Згідно закону України Про охорону прав на промислові зразки, V розділу ст. 23

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

1. Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника патенту від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка.

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання промислового зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.

2. Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якщо промисловий зразок останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше виданого патенту, який зобов'язаний дати дозвіл, якщо його промисловий зразок удосконалює промисловий зразок власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання промислового зразка власником патенту, який такий дозвіл затребував.

Спори щодо ліцензій розв'язуються у судовому порядку.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

До конфіденційної інформації належать відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Конфіденційна інформація - статистична інформація, яка належить до інформації з обмеженим доступом і знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні окремого респондента та поширюється виключно за його згодою відповідно до погоджених з ним умов. (З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державну статистику (Стаття 1))

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначен му нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. (ЗАКОН УКРАЇНИ Про інформацію (ст.21))

Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. (З А К О Н У К Р А Ї Н И Про доступ до публічної інформації (ст.7) м. Київ, 13 січня 2011 року N 2939-VІ)

Конфіденційна інформація - це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Конфіденційна інформація - це відомості, які стали відомі контролерам у ході проведення перевірки про замовників суб'єкта аудиторської діяльності, порядок ціноутворення професійних послуг (погодинні ставки, методика визначення вартості, надбавки та знижки) та їх вартість, зміст результатів надання аудиторських послуг, зміст робочих документів, методологія та техніка перевірок або надання інших професійних послуг, особисті дані виконавців і співвиконавців, у тому числі розмір їхніх гонорарів (доходів).

" Конфіденційна інформація" - інформація, включаючи " ноу-хау", що стосується предмету договорів (контрактів), укладених та/або таких, що укладаються, у ході двостороннього військово-технічного співробітництва, яка має дійсну або потенційну комерційну цінність, через те, що невідома третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі та власник якої вживає заходів для забезпечення її конфіденційності.

43. Право на найменування місця походження товару.

Одним із правових засобів індивідуалізації діяльності є найменування місця походження товару. Це також і реклама товару. Часто якісні властивості товару визначаються саме місцем його виготовлення, використанням місцевих ресурсів, самобутнім умінням майстрів тощо. Тому виробники товару використовують назву місця походження товару як засіб його індивідуалізації і реклами.

Найменування місця походження товару — це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта (далі — географічний об'єкт), яка використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними умовами або людськими факторами чи природними умовами і людськими факторами одночасно.

Найменуванням місця походження товару може бути історична назва географічного об'єкта.

Не визнається найменуванням місця походження товару позначення, яке хоч і є або містить назву географічного об'єкта, але увійшло в Україні в загальний вжиток як позначення товару певного виду, не пов'язане з місцем його виготовлення.

Правова охорона найменування місця походження товару в Україні виникає на підставі його реєстрації в установленому порядку або в силу міжнародних договорів України. Реєстрація місця походження товару може бути здійснена однією або кількома юридичними або фізичними особами. Особа, на ім'я якої зареєстровано найменування місця походження товару, має право на користування ним. Особливість реєстрації найменування місця походження товару полягає в тому, що право на використання цього самого найменування місця походження товару може бути надано також іншій юридичній або фізичній особі, що перебуває в тому самому географічному об'єкті і виробляє товар з тими самими властивостями.

Заявка на реєстрацію і надання права користування найменуванням місця походження товару чи заявка на надання права користування вже зареєстрованим найменуванням місця походження товару подається до Держпатенту України заявником (заявниками) особисто, через патентного повіреного чи іншу довірену особу. Заява має стосуватися одного найменування місця походження товару.

— заяву про реєстрацію і надання права користування найменуванням місця походження товару або про надання права користування вже зареєстрованим найменуванням місця походження товару із зазначенням заявника (заявників), а також його (їх) місцезнаходження або місцепроживання;

— вид товару, для позначення якого випрошується реєстрація і надання права користування найменуванням місця походження товару або надання права користування вже зареєстрованим найменуванням місця походження товару із зазначенням місця його виробництва;

— опис особливих властивостей товару. Заявка подається українською мовою.

