Нормування та вимірювання рівнів шуму та вібрації

Шум. Основна ціні, нормування шуму на робочих місцях - встановлення допустимих рівнів шуму, які при щоденному впливі протягом всього робочого дня і протягом багатьох років ні: можуть викликати суттєвих захворювань організму люди-ми і не заважають його нормальній трудовій діяльності.

Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентуються за ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ " Шум. Общие требования безопасности". Цей стандарт також встановлює класифікацію шуму, вимоги до шумових характеристик і до захисту від шуму на робочих місцях.

За характеристиками спектру шум підрозділяється на широкосмуговий з безперервним спектром шириною більше однієї октави і тональний, в спектрі якого є виражені дискретні тони.

За часовими характеристиками шум підрозділяють на постійний, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5, 0 дБА при вимірах на часовій характеристиці " повільного" шумоміра; непостійний, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі більше ніж на 5, 0 дБА при вимірах на часовій характеристиці " повільного" шумоміра.

Непостійний шум підрозділяється на той, що коливається в часі, рівень звуку якого безперервно змінюється в часі; переривчастий, рівень звуку якого змінюється ступенево (на 5, 0 дБА і більше), причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень залишається постійним, становить 1, 0 с і більше; імпульсний, який складається з одного чи кількох звукових сигналів, кожен тривалістю менше 1, 0 с.

Застосовують два методи нормування шуму:

- за граничним спектром, дБ;

- інтегрального показника рівня звуку, дБА.

Метод нормування за граничним спектром застосовують при нормуванні постійних шумів. При цьому нормую^ть рівні звукового тиску (РЗТ) в октавних смугах із середньо геометричними частотами. Октавою називається смуга частот, в якій верхня гранична частота fв два рази більше нижньої f_н, тобто fв =2 f_н. Середня частота октавної смуги визначається як середньо-геометричне із значень граничних частот

, (11.17)

Сукупність нормативних РЗТ для дев'яти октавних смуг називають граничним спектром. Для різних робочих місць в залежності від характеру трудової діяльності приймають різні значення граничного спектру (ГС). Наприклад, ГС = 80. Цифра 80 означає допустимий РЗТ в октавній смузі з середньо-геометричною частотою 1000 Гц.

Другий метод - нормування інтегрального (по всьому діапазону частот) рівня шуму, виміряного за шкалою А шумоміра. Цей показник називають рівнем звуку (РЗ) і вимірюють в дБА. Шкала А шумоміра використовується для оцінки постійного та непостійного шуму, то відповідають приблизно лініям рівної гучності (рис. 11, 1). Рівень звуку пов'язаний із граничним спектром залежністю: L = ГС+5 дБ, дБА.

Рис 11.1. Криві рівної гучності

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот і рівні звуку на робочих місцях для широкополосного постійного та непостійного (крім імпульсного) шуму наведені в табл. 11.1.

У відповідності з ГОСТ 12.1.003-83 допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку на робочих місцях слід приймати: для широкосмугового - за табл. 11.1; для непостійного – на 1 дБ менше значень, вказаних в табл. 11.1; для шуму, який і утворюється в приміщеннях установками кондиціювання повітря, вентиляцією і повітряним опаленням, - на 5 дБ менше значень, вказаних в табл. 11.1.

Крім ГОСТ 12.1.003 83 існують різні нормативні документи, які обмежують рівні шуму. Так, рівень шуму, який створюється підприємствами на території житлової забудови, обмежується санітарними нормами СН-245-71, нормування шуму в житлових будинках та будівлях загального користування проводиться у відповідності із санітарними нормами СН-872-70. Шум на робочому місці є допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску в усіх октавних смугах спектру цього шуму чи рівні звуку нижче допустимих значень.

Звуковий тиск та інтенсивність звуку є характеристиками звукового поля у визначеній точці простору і не характеризують безпосередньо джерело шуму. Характеристикою безпосередньо джерела шуму є його звукова потужність.

Таблиця 11.1