Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання.

У ході виконання різних видів діяльності у 3-4 роки формується спостереження – цілеспрямоване сприймання, що будується за певними правилами. Поступово педагог учить дитину постановці цілей спостереження і контролю за процесом їх досягнення. вже у середньому дошкільному віці продуктивна діяльність передбачає цілеспрямоване спостереження, яке дорослий організовує у такому порядку:

v предмет сприймається в цілому;

v виділяються його головні частини, визначаються їх власти- вості (форма, величина й ін.); • встановлюються просторові взаємозв’язки частин (вище, ниж- че, справа, зліва);

v розрізняються дрібні деталі та визначається їх просторове співвідношення з основними частинами;

v повторне цілісне сприйняття предмету.

На розвиток спостереження впливає зростання допитливості дитини, яку у 4–5 років називають «чомучкою». Її пізнання стає позаситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає відкривати нове в знайомих об’єктах: квітка не просто червона, запашна, а в’яне, якщо її залишити без води; чашка не лише біла, велика, але й розбивається, якщо впаде. У старшого дошкільника спостереження набуває дослідницької спрямованості, проводиться з метою встановлення чогось для дитини невідомого. Дошкільник може систематично спостерігати за процесами у природі. Постановці та збереженню мети спостереження сприяє формулювання її за допомогою мови. Постановці та збереженню мети спостереження сприяє формулювання її за допомогою мови. Спостерігаючи за різними предметами, вирізняючи їх ознаки, дитина намагається осмислити їх з позицій свого досвіду. Мова допомагає осмислити найважливіші якості предмета. Процес інтерпретації сприйманого набуває варіативності та гіпотетичності. Наприклад, відомий дошкільникові предмет або ситуація знаходять послідовні інтерпретації.

¨ Ось як дві дитини описали іграшку з невизначеним зовнішнім виглядом:

Юля Є.(4; 3): Це барабашка, вони всі такі. У цього зелені вуха, тверді, страшні очки. Він весь кошлатий. Це щоб легше лякати було. Лапки бовтаються на мотузках. Він весь сіренький

Антон Д.(5): Схожий на їжачка. Він теж кошлатий. Інколи чорненький, вушка зелені. Голова вся біла. Очі є. Вони всередені жовті і чорні.

Зовні іграшка залишається незмінною, але сприймане переосмислюються у кількох варіантах, зв’язуючись з різним змістом життєвого досвіду дітей. У цьому випад- ку іграшка слугує опорою в актуалізації уявлень та в їх оригінальній структуризації у зв’язку з даною ситуацією.