Futurum I indicative active

Дієслово eŏ, iī, ī tum, ī rĕ – іти

NB! Від дієслова ео за допомогою різних префіксів

утворюється ряд дієслів:

Ab – eō, ab – ī rĕ – піти

Ad – eō, ad – ī rĕ – підходити, звертатися

Ex – eō, ex – ī rĕ – виходити

In – eō, in – ī rĕ – заходити

Inter – eō, inter – ī rĕ – гинути

Per – eō, per – ī rĕ – гинути

Praetĕ r – eō, Praetĕ r – ī rĕ – проходити (мимо) тощо

Дієслово fiō, fă ctus sum, fiĕ ri – робитися, відбуватися, траплятися, бувати.

Вправи

1) Визначте форму дієслова:

absunt, abest, praeĕ rat, interfuit, deĕ runt, prodestis, possunt, potuē runt.

2) Перекладіть українською мовою:

In schola

”Publi, cur heri in schola non eras? ” – magister rogat. At Publius: ”Aeger eram, – inquit, – in schola adesse non poteram”. “O, te misĕ rum! Erat – ne medĭ cus apud te? ” “Medĭ cus me visitā bat, – respondet Publius, – et mater medicī nam aspĕ ram mihi dabat”. “O, te misĕ rum! Sed responde, nonne in Campo Martio heri eras et cum puĕ ris pilā ludē bas? ”

3) Перекладіть українською мовою:

1. Sine ira et studio. 2. Status quo. 3. Urbi et orbi. 4. Bis dat, qui cito dat.

4) Провідміняйте в однині і множині:

id corpus magnum

5) Перекладіть текст. Зробіть мозфологічний аналіз іменників та дієслів:

Filii agricŏ lae semper inter se litigā bant. Pater ad concordiam eos revocā bat et monē bat:

- Filii mei! Obtemperā te mihi et concordiam colĭ te! Concordia amō rem nutrit!

Sed filii praecepta patris neglegē bant. Tum agricŏ la virgulā rum fascicŭ lum filiis dat et:

- Fascicŭ lum eum, - inquit, - frangĭ te!

Sed filii frustra fascicŭ lum frangĕ re studē bant. Tum pater singŭ las virgŭ las singŭ liks filiis dat et:

- Nunc, - inquit, - virgŭ las singŭ las frangĭ te.

Quod (це) facĭ le facĕ re potĕ rant. Tum pater:

- Id vobis exemplo erit! Tuti ab iniuria inimicō rum erĭ tis, quamdiu inter vos amor et concordia erit. At simŭ lac discordia et rixae inter vos erunt, inimī ci et viri mali vobis nocē bunt. Memoriā verba tenē te: concordiā parvae res crescunt, discordiā maxĭ mae dilabuntur (руйнуються).

Життя римлян

Лікарі та лікування людей

Слова «медицина», «медик», які ми вживаємо, не замислюючись над їхнім походженням, є латинськими і походять від слова «medē ri» – лікувати. Звичайно, і до античних часів існувало мистецтво лікування, адже, на жаль, люди хворіли завжди. Однак саме в стародавній Греції та Римі лікарська справа сформувалась як наука.

Хто ж був першим лікарем? Ви, мабуть, чули це ім’я: Ескулап, або, як називали його греки, – Асклепій, син Аполлона, бога світла і музики. Мати Ескулапа, німфа Короніда, померла при народженні сина. Малюком опікувалась коза, годуючи його своїм молоком, і пес, котрий охороняв дитину.

Коли хлопець підріс, Аполлон віддав його в науку до кентавра Хітона – міфічної напівлюдини – напівконя. Хірон добре знався на лікуванні і всі свої знання передав юному Ескулапові. Хлопець був старанним учнем і незабаром перевершив свого вчителя, бо міг навіть воскрешати померлих. Чутка про це розійшлася по всьому світу, люди приходили, щоб побачити того, хто подолав смерть. Але боги розгнівались на Ескулапа, бо він таким чином порушував установлений прядок, і тоді Юпітер вбив його блискавкою.

Та слава Ескулапа не вмерла. Відомий грецький поет Гомер у поемі «Іліада» розповідає про славних лікарів Махаона та Подалірія, синів Ескулапа, які лікували греків під час облоги Трої. Була в Ескулапа і донька – богиня здоров’я Гігіея, ім’я якої збереглось у нас у слові «гігієна».

Всі ви добре знаєте емблему медицини – чашу, обвиту змією. Це і є знак Ескулапа – змія як символ мудрості та чаша з цілющими ліками. Сучасного вигляду цей символ набув у стародавньому Римі, де спочатку був відзнакою лише військових лікарів.

