Написання сценаріїв у командній оболонці

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Сценарій оболонки — це послідовність команд, розрахована для багаторазового вжитку. Зазвичай для виконання цієї послідовності назву сценарію вводять у командному рядку. Сценарії також можна застосувати для автоматизації задач, використовуючи можливості інструменту cron. Ще один приклад — завантаження та зупинка систем UNIX, під час яких у спеціальних сценаріях визначаються набори демонів та служб, які потрібно запустити або вимкнути.

Аби створити сценарій, відкрийте новий порожній файл у вашому улюбленому редакторі — vim, emacs, gedit, kate чи будь-якому іншому. Можливо, ви захочете використовувати багатші на можливості vim чи emacs, оскільки вони, наприклад, можуть бути налаштовані таким чином, щоб розпізнавати та підсвітлювати синтаксис оболонки, що допоможе уникати помилок, які часто роблять початківці — як, наприклад, пропуск дужок чи розділювачів.

Введіть команди UNIX в новий порожній файл — так само, як ви вводите їх у командному рядку. Як було сказано в попередньому розділі (див параграф 1.3), команди можуть бути функціями оболонки, вбудованими командами оболонки, командами UNIX чи іншими сценаріями.

Дайте своєму сценарію зрозумілу назву, яка підказуватиме, що він робить. Переконайтеся, що нова назва не конфліктує з наявними командами. Задля впевненості в тому, що плутанини не буде, назви сценаріїв часто закінчують на.sh; та навіть у такому випадку буває, що в системі є сценарій із такою назвою. Перевірте це за допомогою? which,? whereis та інших команд, призначених для пошуку інформації про програми та файли:

В цьому прикладі ми використовуватимемо вбудовану команду echo, аби повідомляти користувача про те, що ми збираємось робити. Наполегливо радиться робити це, щоб користувачі не нервувались, буцімто «сценарій нічого не робить». Ми повернемось до питання інформування користувача в розділі 8.

Введіть і собі цей сценарій. Було б непогано створити каталог ~/scripts для того, щоб зберігати там усі ваші сценарії. Додайте цей каталог до вмісту змінної оточення PATH:

Якщо ви тільки-но розпочали знайомство з bash, використовуйте текстовий редактор, котрий застосовує різні кольори для різних конструкцій оболонки. Підсвічування синтаксису підтримується vim, gvim, (x)emacs, kwrite та багатьма іншими редакторами; перевірте документацію вашого улюбленого редактора щодо цього.