Теорія) Охарактеризуйте технологія виховання в дітей культури мовленнєвого спілкування, розроблену С. Хаджирадєвою.

Проблему формування культури мовленнєвого спілкування досліджу­вала С, Хаджирадєва. Культура мовленнєвого спілкування розглядаєть­ся нею як інтегроване поняття, яке включає соціально-моральні норми поведінки і культури мовлення, сензитивним періодом для ЇЇ формування є старший дошкільний вік. Структура культури мовленнєвого спілкування дошкільників складається з правильності мовлення, кому­нікативної доцільності та якості мовлення (точності, виразності, багат­ства, мелодійності, ясності), мовленнєвого етикету (лексичного набору формул мовленнєвого етикету; розгортання формул мовленнєвого етике­ту шляхом звертань та мотивування; відповідності жестів, міміки, інтона­цій правилам та нормам мовленнєвого етикету); невербальних засобів спілкування, емоційно-вольових виявів. Дітям пропонували вправи, які містили зразок лексико-граматичного оформлення висловлювання, -формули мовленнєвого етикету для конкретних ситуацій спілкування. Педагогічними умовами організації навчання мовленнєвого етикету при цьому виступили: наявність адекватного розвивального мовленнєвого середовища, позитивних стимулів спілкування і використання дитиною формул мовленнєвого етикету, поетапне засвоєння формул мовленнє­вого етикету, засвоєння невербальних форм спілкування відповідно до норм і правил етикету; комунікативно-ситуативний підхід до навчання дітей мовленнєвого етикету; позитивний приклад дорослих; добір ко­мунікативних ситуацій за тематичним принципом; взаємозв’язок вер­бальних і невербальних засобів спілкування.

У дослідженні установлені деякі закономірності і тенденції засвоєння дітьми дошкільного віку мовленнєвого етикету: формування культури мовленнєвого спілкування залежить від ступеня засвоєння дітьми формул мовленнєвого етикету; темпи засвоєння мовленнєвого етикету залежать від характеру навчання, вони значно підвищуються, якщо застосувати комунікативно-ситуативний підхід до організації мовленнєвих ситуацій спілкування, та наявності позитивної мотивації спілкування; використання дітьми ввічливих формул мовленнєвого етикету значно активізується, якщо вони обумовили потреби дітей в повсякденному спілкуванні як з дорослими, так і з дітьми.

16. Доведіть, що принцип «комунікативної спрямованості навчання дітей рідної мови» є провідним в дошкільній лінгводидактиці. (Див. 8 питання

18. СИСТЕМА КРИТЕРІЇВ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ І МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Із великої кількості спеціальної літератури з питань психоло­гічної діагностики залучають у науковий обіг найрізноманітніші показники, починаючи від антропометричних, біологічних, дерматогліфічних і закінчуючи тими, що важко описати експертни­ми оцінками. Розмаїття і маса експериментальних діагностичних методик, що стосуються психомоторики, інтелекту, особистості, дцс змогу зібрати багато даних, за якими кожна людина істотно відрізняється одна від одної. Таким чином, ці численні дані, отри­мані нелегкою працею, можуть викликати тільки одну репліку " ІІу і що далі? " Доволі часто одержана діагностична інформація не дає й найменшої уяви про те, як скласти консультаційну і ко­лекційну програми для індивідуальної характеристики дитини.

У системі наукового дослідження " виручають" різні форми статистичного аналізу, в яких індивідуальні дані використовують для знаходження чогось загального. Проте для практичного пси­холога в дитячому садку, для вихователя, для батьків на консультаціях метою є не знаходження загального " за рахунок" втрати Інтересу до окремого, а навпаки - ухвалення рішення з приво­ду конкретної індивідуальної характеристики процесу зростання дитини. У мовному розвитку спостерігаємо аналогічну картину розширення діагностичних показників, що характеризують мов­чання, яке розуміють діти, активну мову, її лінгвістичні пара­метри звукової і граматичної правильності, лексичне наповнення мови тощо. Будучи важливими, ці параметри часто залишають поза увагою причинність обстежуваної картини розвитку дитини, не даючи змоги проектувати програму мовної корекції і допомоги маляті. Звідси випливає необхідність інтеграції показників, по­шуку індикатора, що міг би практично прийнятно (просто і швид­ко) характеризувати загальну та вихідну картину в діагностиці комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини. Спробуємо визна­чити обстежуване явище через аналіз мовного спілкування.

Змістовна характеристика будь-якої сфери психічного (у да­ному разі - комунікативно-мовленнєвої) може бути найточніше виявлена в умовах довірливих стосунків дитини та дорослого. А саме ця сфера дуже важлива при діагностиці особистості як суб'єкта діяльності. Зазначена умова є найголовнішою, оскільки забезпечує отримання діагностичної інформації про мовленнєвий розвиток дитини. З огляду на те, що дані про психічний розвиток дошкільників одержують, реалізуючи діяльнісний підхід, необхід­но пам'ятати, що всі діагностичні завдання здійснюють у системі " дитина—дорослий", " дитина-дитина", " дитина—діти". Успішність діяльності залежить від того, наскільки її зміст відповідає емоцій­ній спрямованості людини. Відомо, що спілкування належить до найважливіших соціальних потреб, завдяки спілкуванню дитина засвоює людський досвід, у тому числі мовний. У зв'язку з цим можна сказати, що мовленнєвий розвиток особистості здійснюєть­ся лише у сфері емоційно значущих стосунків, що виявляються у спілкуванні. Емоційні реакції дитини, реалізучись у комунікації, споконвічно проливають світло на загальну картину мовленнєвого становлення.

Спробуємо визначити інтегративну суть обстежуваного явища через аналіз змісту мовленнєвої діяльності. Комунікативна діяль­ність сприяє засвоєнню як норм людських стосунків, так і тех­нічних, " предметних", способів взаємодії. Це дає змогу з'ясувати закономірності та безперервний зв'язок у виникненні всіх новоут­ворень, що характеризують мовленнєвий розвиток дитини.

20.Проаналізуйте сучасні дослідження з проблеми формування у дітей комунікативної компетенції