Калію тіоціанат

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Калію тіоціанат

Похідні карбону (ІІ) – це монооксид карбону, сульфід карбону(ІІ), ціанідна кислота: СО, CS, HCN.

В молекулі оксиду карбону(ІІ) СО, як і в ізоелектронній їй молекулі N₂, є потрійний зв’язок. Оскільки будова молекул СО і N₂ аналогічна, то подібні їх фізичні властивості: низькі температура плавлення, температура кипіння, погано розчинні у воді.

Утворюється СО при згорянні С в недостатній кількості кисню або в результаті взаємодії СО₂ з розжареним вугіллям:

В звичайних умовах СО – хімічно інертна сполука. При нагріванні проявляє відновні властивості, що широко застосовується в пірометалургії:

При 700°С оксид карбону (ІІ) згоряє синім полум’ям, виділяючи велику кількість тепла:

При опроміненні або в присутності каталізатора СО взаємодіє з хлором, утворюючи оксохлорид COCl₂:

Фосге́ н (діхлорангидрід вугільної кислоти COCl₂) - безбарвна газоподібна речовина із запахом прілих фруктів або сіна. Також для позначення використовують такі синоніми: карбонілхлорид, хлорокис вуглецю.

Густина фосгену при температурі 20 °C - 1, 4 кг/м3 (при температурі 8, 2 °C конденсується в безбарвну рідину); має велику летючістю навіть при низьких температурах повітря; добре розчинний в органічних розчинниках (наприклад, в бензині, ксилолі, толуолі), погано — у воді, не розчинний — в жирах і маслах.

Оскільки фосген майже не гідролізуєтся парами води, концентрація речовини, створена в повітрі, помітно змінюється лише через тривалий час. Разом з тим фосген енергійно реагує з аміаком (реакція використовується для швидкого виявлення витоків речовини - тампон, змочений розчином аміаку, у присутності фосгену починає виділяти білий дим).

Фосген володіє задушливою дією (що зумовило застосування речовини як бойовий отруйливий засіб в ході Першої Світової війни 1914-1918 років). Отруйний тільки при вдиханні пари. Перші виразні ознаки отруєння з'являються після прихованого періоду від чотирьох до восьми годин (спостерігалися навіть періоди в 15 годин).

Небезпечна концентрація фосгену для людини - 0, 005 міліграма на літр, смертельна - від 0, 1 до 0, 3 міліграма на літр (при дії протягом 15 хвилин). При концентрації 5 міліграм на літр смерть наступає протягом двох-трьох секунд.

Контакт фосгену з легеневою тканиною викликає порушення проникності альвеол і швидко прогресуючий набряк легенів, що веде до сильної задухи, болісного тиску в грудній клітині і збільшення ритму дихання від 18-20 (норма) до 30-50 і навіть 60-70 на хвилину. Отруєння легкої і середньої тяжкості протікають у вигляді токсичного бронхіту, у важчих випадках виникають також нервово-психічні розлади (афектні порушення, галюцинації, оглушення, у ряді випадків - рухове збудження). Наслідком повторних гострих отруєнь можуть бути астенія, плеврит, пневмонія, хронічний бронхіт, надалі - бронхоектази, абсцес, гангрена легенів.

Антидоту (протиотрути) не існує. Як захист служить протигаз.

Вперше фосген отримав 1812 року англійський фізик і хімік Гемфрі Деві.

Фосген утворюється при окисленні хлороформу киснем повітря під дією світла.

У промисловості отримують нагріванням СО з Cl2 в присутності вугілля.

В лабораторії може бути легко отриманий несильним нагріванням суміші CCl4 та SO3 (або олеумом):

Дуже активний в багатьох реакціях приєднання, завдяки цьому активно використовується в органічному синтезі (фосгенування). Застосовується для отримання ряду фарбників.

Молекула СО може вступати в якості ліганду в різних комплексах. При цьому за рахунок незв’язуючої електронної пари карбону вона проявляє s-донорні, а за рахунок вільних p^розр.-орбіталей - p-акцепторні властивості.

Аналогічно молекулі СО побудований ізоелектронний їй ціанід-іон CN^-.

За хімічною природою ціаніди можуть бути основними і кислотними. Так, при гідролізі іонний ціанід NaCN утворює лужне середовище, а ковалентний JCN – дві кислоти:

Молекула гідроген ціаніду HCN має лінійну структуру:

Перший ізомер є стійким, так як ефективні заряди на атомах мають менше значення, ніж в другому ізомері. Гідроген ціанід змішується з водою у будь-яких співвідношеннях. Його водний розчин – дуже слабка кислота, яка називається синильною або ціанідною (К=7, 9× 10^-10).

Будучи похідними С(ІІ), ціаніди проявляють відновні властивості. Так, при нагріванні їх розчинів вони поступово окиснюються киснем повітря, утворюючи ціанати:

а при кип’ятінні з сіркою – тіоціанати (роданіди):

Ціаніди отримують відновленням карбонатів вугіллям при нагріванні:

В техніці отримують HCN при нагріванні суміші CO і NH₃:

У промисловості отримують нагріванням СО з Cl2 в присутності вугілля.

В лабораторії може бути легко отриманий несильним нагріванням суміші CCl4 та SO3 (або олеумом):

англійське — PG-Mixture (у суміші з хлорпікрином).

французьке — Collongite (у суміші з четиреххлорістим оловом).

Аналогічно молекулі СО побудований ізоелектронний їй ціанід-іон CN^-.

Молекула гідроген ціаніду HCN має лінійну структуру:

При нагріванні ціанідів малоактивних металів (AgCN, Hg(CN)₂) до 350-400°С утворюється диціан (CN)₂: