у розвитку компенсацій.
В основі механізму загартовування лежать реакції (нейрогуморальні, рефлекторні та ін.) перебудови обміну речовин та вегетативних функцій у відповідь на дію фізичного фактора, спрямовані на адаптацію організму при збереженні його гомеостазу. В оздоровчій дії фізичних вправ В.Добровольський (1984) виділив чотири основних механізми: тонізуюча, або стимулююча дія; трофічна дія; формування компенсацій; нормалізація функцій.
Стимулююча дія обумовлена розпадом енергомістких біохімічних структур та виділенням енергії, відновленням енергетичного потенціалу, позитивною перебудовою функціональних систем кровообігу та дихання, нормалізацією гомеостазу, вегетативних реакцій та ритму діяльності внутрішніх органів та інших процесів.
Трофічна дія проявляється у загальній та спрямованій зміні обміну речовин у м'язах та внутрішніх органах. При цьому підсилюються процеси регенерації, прискорюється поглинання запального ексудату і відбувається зворотний розвиток запалення в цілому. Під дією нервової системи без зміни умов кровопостачання відбувається підсилення окисно-відновних процесів.
Компенсаторна дія полягає у підсиленні або перебудові пристосувальних реакцій, спрямованих на заміщення (тимчасове або постійне) втраченої або зміненої функції. При цьому фізичні вправи сприяють більш швидкій перебудові компенсацій, що виникають при патологічному процесі, забезпечуючи життєздатність ушкоджених систем. Нормалізація порушених функцій відбувається під впливом тренуючої дії фізичних вправ на опорно-руховий апарат і фізіологічні системи, котрі забезпечують м'язову роботу. Під дією фізичних вправ знімаються патологічні рефлекси, відновлюються і формуються нормальні умовно-рефлекторні реакції.
Загартовування — цілеспрямована дія на організм дитини природними засобами загартовування з метою підвищення рівня здоров'я шляхом формування механізмів адаптації до дії несприятливих температур повітря, води, атмосферного тиску, сонячної радіації. Немаловажний результат загартовування — виховання морально-вольових якостей, свідомості, відповідальності, стійкості, витривалості.

Принципи загартовування:
• відсутність активного патологічного процесу;
• підбір засобів загартовування з урахуванням індивідуальних особливостей дитини та вікових особливостей теплорегуляції;
• поступовість збільшення дозування холодових подразників як за температурою, так і за тривалістю дії;
• систематичність дії фактора загартовування;
• поєднання заходів загартовування з іншими засобами фізичного виховання;
• припинення загартовування за появи несприятливих реакцій

Засоби загартовування: повітряні та сонячні ванни, обтирання, обливання, душ, купання.
Необхідно враховувати специфічність відповідних реакцій, котрі розвиваються при загартовуванні та опірності організму, пряму залежність від їхнього фактора загартовування.
Оскільки охолодження — найбільш часта причина розвитку респіраторних захворювань, ускладнень та посилення захворювань, які має дитина, важливим є загартовування до холоду.
Повітряні ванни приймають, починаючи з температури 18—16 °С, поєднуючи їх із фізичними вправами та іграми. Заняття фізкультурою на свіжому повітрі в осінньо-весняний період найкраще відповідають вимогам загартовування школярів.
Водні процедури справляють сильнішу дію, тому починати їх рекомендується після повітряних ванн. Проводити регулярне систематичне загартовування за допомогою водних процедур в умовах школи не виявляється можливим, проте в роботу викладача фізичного виховання повинно входити формування у школярів як теоретичних, так і практичних знань, умінь і навичок загартовування.
Водні процедури розділяють на місцеві та загальні. Загальні водні процедури (душ, обливання й обтирання, ванни) проводять короткочасно з наступним розтиранням тіла насухо. Розпочинають загартовування з комфортної температури, через 2—4 дні її знижують на 1 °С, доводячи до 22—24 °С.
До місцевих дій належать ножні ванни, обливання стоп, умивання і вологе обтирання, починаючи з комфортної температури води (30—33 °С), поступово знижуючи її на 1 °С через кожні 2—4 дні.
Фізичні вправи* за ознакою оздоровчого і розвиваючого ефекту розподіляють на загальнооздоровчі, спеціально-оздоровчі (лікувальні), загально-розвиваючі, або стимулюючі та спеціально-розвиваючі.
Загальнооздоровчі вправи справляють загальний неспецифічний оздоровчий ефект і застосовуються при будь-якому захворюванні.
Спеціально-оздоровчі (лікувальні) вправи впливають безпосередньо на процес хвороби в організмі.
Загальнорозвиваючі, або стимулюючі вправи справляють розвиваючий ефект на усі функції організму, стимулюють фізичний розвиток, створюють базу для розвитку основних рухових якостей.
Спеціально-розвиваючі вправи розвивають окремі рухові якості: силу, швидкість, витривалість, гнучкість та інші, викликаючи в організмі специфічні зміни.

