Класичний період розвитку географії: землезнавство

Класичний період розвитку географічної науки веде свій відлік з середини ХVІІ ст., коли були певною мірою узагальнені й систематизовані географічні та картографічні здобутки, пов’язані з Великими географічними відкриттями, і триває до останньої чверті ХІХст. Основний зміст цього етапу полягає у розробці теоретичних і методологічних засад географії як науки, у її якісній трансформації від традиційного землеопису до наукового землезнавства. У цей час започаткована диференціація географії. Бернгардт Вареніус у своєї класичній праці “Всезагальна географія” (1650 р.) поділив географію на три головні складові – географію математичну (картографію), фізичну (природничу) та політичну (соціально – економічну).

Зазнає радикальних трансформацій і організаційна структура географічної науки: створюються перші університетські кафедри географії, утворюються національні географічні товариства, формуються перші наукові географічні школи. У цей же час (ХVІІ ст.) англієць Вільям Петті започаткував наукову політичну економію, яка стає підґрунтям економічної географії. Внаслідок розпаду середньовічних імперій (Іспанська, Священна Римська та ін.) утворилися національні держави, виникло наукове державознавство (“ описове державознавство окремих країн”, “камеральна статистика”).

Перші національні географічні школи сформувались у ХVІІІ – ХІХ ст. у Німеччині та Франції. У ХІХ ст. виділились англійська, російська, польська географічна школа. Німецька географічна школа зростала на працях Т.Мінцера, Б. Вареніуса, Г. Меркатора. Серед її представників Антон Фрідріх Бішінг – автор шеститомного “Нового землеопису” (1792 р.), який містив географічну картину Європи. Місце географії у системі наук і роль просторового підходу – хорології визначив видатний мислитель Імануїл Кант (1724 -1804). Кант наголошував, що географія не лише описова (ідеографічна), але й “законотворча” (номотетична) наука.

Один із представників так званої класичної географії Олександр фон Гумбольдт (1769 –1859) був великим мандрівником – натуралістом і разом з тим теоретиком географії, який виявив широтну ландшафтну зональність і висотну поясність, розробив методику обчислень ізотерм та ізобар, ввів термін “землеопис”. Гумбольдт наголошував непересічну роль “людського роду у земному житті”.

Ще одним представником класичної географії був Карл Ріттер (1779 – 1859) – автор дев´ ятнадцятитомної роботи “Землезнавство у його відношенні до природи та людини або загальна порівняльна географія”, завідувач першої університетської кафедри географії (Берлін, 1820), засновник Німецького географічного товариства (1828). Разом з Гумбольдтом Ріттера шанують як класика німецької та світової географії. Їхніми послідовниками були Фрідріх Ратцель (1884 – 1904) – засновник політичної географії (1897), відомий географ-теоретик та Альфред Геттнер (1859 - 1941) – автор фундаментальної праці “Географія: її сутність, історія та методи”, засновник першого “Географічного часопису” (1895). У німецькій географії сформувалась школа штандорту – теорій розміщення центрів виробництва та обслуговування (Й. Тюнен, А.Вебер, В. Кристаллер, А. Льош).

Французька географічна школа пов’язана з іменами Елізе Реклю (1830 - 1905) – редактора фундаментальних видань “Земля і люди, Загальна географія” (19 томів, 1898 – 1901 рр.) та “Людина і земля” (6 томів, 1906 – 1909 рр.), який називав географію “історією у просторі”, а історію – “географією у часі”. Поль Відаль де ла Блаш (1845 - 1918) – засновник відомої школи “географії людини”, розробник концепції поссібілізму (possible – англ. можливий), за якою природа створює лише передумови для людського розвитку, але не визначає його, автор теорії нововведень – поширення інновацій. Серед розробників французької школи “географії людини” помітне місце посідає Жан Брюон з його фундаментальною працею “Географія людини” (1910).

Російська школа географії пов’язана з діяльністю і роботами В.М. Татіщева (1686 - 1750) – автора першого російського підручника з географії (1719 р.) та М.В. Ломоносова (1711 - 1765), який очолював географічний департамент академії наук.

Класичний період – це час формування громадських обєднань – географічних товариств: французького (1821 р.), німецького (1828 р.), британського (1830 р.), бразілійського (1838 р.), мексиканського (1839 р.), російського (1845 р.) У класичний період беззастережними лідерами в географічній науці були німецька та французька географічні школи, які пізніше поступляться лідерством англо-американським географічним школам.

Запам’ятайте:

· Класичний етап розвитку географії триває з середини ХVІІ ст. і до 1870-х років. Його головний зміст полягає у розробленні землезнавства – теоретичних і методичних засадах географії

· Поділ географії – до того часу єдиної науки, обгрунтував Б. Вареніус у своїй класичній роботі “Всезагальна географія” (1650 р.).

· Перші наукові географічні школи формуються у Німеччині та Франції у ХVІІ - ХІХ ст., а в ХІХ ст. – в Англії, Росії, Польщі.

· Видатними представниками класичного етапу були німецькі географи Олександр фон Гумбольдт (1769 - 1859), Карл Ріттер (1779 - 1859), а також Фрідріх Ратцель (1844 - 1904), Альфред Геттнер (1859 - 1941).

· У німецькій географії протягом ХІХ – ХХ ст. сформувалась школа штандорту – розміщення виробництва, розробниками якого були Й. Тюнен, А. Вебер, В. Кристаллєр, А. Льош.

· Засновниками французької географічної школи були Елізе Реклю (1830 – 1905). Поль Відаль де ла Блаш (1845 – 1918) та Жан Брюон. Головним здобутками французької школи були “географія людини” та концепція (парадигма) поссібілізму.

· Фундаторами російської географічної школи були Василь Татіщев (1686 – 1750) та Михайло Ломоносов (1711 – 1765).

· Протягом першої половини ХІХ ст. організуються географічні товариства: французьке (1821), німецьке (1828), британське (1830), бразілійське (1838), мексиканське (1839), російське (1845).

Контрольні питання та завдання

1. Характеризуйте час і головний зміст класичного етапу розвитку географії.

2. З якою класичною роботою пов’язують початок диференціації до того цілісної географії на галузеві географічні дисципліни? Коли була опублікована ця робота?

3. Назвіть видатних німецьких географів, з іменами яких пов’язаний етап класичної географії, та їх безпосередніх послідовників.

4. Що являє собою школа штандарту, яка сформувалась у німецькій географії?

5. Назвіть фундаторів французької географічної школи. Характеризуйте їх головні теоретичні та методологічні розробки.

6. З іменами яких вчених-організаторів географічної науки пов’язане формування російської географічної школи?

7. В який час і в яких країнах виникають перші громадські об’єднання географів – географічні товариства?