Іменник (nomensubstantĪvum). Загальні Відомості

Іменники у латинській мові можуть бути чоловічого, жіночого або середнього роду. У словниках рід іменника зазначається скорочено початковою літерою прикметника – назви роду:

Чоловічий рід (genus masculī num) – m

Жіночий рід (genus feminī num) – f

Середній рід (genus neutrum) – n

Рід іменника визначають як за його значенням, так і за закінченням Nom. sing. За значенням до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, назви рік, місяців, народів, вітрів. Іменниками жіночого роду є назви осіб жіночої статі, назви країн, міст, островів і дерев. За значенням до середнього роду належать невідмінювані іменники (Cacao – какао, Gummi – камедь, Ginseng – женьшень тощо).

Як визначається ґраматичний рід іменника за закінченнями його називного відмінка, мова піде при вивчені відмін іменників.

Іменники у латинській мові вживаються в однині (numě rus singulā ris) і в множині (numě rus plurā lis), змінюються за відмінками (casus):

Nominatī vus (Nom.) – Називний хто? що?

Genetī vus (Gen.) – Родовий кого? чого?

Datī vus (Dat.) – Давальний кому? чому?

Accusatī vus (Acc.) – Знахідний кого? що?

Ablatī vus (Abl.) Орудний ким? чим?

Місцевий де? в чому?

Vocatī vus (Voc.) – клична форма (вживається стосовно живих осіб)