Крім зазначених матеріалів до заявки мають бути додані:

— висновок компетентного органу про те, шо заявник перебуває у зазначеному географічному об'єкті і виробляє товар, особливі властивості якого визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними умовами або людськими факторами чи природними умовами і людськими факторами одночасно;

— для іноземного заявника — документ, який підтверджує його право на заявлене найменування місця походження товару в країні походження товару.

Держпатент України проводить експертизу заявки, яка складається з двох етапів: попередньої експертизи і експертизи заявленого позначення.

Попередня експертиза має на меті перевірити зміст заявки, наявність необхідних документів та їх відповідність встановленим вимогам. Ця експертиза має бути проведена протягом двох місяців від дати подання заявки, і за її результатами приймається рішення про прийняття заявки до розгляду або про відмову в прийнятті її до розгляду. Прийнята до розгляду заявка підлягає експертизі на відповідність заявленого позначення встановленим вимогам. За результатами цієї експертизи Держпатент України приймає рішення про реєстрацію найменування місця походження товару і надання права користування ним або про відмову в реєстрації найменування місця походження товару і наданні права користування ним чи рішення про надання права користування вже зареєстрованим найменуванням місця походження товару або про відмову в наданні права користування ним.

За результатами експертизи Держпатент України проводить реєстрацію найменування місця походження товару в Державному реєстрі найменувань місця походження товару України. Протягом трьох місяців від дати реєстрації Держпатент України видає заявнику свідоцтво на право користування найменуванням місця походження товару.

Володілець свідоцтва має право користування найменуванням місця походження товару. Але на відміну від інших прав на результати технічної творчості володілець свідоцтва НЕ має права надавати ліцензії на використання найменування місця походження товару іншим особам.

Свідоцтво діє протягом 10 років від дати його державної реєстрації. За клопотанням володільця свідоцтва його чинність може бути продовжена кожного разу ще на 10 років.

Володілець свідоцтва має право реєструвати найменування місця походження товару в зарубіжних країнах.

Реєстрація найменування місця походження товару може бути визнана недійсною, якщо Ті було виконано з порушенням вимог чинного законодавства. Дія реєстрації може бути припинена у зв'язку із зникненням характерних для даного географічного об'єкта умов і неможливістю виробництва товару із зазначеними в Реєстрі властивостями. Дія свідоцтва на найменування місця походження товару на ім'я іноземної фізичної чи юридичної особи може бути припинена у зв'язку з втратою ними права на дане найменування місця походження товару в країні походження товару.

Може бути визнано недійсним і саме свідоцтво на право користування найменуванням місця походження товару, якщо воно було видане з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством.

— у зв'язку з втратою товаром особливих властивостей, зазначених у Реєстрі і пов'язаних з даним найменуванням місця походження товару;

— в разі анулювання реєстрації найменування місця походження товару;

— у зв'язку з ліквідацією юридичної особи — володільця свідоцтва;

— на підставі заяви володільця свідоцтва, поданої до Держпатенту України.

Будь-яке рішення щодо заявки на найменування місця походження товару може бути оскаржене заявником в Апеляційній раді Держпатенту України. Скарга має бути подана протягом трьох місяців від дати одержання рішення. Апеляційна рада зобов'язана розглянути скаргу протягом чотирьох місяців від дати її надходження. У разі незгоди заявника з рішенням Апеляційної ради він може протягом шести місяців від дати його одержання звернутися з позовом до суду (арбітражного суду).

Будь-яка особа може оскаржити рішення Держпатенту України про реєстрацію найменування місця походження товару і видачу свідоцтва на право користування ним в Апеляційній раді. Остання зобов'язана розглянути скаргу протягом чотирьох місяців від дати її надходження. У разі незгоди скаржника з рішенням Апеляційної ради він може звернутися з позовом до суду чи арбітражного суду.

Реєстрація місця походження товару, а також свідоцтво на право користування найменуванням місця походження товару анулюються Держпатентом України у разі визнання їх недійсними на підставі рішення Апеляційної ради чи суду.

