Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Фонетика






Класична латинська мова збереглася тільки в писемних па­м’ятках. Тому поняття фонетика, вимова, звук стосовно латин­ської мови є умовними. У таблиці алфавіту подається традиційна вимова, яка дійшла до наших часів завдяки тому, що латинська мова як навчальний предмет не припиняла свого існування.

АЛФАВІТ

Латинський алфавіт складається з 24 літер 1.

 

Написання Назва Вимова Приклад Транскрипція
A a a а actum— дія, діяння [актум]
B b бе б bis— двічі [біс]
C c це ц, к Cicero Цицерон consensus— згода [ціцеро] [консенсус]
D d де д debttum борг [дебітум]
E e є є edictum— едикт, розпорядження [едіктум]
F f еф ф fortuna— щастя, доля [фортуна]
G g ге г gloria— слава [глоріа]
H h га X ЧИ українська г homo— людина [хомо]
і і, й initium— початок; ius— право [ініціум] [йус]

1 У деяких підручниках латинської мови наводиться алфавіт, що скла­дається з 25 букв. Для позначення нескладового i у XVI ст. була введена при­голосна літера j. У різних словниках і виданнях римських авторів можна зустріти різне написання одного й того самого слова, наприклад iudex і judex. При користуванні латинсько-українським словником слід з’ясувати, чи зас­тосовується у ньому літера j. Нами прийнята система з нескладовим i.


K k ка к Kalendae— календи [календе]
L l ель л’ legittmus законний [л’егітімус]
M m ем м memoria— пам’ять [меморіа]
N n єн н nota— знак, позначка [нота]
O o     octavus— восьмий [октавус]
P p пе п patria— батьківщина [патріа]
Q q ку к querela— судова скарга [кверел’а]
R r ер р Romanus— римський [романус]
S s ес С, 3 strictus— суворий; causa— причина [стріктус] [кауза]
T t те т tribunal— трибунал, поміст для суддів [трібунал]
U u у у universttas спільність, сукупність [універсітас]
V v ве в victoria— перемога [вікторіа]
X x ікс кс lex— закон [л’екс]
Y y іпсилон і syngrapha— боргова розписка [сінграфа]
Z z зета   gaza— скарбниця [газа]

§ 2. ВИМОВА ГОЛОСНИХ І ДИФТОНГІВ

Голосним звукам відповідають літери a, e, і, o, u, y. Звуки [a], [o], [u] вимовляються як українські [а], [о], [у]. Наприклад: arma [арма] — зброя, orator [оратор] — оратор, urbanus [урбанус] — міський.

Буква е вимовляється як [е], наприклад: edictum [едіктум] — едикт.


Буква і, що стоїть перед голосною на початку слова або між голосними, вимовляється як [й], в інших позиціях як [і], наприк­лад: iunior [йуніор] - молодший, debî tum [дебітум] - борг.

Буква y вимовляється як [і] і вживається у словах грецького походження, наприклад: gyrus [гірус] - коло.

У латинській мові існує 4 дифтонги (двоголосні): ae, oe, au, eu. Дифтонги вимовляються у таким чином:

ae - [е], наприклад: aes [ес] - мідь;

oe - [е], наприклад: poena [пена] - покарання;

au - [ау]; eu - [еу].

У двох останніх дифтонгах звук [у] короткий, наголос падає на перший звук, наприклад: aurum [аурум] - золото, Europa [еуропа] - Європа. У випадках, коли необхідно прочитати окремо голосні що входять у дифтонги, над однією з них ставиться тре-ма: a¸ r [аер] - повітря.

§ 3. ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ І БУКВОСПОЛУЧЕНЬ

Буква c у класичній латині вживалася тільки для позначення звука [к]. В IV-V ст. н е. перед звуками [e], [i] вона почала ви­мовлятися як [ts], що відповідає українському звуку, який позна­чається літерою ц. При традиційній вимові літера с читається як [ц], якщо вона стоїть перед e, і, y, ae, oe, і як [к] в інших позиці­ях, наприклад: ceterum [цeтерум] - утім, civis [цівіс] - грома-дянин, cytus [цітус] - клітина, caecus [цекус] - сліпий, coetus [цетус] - збори, color [колор] - фарба, factum [фактум] - дія.

Буква l вимовляється м’яко [л’], наприклад: locus [л’окус] -місце.

Буква q вживається тільки у сполученні з u і вимовляється як [кв], наприклад: quinque [квінкве] - п’ять.

Буква s, що стоїть між голосними і між голосним та приго­лосними n або m, вимовляється як [з], в інших позиціях як [с], наприклад: casus [казус] - випадок, fraus [фраус] - обман.

Буква x вимовляється як [кс], наприклад: felix [фелікс] -щасливий.

Буква z вимовляється як [з] і вживається у запозичених сло­вах, наприклад: gaza [газа] - скарбниця.

Буквосполучення ngu перед голосними вимовляється як [нгв], наприклад: lingua [лінгва] - мова.


Буквосполучення ti у позиції перед голосними вимовляється як [ці], після приголосних s, t, x вимовляється як [ті], наприклад: ratio [раціо] - розум, bestia [бестіа] - звір.