Для дітей, які мають відхилення у стані здоров'я, фізичні вправи використовуються у поданій вище послідовності. Вправи даних категорій — основний елемент змісту заняття фізкультурно-оздоровчої спрямованості. Завдяки ним досягається необхідна рухова активність, що забезпечує оздоровчо-розвиваючу дію на ослаблений організм.
У свою чергу загальнооздоровчі вправи поділяють на групи: динамічні циклічні; що формують та виправляють поставу; дихальні.
До динамічних циклічних оздоровчих вправ належать ходьба, біг, плавання, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, спеціально підібрані гімнастичні вправи із повторюваним циклом рухів та ін. Ці вправи легко дозуються за інтенсивністю, тривалістю застосування і добре порівнюються із можливостями організму. Вони діють на усі системи організму і головним чином на кровота лімфообіг, дихальну систему, стимулюють неспецифічні, загальні захисні сили організму. Для оздоровчого ефекту реакція організму на них повинна бути малою або помірною. Мала реакція: збільшення ЧСС до 120 уд-хв-1, з боку артеріального тиску — незначне підвищення або збереження попереднього рівня. Помірна реакція: діапазон ЧСС 120—150 уд-хв-1, при цьому систолічний тиск не повинен перевищувати 150 мм рт. ст.
Вправи, які викликають малу реакцію, використовуються при значному ослабленні здоров'я або для прискорення відновних процесів в організмі після фізичного або інтелектуального навантаження. Вони ліквідують в організмі процеси, характерні для стомлення, і є обов'язковим компонентом активного відпочинку. Тільки після адаптації організму дитини до малих навантажень, коли їхній оздоровчий ефект стає недостатнім, слід переходити до застосування вправ із помірним навантаженням.
У загальному руховому режимі ослаблених дітей фізичні вправи з малим фізіологічним навантаженням повинні займати якомога більше часу (з урахуванням загального стану). Бажано використовувати такі побутові навантаження: ходьба, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, біг на ковзанах у повільному темпі.
* Більш докладно фізичні вправи кожної категорії, що рекомендуються до використання в роботі з ослабленими дітьми, в тому числі у спеціальних медичних групах, наводяться наприкінці цієї глави.
Слід ураховувати, що застосування вправ, які викликають малу і помірну реакцію організму, недостатнє для розвитку рухових якостей до рівня, котрий відповідає безпечному рівню фізичного здоров'я.
Вправи, що формують і виправляють поставу. Правильну поставу, котра має велике значення для нормального функціонування як окремих систем, так і усього організму, створює комплекс фізичних якостей і навичок. Дуже важливо приділяти достатньо уваги формуванню постави в роботі з ослабленими дітьми, які відстають у фізичному розвитку, оскільки підсилення темпів росту на фоні неправильної постави може викликати ряд значних дефектів у кістково-м'язовій системі. Комплексна дія вправ повинна бути спрямована на ліквідування скривлень хребта за рахунок відновлення симетрії кісток таза і нижніх кінцівок, фізіологічних вигинів хребта; нормалізацію м'язового тонусу як глибоких м'язів спини, що безпосередньо формують положення хребта, так і зовнішнього " м'язового корсета". Високоефективними у корекції порушень постави є елементи плавання, особливо стилем брас, і комплекси вправ у воді.
Дихальні вправи справляють оздоровчу дію на дихальну, серцево-судинну, нервову системи, обмін речовин і практично усі функції організму. В ослабленому організмі дихальні функції значно знижуються, збільшуючи процес хвороби. Основні характеристики раціонального дихання, котрих намагаються досягти, займаючись дихальною гімнастикою, — вміння дихати повно при будь-якому типі дихання (грудному, черевному або діафрагмальному), ритмічно, особливо при поєднанні дихальних рухів із рухами тіла. Застосовуються вправи з довільною видозміною характеру або тривалості фаз дихального циклу, котрі розвивають носове, грудне, діафрагмальне та повне дихання, що покращують дренажну функцію дихальних шляхів.
Дихальні вправи поділяються на статичні (що не поєднуються з рухами кінцівок і тулуба) та динамічні (коли дихання поєднується з різними рухами). І ті й інші можуть виконуватися з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи). Застосування в дихальних вправах акценту на видиху, промовляння звуків, нахилів, поворотів сприяє більшій вентиляції легенів.
До загальнооздоровчих можна віднести і релаксаційні вправи, спрямовані на доцільне розслаблення м'язів, котрі контролюють чергування і поєднання напружень і розслаблень. У будь-якому патологічному процесі в організмі страждає і потребує зміцнення нервова система. Добре відомо, що стан спокою центральної нервової системи, відсутність зайвих подразників веде до мобілізації відновних процесів: нервова система володіє здатністю корегувати порушені функції організму. Сучасний спосіб життя, що характеризується медиками як стан хронічного стресу: надмірний обсяг інформації, в тому числі негативної, психічні перевантаження, нові технології (наприклад, комп'ютеризація навчального і виробничого процесів) — ставлять підвищені вимоги до індивідуума і диктують необхідність оволодіння навичками з профілактики та ліквідації стресового стану. Оволодіння вправами з розслаблення для дітей може створювати певні труднощі у зв'язку з відсутністю необхідного рухового досвіду і невмінням довільно управляти тонусом м'язів.