Незаконне використання найменування місця походження товару або подібного позначення лає підставу володільцю свідоцтва вимагати:

— заборони використання найменування місця походження товару;

— припинення використання, а також відшкодування всім потерпілим заподіяної шкоди в повному обсязі;

— опублікування судового рішення з метою відновлення лілової репутації потерпілого;

— усунення з товару або його упаковки незаконно використовуваного найменування місця походження товару чи позначення, подібного до нього, або знищення виготовлених зображень найменування місця походження товару чи позначення, подібного до нього.

Спори з приводу незаконного використання найменування місця походження товару розглядаються судом, арбітражним або третейським судом.

Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України за ред. Є.О. Харитонова 2007р. (ст.1 - ст.690)» Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття (ст. 457 - ст.458)

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Національне законодавство вперше дає визначення поняття «наукове відкриття». Однак багато авторів вважають, що наукове відкриття не може бути віднесене до об'єктів права інтелектуальної власності, враховуючи той факт, що жодне національне законодавство, жоден міжнародний договір не надають якого-небудь виключного, монопольного права власності на наукове відкриття.

Науковим відкриттям визнається встановлення певного роду наукових фактів, тобто рішення завдань наукового пізнання (виявлення істотних, необхідних зв'язків, що повторюються в матеріальному світі, а не встановлення яких-небудь невідомих матеріальних об'єктів, якими є географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття, а також відкриття корисних копалин).

Не можуть бути віднесені до наукових відкриттів відкриття у сфері суспільних наук, оскільки їх істинність не піддається об'єктивній перевірці і може бути встановлена тільки суспільною практикою.

Науковим відкриттям може бути визнаний не будь-який науковий результат, а тільки той, який встановлює невідомі раніше закономірності, особливості і явища матеріального світу. Закономірність матеріального світу як об'єкт наукового відкриття — це невідомий раніше, об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами і особливостями матеріального світу, який істотно змінює рівень пізнання. Відкрити закономірність означає виявити цей зв'язок, встановити його і виразити математичною, функціональною або іншою формулою. У природі така закономірність існувала завжди, але об'єктом відкриття вона може стати у випадку, якщо людина дізналася про існування цієї закономірності, встановила або виявила її яким-небудь чином.

Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття — це невідома раніше, об'єктивно існуюча форма вияву суті об'єкта матеріального світу. Під суттю потрібно розуміти сукупність зв'язків і відносин, що визначають розвиток матеріального об'єкта. Внаслідок розкриття суті явища з'являється можливість його наукового пояснення. Суть і явища існують об'єктивно, вони не залежать від волі людини, її свідомості і рівня її обізнаності. Не може бути визнане науковим відкриттям явище, яке є встановленим науковим фактом. Вчений повинен довести причину цього явища, до чого воно приводить і при яких умовах виявляється. Особливості матеріального світу як об'єкт наукового відкриття — це невідома раніше, об'єктивно існуюча його якісна сторона. Особливість виявляється у відносинах даного об'єкта з іншими об'єктами і явищами. Кожен об'єкт має цілий ряд особливостей, як істотних, так і неістотних, і саме сукупність цих особливостей об'єкта складає його якісну сторону.

Ще одним критерієм для виникнення права інтелектуальної власності на наукове відкриття є його новизна, оскільки науковим відкриттям можуть бути визнані тільки раніше невідомі закономірності, особливості і явища матеріального світу. У цьому випадку під новизною розуміють абсолютну світову новизну наукового відкриття.
Необхідною вимогою для визнання наукового відкриття як об'єкта права інтелектуальної власності є те, що воно повинно бути не рядовим науковим положенням, а таким, яке вносить докорінні зміни в рівень пізнання. Ще одним критерієм наукового відкриття для придбання права інтелектуальної власності на нього є його достовірність, тобто щоб наукове відкриття відповідало критерію істинності. Існування закономірностей, особливостей і явищ матеріального світу повинно бути не просто констатовано автором, але і доведено їм теоретично і (або) експериментально.