Порядок віддання та виконання наказів.

Суворе дотримання в/с встановленого в ЗСУ порядку підпорядкованості є одним з основних вимог військової дисципліни, тому особи, які порушують цей порядок – посягають на її основу і єдиноначальність.

Згідно зі статтею 6 Дисциплінарного статуту командир має право надавати накази та розпорядження.

Наказ (розпорядження) – це обов’язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або не вчинення підлеглим певних дій по службі. Він має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось).

Наказ віддається, як правило, в порядку підпорядкованості, але за крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі в/с усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Він повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Підлеглий зобов’язаний виконувати накази (розпорядження) начальника і не повинен їх обговорювати. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, є небезпечним військовим злочином який посягає на встанов-лений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у в/ч негативно позначається на БГ та боєздатності військових формувань.

В умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці цей злочин може привести до зриву виконання бойового завдання чи інших тяжких наслідків до яких належать: зрив заходів по забезпеченню ПБГ; зрив бойового завдання; знищення або пошкодження бойової та спеціальної техніки; загибель людей; втрата управління військами та інше.

(Ст. 402 ККУ) Непокора або умисне не виконання наказу караються службовим обмеженням на строк до 2 років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк 2 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Якщо ці діяння вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Непокора в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.