В античні часи лікарі користувалися великою пошаною. Про велику повагу до лікарів свідчить те, що Гай Юлій Цезар надав римське громадянство всім іноземним лікарям, які жили в Римі, а отримати його було дуже важко.

Набір тогочасних лікарських засобів не надто відрізнявся від сучасних. Використовували різноманітні трави, мазі, таблетки, примочки, пластирі. До складу ліків входили мед, оцет, олія, а також кров, ведмежа жовч, зміїна отрута.

Ліки були дорогими, бо для їх виготовлення були потрібні екзотичні компоненти, які привозили з далеких земель.

Проте лікарі вбачали порятунок від хвороб не лише у застосуванні медикаментів. Запорукою здоров’я вони вважали правильне і регулярне харчування, повітряні та сонячні ванни, рекомендували водні процедури. Зокрема, відоме ім’я лікаря Антонія Муси, який став дуже популярним у Римі після того, як вилікував імператора Октавіана Августа, застосовуючи обливання холодною водою.

Nulla regula (est) sine exceptione.

Exemplis discĭ mus.

Repetitio est mater studiō rum.

Salus rei publĭ cae suprē ma lex.

Відкладні та напіввідкладні дієслова. Безособові дієслова

Вправи

1) Провідміняйте в часах системи інфекта дієслово adsum, в часах системи перфекта дієслово prosum.

2) Перекладіть українською мовою:

1. Dulce est pro patria mori. 2. Caesar anno centesĭ mo ante aeram nostram natus est. 3. Ades amī cis, amī ci tibi ipsi adĕ runt. 4. Quod licet Jovi, non licet bovi. 5. Duō bus domĭ nis nemo servī re potest.

3) Перекладіть українською мовою:

1. Nulla regula (est) sine exceptione. 2. Exemplis discĭ mus. 3. Repetitio est mater studiō rum. 4. Salus rei publĭ cae suprē ma lex.

4) Провідміняйте в однині і множині:

iste honor altus

5) Перекладіть текст. Зробіть мозфологічний аналіз іменників та дієслів:

De amicitia.

Duo amici per silvam ingentem ambulabant. Subito procul ursum magnum vident. Sextus (Секстус) celeri gradu fugit et arborem ascendit. Publius (Публій) solum manet et mortem ante oculos habet; sed magistri verba memoria tenet: «Ursus mortuō rum corpora non attingit». Itaque in terra ut mortuus se prosternit spiritumque continet. Iam ursus advenit, corpus Publii spectat, sed hominem mortuum putat et intactum relinquit. Ita casu felici pueri periculo liberati sunt. Tum Sextus per jocum amicum interrogat: «Quid tibi ursus in aurem insusurravi?». At Publius: “Proverbium pulchrum: amicus certus in re incerta cernitur”.

Життя римлян

Помпеї – свідок минулого

Невелике провінційне місто Помпеї на півдні Італії нічим не вирізнялось з – поміж сотень подібних до нього. Але історія готувала йому трагічну долю.

79 рік н.е. 23 серпня … З вершини вулкана Везувій піднявся стовп вогню, оточений чорним димом. Гігантська хмара затулила сонце. На місто впав град каміння й попелу. Мешканці заповнили вузькі вулички в пошуках воріт. Порятунок був у втечі. І ті, хто зрозумів це, залишились живими. Решта, котрі ховались у будинках, храмах, загинули від задушливих випадів, були засипані вулканічним попелом, а він падав на місто впродовж двох днів. З часом місце, де розташовувались Помпеї, вкрила пелена забуття. Лише в епоху Відродження люди знову згадали про це місто, а побачити змогли у ХІХ ст., коли почались археологічні розкопки.

І хоч досі розкопано не все, але й те, що знайдено, дає змогу уявити, як жили люди майже два тисячоліття тому. Отож, пройдемо вузькими вуличками міста, де зупинився час.

Як і в усіх римських містах, Помпеї перетинали дві головні вулиці, на перехресті яких знаходилась велика площа. Римляни називали її форум. Саме на форумі проходило політичне і торгове життя міста: тут оголошувались едикти імператора і місцевих урядовців, виступали відомі промовці й поети, тут жваво торгували. Форум оточували колонади, а за ними розташовувались храми та інші громадські споруди. Неподалік від форуму було два театри – відкритий і закритий. У протилежній частині міста – амфітеатр. На лавах, які підіймаються довкола арени, могли розташуватись 20 тисяч глядачів.

Помпеям ми завдячуємо за відомості про особисте життя і побут мешканців італійських міст. Зараз розкопано багато будинків і заміських вілл. Їхні стіни прикрашені численними фресками.

У Помпеях було чимало крамниць, де продавали хліб, взуття, одяг, прикраси, ліки.

Розкопки міста дають уявлення і про античну медицину. Знайдені приймальні лікарів і приміщення, де робили хірургічні операції, а також інструменти, якими користувались.

