Тема 18. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

1. Поняття, завдання та правова основа міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

2. Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.

3. Сутність видачі (екстрадиції) особи, яка вчинила злочин.

4. Кримінальне провадження у порядку перейняття.

5. Визнання та виконання вироків іноземних судів та передання засуджених осіб.

Рекомендовані нормативні акти та література:

Про порядок застосування окремих положень міжнародних договорів України з питань правової допомоги у кримінальних справах у відносинах з державами-учасницями Конвенцій Ради Європи в галузі кримінального права: вказівка Генеральної прокуратури України від 10 серп. 2000 р. за № 14-3-98-00. — Київ, 2000.

Європейська конвенція про видачу правопорушників: Париж, 13 груд. 1957 року // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 324.

Європейська конвенція про видачу правопорушників // Офіційний вісник України. — 2004. — №26. — Ст. 1734.

Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К.: Фенікс, 2006. — 800 с.

Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: затв. спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 черв. 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 07 лип. 1999 р. за № 446/3739. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 28. — С. 185—194.

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам: Кишинев, 7 октября 2002 г. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. — 2006. — № 5. — Ст. 564.

Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин [Електронний ресурс]: дата підписання Україною 16 берез. 1989 р.: набуття чинності 27 лист. 1991 р. — Режим доступу: https://zakon.nau.ua/doc/? code=995_096

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: від 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 270.

Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: Минск, 22 января 1993 г. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 324.

Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: підписана 22 січ.1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — №44. — С. 328. — Ст. 2824.

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. на 17 січ. 2012 р.: відповідає офіц. текстові. — К.: Алерта; ЦУЛ, 2012. — 216 с.

Міжнародне право в документах / за заг. ред. М. В. Буроменського. — Х.: Право, 2003. — 465 с.

Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: затв. постан. Кабінету Міністрів України № 220 від 25 берез. 1993 р. // Юридичний вісник України. — 1999. — 14—20 жовтня (№ 41).

Про затвердження Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину [Електронний ресурс]: указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 лип. 1976 р. № 4203-ІХ. — Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v4203400-76

Про затвердження Положень про територіальні органи Міністерства юстиції України: наказ Міністерства юстиції України від 23 черв. 2011 р. № 1707/5 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 49. — Ст. 9.

Про міжнародні договори України: Закон України від 29 черв. 2004 р. № 1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — Ст. 540.

Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: підпис. 22 січ. 1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — № 47. — Ст. 461.

У сучасних умовах посилення транснаціонального характеру злочинності все більша кількість осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів на території окремої держави, намагаються уникнути відповідальності, переховуючись у іншій країні. Відтак, зусиль однієї чи навіть декількох держав виявляється недостатньо для забезпечення належної протидії злочинним проявам. Одним із пріоритетних шляхів вирішення цієї проблеми є ефективне міжнародне співробітництво з питань боротьби зі злочинністю.

Прагнення кожної з держав до протидії злочинам є підґрунтям укладення відповідних міжнародних угод, у яких особлива увага приділяється екстрадиції, кримінальному провадженню в порядку перейняття, визнанню та виконанню вироків іноземних судів, передачі засуджених осіб тощо.

У сучасних умовах міжнародне співробітництво відіграє важливу роль у зміцненні і розвитку міжнародного співробітництва між державами. Значним також є вплив можливостей такої допомоги на охорону законних інтересів, прав і свобод особи, суспільства і держави, на зміцнення міжнародного правопорядку та боротьбу зі злочинністю.

Аналіз змісту основних міжнародних документів, присвячених боротьбі зі злочинністю, свідчить, що проблема підвищення ефективності співробітництва у цьому напрямку є надзвичайно актуальною як для окремих країн, так і для міжнародних організацій, членом яких є Україна, зокрема Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи.

Діяльність правоохоронних органів України з міжнародного розшуку в рамках Інтерполу характеризується високими кількісними показниками розшукуваних осіб. Так, якщо у 1999 році за запитами правоохоронних органів іноземних держав в Україні було розшукано 49 осіб (1), за запитами правоохоронних органів України було розшукано за кордоном 121 особу(2), встановлено місцезнаходження 25 безвісти зниклих осіб (3), розшукано 602 одиниці викраденого автотранспорту (4), то протягом 2000-2009 років сумарно такі показники становили відповідно: - (1) 863, (2) 1087, (3) 254, (4) 3938. Як бачимо, міжнародна допомога займає визначальне місце.

В Україні міжнародно-правова договірна база надання допомоги в кримінальних справах із можливим проведенням процесуальних дій складається з договорів про правову допомогу, які були укладені колишнім СРСР. Вони і сьогодні зберегли свою юридичну силу для України, та договорів, які укладала безпосередньо Україна. Крім того, Україна підписала і ратифікувала Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (Законом від 10 листопада 1994 р.), учасником якої є всі країни СНД, і протокол до неї від 29 березня 1997 р. (ратифікований Законом від 3 березня 1998 р.), а також Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 р. і Додатковий протокол до неї від 17 березня 1978 р. (набули чинності для України 16 січня 1998 р.).

Сьогодні кримінально-процесуальне законодавство містить положення, що регламентують порядок надання та одержання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах. Отже, з прийняттям нового КПК України держава увійде в міжнародний правовий простір та посідатиме належне місце.

Генезис інституту міжнародної правової допомоги у кримінальних справах свідчить, що його сучасне нормативне врегулювання в міжнародному праві є результатом консолідації зусиль різних держав щодо боротьби зі злочинністю, усвідомлення на міжнародному рівні ступеня небезпечності цього соціального явища і необхідності вжиття адекватних заходів щодо протидії йому. Відповідно під формою (або видом) міжнародної правової допомоги в літературі запропоновано розуміти окреме завдання по встановленню істини та ухваленню законного рішення по справі, яка поставлена компетентним органом запитуючої держави і вирішується за допомогою виконання компетентним органом запитуваної держави окремих процесуальних або оперативних заходів на підставі власного законодавства з можливим урахуванням специфіки законодавства іншої сторони.

Поняття міжнародної правової допомоги в кримінальних справах є родовим щодо поняття окремих її видів, тому здається, що, визначаючи останні, слід виходити зі співвідношення загального та окремого.