Наступні буквосполучення зустрічаються тільки у словах грець­кого походження: ch вимовляється як [х], ph - як [ф], rh - як [р], th - як [т], наприклад: chaos [хаос] - хаос triumphus [тріумфус] -тріумф, rhetor [ретор] - оратор, thema [тема] - тема

§ 4. ДОВГОТА І КОРОТКІСТЬ ЗВУКІВ. НАГОЛОС

Голосні латинської мови можуть бути довгими і короткими, що має велике значення для правильної постановки наголосу. У навчальних посібниках, словниках і т. д. для позначення довго­ти і короткості використовуються відповідно надрядкові знаки " і -, що ставляться над голосними, наприклад: а, а.

У нашому підручнику довгота і короткість позначається тільки у випадках, коли це необхідно для постановки наголосу, для визначення значення і граматичної форми слова.

Наголос у латинських словах падає на другий склад від кінця слова, якщо він довгий, переходить на третій склад, якщо дру­гий склад короткий. На останній склад і далі ніж на третій склад від кінця слова, як правило, наголос не падає.

Отже, для правильної постановки наголосу необхідно з’ясу­вати, який склад є довгим, який коротким.

Довгий склад утворюють довгі голосні.

Дифтонги від природи довгі: europaeus - європейський.

Голосний довгий, якщо він стоїть перед двома чи більше при­голосними і перед x, z (виняток становлять приголосні p, b, t, d, c, g у сполученні з l чи r): argumentum - аргумент, доказ; codicillus -кодиціл, додаткове заповідальне розпорядження.

Короткий склад утворюють короткі голосні.

Голосний, що стоїть перед голосним: praesumptî o - презум-ція, припущення.

Голосний, що стоїть перед сполученням приголосного з h (в грецьких словах): chirogrâ phum - боргова розписка.

Довгі за природою голосні другого складу ми не будемо по­значати ніякими знаками: advocatus - адвокат, natura - приро­да; testator - заповідач.

Коротки за природою голосні другого складу позначаються знаком короткості: civî tas - громодянство, держава; duodê cim -дванадцять; defendê re - захищати.


Вправи для читання ____________________________________

1. Mens - розум; libertas - воля; ego - я; deposî tum - де­позит, річ, віддана на збереження; necessarius - необхідний; error - помилка.

2. Ius - право; iniuria - несправедливість; iudex - суддя; vita - життя; punire - карати; privatus - приватний; fides -віра; довіра; iudicium - суд; рішення; Gaius - Гай.

3. Lyra - ліра; syllabus - список; заголовок судових рішень; mysterium - таємниця; synodus - синод.

4. Praetor - претор; foedus - союз; oeconomia - правильне господарство; saecû lum - рід, століття; Graecia - Греція; poeta - поет; auditorium - зал судових засідань; coemptio -купівля; auxilium - дотація; neutrum - середній.

5. Causa - причина; Caesar - Цезар; consensus - угода, tunc - тоді; collegium - колегія; culpa - провина; scire - зна­ти; credî tor - кредитор; ecclesia - збори; церква; suicidum -самогубство; curator - опікун; crimen - злочин; caput - голо­ва; et cetê ra - і так далі; coelum - небо; custodia - охорона; centum - сто; carcer - в’язниця; Cyprus - Кіпр; credo - сим­вол віри, переконання; consul - консул.

6. Anî mal - тварина; difficî lis - важкий; consultum - рада; legitî mus - законний.

7. Cоlloquium - розмова, співбесіда; quasi - начебто, май­же; quaestor - слідчий; quadrû pes - чотиринога тварина; quando - коли; quattuor - чотири; quantum - скільки; aquaeductus - водопровід.

8. Mensis - місяць; basis - основа, підґрунтя; usus - кори­стування; status - стан; risus - сміх; rustî cus - сільський; sensus - сенс; absolvê re - виправдовувати.

9. Lex - закон; codex - стовбур, книга; exemplar - зразок; vox - мова, голос; rex - цар; examinare - випробувати.

 

10. Zona - пояс; zephyrus - зефір, західний весняний вітер; zodiâ cus — зодіак.

11. Sanguis - кров; bilinguis - двомовний; unguis - ніготь.

12. Iurisdictio — юрисдикція; lectio - урок; читання; licentia - можливість; право; conditio - умова; mixtio - змішу­вання; sanctio - непорушний закон, договірна стаття; Attius -Аттій (римське ім’я); ignorantіа - незнання; scientia - знання, iustitia - правосуддя.


13. Thesis - положення; charta - папір; rhetorî ca - мистецт­во красномовства; theatrum - театр; philosophia - філософія; schola - школа; authentî cus - справжній; thermae - теплі або купальні джерела; phantasia - уява, ідея, думка.

14. Arbî ter, philosô phus, Gaius, rector, decanus, professor, victoria, iustitia, fortuna, respublî ca, orator, alî bi, interdictum, latinus, ius Romanum, ius civile, ius publî cum, ius privatum, ius gentium, codex Gregorianus, Fragmenta Vaticana, Iulii Pauli sententiarum ad filium libri quinque, collatio legum Mosaicarum et Romanarum, corpus iuris civilis, leges Duodê cim tabularum, ad edictum, lex Romana Burgundiorum de iure pontificio, Marcus Tullius Marci filius Corneliana Cicê ro.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.