У Помпеях не було палаців, гідних імператора, і величних храмів, подібних до римських. Це місто майже не залишило про себе пам’яті у творах істориків і поетів. Однак загибель Помпеїв забезпечила місту вічність, зробивши унікальною пам’яткою римського мистецтва і античного життя.

Consuetū do – altĕ ra natū ra.

Memoria minuitur nisi eam exerces.

Amī cus certus in re incerta cernĭ tur.

Умовний спосіб. Modus conjunctī vus

Кон’юнктив на відміну від індикатива характеризує дію або стан як бажане, можливe, очікуване і вживається як в незалежних реченнях, так і в підрядних.

Часи кон’юнктива

Praesens conjunctivi actī vi et passī vi (теперішній час умовного способу активного і пасивного стану). Утворюється від основи інфекта за допомогою суфікса -e- для дієслів І дієвідміни, суфікса -а- для дієслів II-IV дієвідмін і особових закінчень активного або пасивного стану.

Imperfectum conjunctī vi actī vi et passĭ vi (минулий час недоконаного виду умовного способу активного і пасивного стану) утворюється додаванням до основи на голосний суфікса -re- (ІІІ дієвідміна -erе-) і особових закінчень активного або пасивного стану.

Perfectum conjunctī vi actī vi (минулий час доконаного виду умовного способу активного стану) утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -ĭ rĭ - і особових закінчень.

Plusquamperfectum conjunctī vi actī vi (давноминулий час умовного способу активного стану) утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -ĭ ssē - і особових закінчень.

Perfectum conjunctī vi passĭ vi (минулий час доконаного виду умовного способу пасивного стану) утворюється за допомогою participium perfecti passī vi відмінюваного дієслова і особових форм допоміжного дієслова esse, яке вживається в кон’юнктиві: для утворення перфекта в теперішньому часі кон’юнктива, для participium perfecti passī vi et actī vi – в імперфекті.

Дієслово Esse

Gaudeā mus

Назва за першим словом пісні, популярна й сьогодні в багатьох країнах ця студентська пісня, створена в Середньовіччі в Західній Європі, оспівує життя з його радощами, молодість і науку. Це застольна пісня середньовічних бродячих поетів і співців, серед яких були й студенти. Відомий мотив її записав нідерландський композитор ХІ ст. Жан Окенгейм. В 1874 р. П.І. Чайковський переклав її для чоловічого хору. Цього ж року хорова партитура була видана під псевдонімом Б.Л. (так Чайковський підписував свої музичні фейлетони).

Існує й російський текст (переклад з латинської зробив математик Бугайов, професор Московського університету).

1. Gaudeā mus igĭ tur, 5. Vivat omnes virgĭ nes

Juvĕ nes dum sumus! Gracĭ les, formō sae!

Post jucundam juventū tem, Vivant et muliĕ res

Post molestam senectū tem Tenĕ rae, amabĭ les

Nos habē bit humus. Bonae, laboriō sae!

2. Ubi sunt, qui ante nos 6. Vivat et res publĭ ca

In mundo fuē re? Et qui illam regunt!

Transeas ad supĕ ros, Vivat nostra civĭ tas,

Transeas ad infĕ ros, Maecenā tum carĭ tas,

Hos si vis vidē re! Qui nos hic protē gunt

3. Vita nostra brevis est, 7. Pereat tristitia,

Brevi finiē tur; Pereant dolō res!

Venit mors velocĭ ter, Pereat diabŏ lus,

Rapit nos atrocĭ ter, Quivis antiburschis

Nemĭ ni parcē tur! Atque irrisō res!

4.Vivat academia!

Vivant professō res!

Vivat membrum quodlĭ bet!

Vivant membra quaelĭ bet!

Simper sint in flore!

1.Отже, веселімося 2.Де ті, що раніше нас 3.Життя наше коротке,

доки ми молоді! жили у світі? скоро воно кінчиться.

Після прємної юності, Підіть на небо, Смерть приходить швидко, після тяжкої старості перейдіть у пекло, уносить нас безжально,

нас візьме земля. де вони вже були. нікому пощади не буде.

4. Хай живе університет, 5. Хай живуть всі дівчати,

хай живуть професори! ласкаві, красиві!

Хай живе кожний його член, Хай живуть і жінки,

хай живуть всі члени, ніжні, достойні любові,

хай вічно вони процвітають! добрі, трудящі.

6. Хай живе і республіка 7. Хай зникне печаль,

і ті, хто нею управляє! хай згинуть ненависники наші,

Хай живе наше місто, хай згине диявол,

милість меценатів, всі вороги студентів і ті, хто

яка нам тут покровительствує! з нас сміється!