4.Особливості методик занять зі спеціальним медичним групам(з різними захворюваннями)

Основними завданнями фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, є:
- Зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку і загартовуванню організму;
- Підвищення функціонального рівня органів і систем, ослаблених хворобою;
- Підвищення фізичної та розумової працездатності;
- Підвищення імунологічної реактивності і опірності організму як засобів боротьби з аллергізаціей, провоцируемой простудними захворюваннями і наявністю вогнищ хронічної інфекції;
- Формування правильної постави, а при необхідності - її корекції;
- Навчання раціональному диханню;
- Освоєння основних рухових умінь і навичок;
- Виховання морально-вольових якостей;
- Виховання інтересу до самостійних занять фізичною культурою і впровадження їх у режим дня учнів;
- Створення передумов, необхідних для майбутньої трудової діяльності учнів.
Заняття зі школярами умовно діляться на два періоди: підготовчий і основний (М. Д. Ріпа та ін, 1988).
Підготовчий період зазвичай займає всю першу чверть. Його завдання: поступово підготувати серцево-судинну і дихальну системи і весь організм школяра до виконання фізичного навантаження; навчити учнів швидко знаходити і правильно вважати пульс, навчити елементарним правилам самоконтролю (судити про стан здоров'я по самопочуттю, характером сну, наявності апетиту, по різного ступеня стомлюваності на уроці фізкультури).
У перші 6-8 тижнів занять з учнями необхідні спеціальні (показані при кожному конкретному захворюванні) вправи, які повинні застосовуватися тільки у поєднанні з общеразвивающими. При підборі яких враховується характер захворювань, рівень функціональних можливостей, дані фізичного розвитку та підготовленості кожного учня.
У підготовчий період особливу увагу приділяється навчанню школярів правильному поєднанню дихання з рухом. Як правило, в ослаблених дітей переважає поверхневе грудне дихання. Тому на перших уроках їх необхідно навчати правильно дихати в положенні сидячи і стоячи, роблячи особливий акцент на участь в акті дихання передньої стінки живота. Необхідно привчати дітей робити вдих і видих через ніс, так як видих через ніс сприяє кращій регуляції дихання. Поєднання рухів з диханням треба навчати в повільному темпі. У першій чверті 50% всіх вправ проводиться у вихідному положенні лежачи і сидячи в повільному темпі. У вихідному положенні лежачи і сидячи в повільному темпі. Кожна вправа спочатку повторюється 3-4 рази, потім 6-8 разів.
Протягом першої чверті вивчаються індивідуальні особливості кожного школяра, його фізична підготовленість, психологічні особливості, здатність організму переносити фізичне навантаження уроку фізкультури.
Основний період за тривалістю залежить від пристосовності організму школяра до фізичних навантажень, від стану здоров'я, від пластичності і рухливості нервової системи.
У зміст уроків цього періоду поступово включаються всі загально-розвиваючі вправи, види легкої атлетики: метання малий м'ячів в ціль на дальність правою і лівою рукою, повільний біг, естафетний біг з відрізками від 10 до 30 м., стрибки в довжину і висоту з місця і з невеликого в 3-5 кроків розбігу; елементи спортивної гімнастики: танцювальні кроки, деякі виси і упори, вправи в рівновазі, індивідуальні стрибки через «козла»; рухливі ігри та елементи спортивних ігор. Всі вправи суворо дозуються залежно від індивідуальних особливостей організму.
Не слід проводити здвоєні уроки, у тому числі і по лижній підготовці, що передбачає проведення триразовим занять на тиждень тривалістю по 30 хв.

