Умови надання відпусток

М. Карлівка 2011

Методичну рекомендацію розроблено Карлівським районним управлінням юстиції для застосування у роботі юрисконсультів, керівників підприємств, установ, організацій.

Зміст

1. Умови надання відпусток……………………………………………………4

2. Щорічна основна відпустка та її тривалість………………………….…….7

Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки….……….9

4. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей…………………9

Умови надання відпусток

Статею 79 Кодексу Законів про Працю України передбачено надання щорічних основної та додаткових відпусток повної тривалості у перший рік роботи працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Пункт 8 ч.7 ст.10 Закону України «Про відпустки» передбачає якраз такий випадок, а саме щорічна відпустка повної тривалості за бажанням працівника надається до закінчення 6-місячного терміну працівникам, які не використали його за попереднім місцем роботи повністю або частково і не отримали за нього грошову компенсацію.

Таким чином, працівник може отримати відпустку до закінчення 6-місячного терміну за наявності двох умов:

1) невикористаної відпустки (її частини) з попереднього місця роботи;
2) не отриманої компенсації за невикористану відпустку (її частину) при звільненні.

Але, як правило, відповідно до ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю, при звільненні працівнику в обов'язковому порядку виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.(такий порядок передбачений ст. 81 КЗпП України.)

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Відповідно до ст. 6 Закону про відпустки інвалідам I та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Особам у віці до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу, тобто по 2 календарних дня відпустки за кожен відпрацьований місяць. Слід нагадати, що тимчасовими працівниками вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а при заміщенні тимчасово відсутніх працівників - до 4 місяців.

Що стосується сезонних працівників, то вони приймаються на роботу на період сезону спеціальних робіт. Перелік таких сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278, згідно з якім до таких видів робіт і галузей віднесені:

- лісова промисловість та лісове господарство;

- торф'яна промисловість;

- сільське господарство, переробні галузі промисловості (робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції, цукрової галузі, первинне виноробство);

- санаторно-курортні установи і установи відпочинку.

Працівникам-надомникам (місце роботи у яких удома) відпустки надаються на загальних підставах відповідно до вимог Закону про відпустки (див. лист Мінпраці від 15.05.2008 р. № 105/13/116-08).

Щорічна основна відпустка та її тривалість

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
(частина шоста статті 6 в редакції
Закону України від 02.11.2000 р. N 2073-III)
Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою, за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки

Працівник у разі звільнення має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі переведення працівника на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією за умови, що тривалість наданої за робочий рік щорічної і додаткових відпусток становить не менше ніж 24 календарних дні. При цьому під додатковими маються на увазі лише відпустки, передбачені пунктом 1 статті 4 Закону України «Про відпустки», а не інші додаткові відпустки, наприклад у зв’язку з навчанням, оскільки щорічні основна та додаткові відпустки надаються за робочий, а не календарний рік.

Слід зазначити, що особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток або їх частини грошовою компенсацією не допускається.

Також, і грошова компенсація за невикористані дні соціальної відпустки виплачується лише в разі звільнення, тобто застосувати ст. 24 Закону України «Про відпустки» недоцільно, оскільки, відповідно до даної статті грошова компенсація виплачується за умови, що що тривалість наданої за робочий рік щорічної і додаткових відпусток становить не менше ніж 24 календарних дні, а відпустка одинокій матері є соціальною.

У разі, коли працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось при­чин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення ди­тиною 18-річного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону України “Про відпустки”.

Законо­давством не передбачено терміну дав­ності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.