Висновки
1. Одним із провідних механізмів, які формують загальні характерні особливості організму при відхилень у стані здоров'я школярів, є знижена рухова активність. Вона може бути як у формі недостатності загальної суми активності, так і у вигляді обмеженості інтенсивних навантажень розвивального характеру.
При тривалому обмеження рухової активності у дітей спостерігається зниження рівня всіх життєвих функцій, погіршення або перекручення пластичних процесів, що супроводжуються розвитком атрофії і дегенеративних змін у тканинах і органах, погіршення гомеостазу і реактивності, зниження опірності і неспецифічної стійкості організму.
2. Останнім часом спостерігається виражений ріст нервово-психічних розладів школярів, погіршується стан психічної адаптації дітей та підлітків, що призводить до алкоголізації, тютюнопаління та наркоманії. Збільшується кількість школярів з декількома діагнозами.
3. Вивчення науково-методичної літератури, аналіз практичного досвіду використання засобів фізичної культури у заняттях з дітьми з відхиленнями у стані здоров'я дозволили встановити, що рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна, але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень.
Комплексне використання засобів, методів і форм організації занять з дітьми з ослабленим станом здоров'я не тільки сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової й фізичної працездатності, а й сприяє формуванню здоров'я особистості.

Джерела використаної літератури
1. Аухадеев Е.І., Галєєв С.С., Сафін М.Р. Уроки фізичного виховання у спеціальній та підготовчої медичних групах: Метод.пособіе. - М.: Висш.шк., 1986
2. Бальсевіч В.К. Фізична культура для всіх і для кожного. - М.: Фізкультура і спорт, 1988 - 208с
3. Брехман І.І. Введення у валеологію - науку про здоров'я. - М.: 1987
4. Булич Е.Г. Фізичне виховання в спеціальних медичних групах. - М: Вища школаД986г-255с
5. Бурухін С. Ф. Гімнастика - це дуже важливо / / Фізична культура в школі. 2000р, № 8. - С.10-12
6. Вайнбаун Я.С. ін Гігієна фізичного виховання і спорту: Навчальний посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / / Я.С. Вайнбаум, В.І. Коваль, Т. А. Родіонова - М: Видавничий центр «Академія», 2002р-240с
7. Велитченко В.М. Організація занять з учнями, віднесеними до спеціальної медичної групи / / Настільна книга вчителя фізичної культури / За ред. Л. Б. Кофмана. - М.: Фізкультура і спорт, 1998. - С.60-66
8. Велитченко В.М. Фізкультура для ослаблених дітей - 2-е вид. перераб. і доп. -М.: Фізкультура і спорт, 1989
9. Дитяча спортивна медицина / Під ред.С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущова - керівництво для лікарів, 2-е ізд.перераб.і доп. - М: Медицина, 1991 - 50-60с
10. Дубровський В.І. Валеологія. Здоровий спосіб життя. - М.: RETORIKA-A: Висш.шк., 1985
11. Дубровський В.М. Лікувальна фізична культура. - М.: Фізкультура і спорт, 1988.
12. Єрмолаєв Ю.А. Вікова фізіологія: Учеб. посіб. для студентів педагогічних вузів - М.: Висш.шк., 1985
13. Железняк Ю.Д., Петров П.К. Основи науково-медичної діяльності у фізичній культурі і спорті: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. закладів - М: Видавничий центр «Академія», 2002р, 264с
14.Забродіна Н.П. Робота зі спеціальними медичними групами / / Фізична культура в школі-2000-№ 6-с22-25
15. Кочеткова І.М. Парадоксальна гімнастика Стрельникової. - М.: Радянський спорт, 1989
16. Луткова І.М. Лікувальна фізична культура для студентів спеціальних медичних груп: Учеб.пособие (ПДПУ ім. В. Г. Бєлінського) - Пенза, 998г-39с.
17. Лікувальна фізична культура. Учеб. для інститутів фізичної культури / За ред. С.Н. Попова. -М: Фізкультура і спорт, 1988, -271с.
18. Натанзон Е. Ш. Тяжкий школяр і педагогічний колектив. - М.: Просвещение, 1984
19. Полтирев С.С., Русин В.Я. Внутрішні органи при фізичних навантаженнях. - М.: Медицина, 1987
20. Попов СВ. Валеологія в школі і вдома (про фізичне благополуччя
школярів). - СПб.: Союз, 1997
21. Ріпа М.Д. та ін Заняття фізичною культурою з школярами, віднесеними до спеціальної медичної групи / М.Д. Ріпа, В.К. Велитченко, С.С. Волкова; Під ред. М.Д. Ріпи - М.: Просвещение, 1988, -175с.
22. Сердюковская Г.М. Соціальні умови і стан здоров'я школярів. - М.:, 1979
23. Студенікін М.Я. Книга про здоров'я дітей. -М.: Медицина, 1982.
24. Сухарєв А.Г. Здоров'я і фізичне виховання дітей і підлітків. - М.: Медицина, 1991.

https://ua-referat.com